Сьогодні Манхеттен налічує понад 60 тисяч будівель
Як пише «Lenta.ru», за інформацією міжнародного брокера Tranio, у 2014 році на Манхеттені було продано 33 квартири за ціною понад 25 мільйонів доларів кожна. При цьому є поодинокі пропозиції, вартість яких перевищує 100 мільйонів «зелених».
Манхеттен, площа якого порівнянна з площею Центрального округу Москви, налічує понад 60 тисяч будівель. У всього цього багатства є конкретні власники: місцева нерухомість, окрім звичайних фізичних осіб, належить державі, церкві, університетам, великим сімейним компаніям та забудовникам.
«Колись давним-давно кілька голландців купили в індіанців острів за жменю бісеру, і завдяки цим "скляшкам" тут з'явилися пороми, хмарочоси, Уолл-стріт, електрика, газети, острів Елліс, "Нью-Йорк Янкіз", Центральний парк, перша Всесвітня виставка, Бродвей, Крайслер-білдінг і "Студія 54"», – йдеться у фільмі «Секс у великому місті – 2». Манхеттен, де сьогодні нерухомість продається в середньому за ціною 14 тисяч доларів за квадратний метр, був куплений у 1626 році голландцем Петером Мінейтом в індіанського племені Манахатта за 60 гульденів і названий Новим Амстердамом. Суму покупки часто прирівнюють до 24 доларів, але ця оцінка була зроблена в XIX столітті, а тому застаріла. Сьогоднішній еквівалент – близько однієї тисячі доларів.
Індіанці не забувають, що Америка належала їм до приходу європейців. У 2010 році корінні племена ленапе та черокі подали до суду на штат Нью-Джерсі з вимогою повернути їм право власності на Манхеттен, Гудзон (Нью-Джерсі), Делавер та східну Пенсільванію. Подібне судове розгляд – не поодинокий випадок, однак юристи вважають такі справи безнадійними.
У 1664 році Новий Амстердам був захоплений англійцями, після чого місто перейменували в Нью-Йорк на честь ініціатора захоплення – герцога Йоркського. Три роки потому голландці офіційно передали Нью-Йорк англійцям в обмін на південноамериканську колонію Суринам. З 1667 по 1776 роки (до того, як було проголошено незалежність) Нью-Йорком володіла британська корона. Саме від її імені давалися розпорядження про передачу землі тій чи іншій особі. Так на Манхеттені утворилося кілька маєтків, ділянки ділилися і продавалися. Те саме поступово відбувалося і з землями, що належали голландським поселенцям.
Тим не менш, голландці не втрачали надію повернути контроль над втраченими територіями. У 1792–1793 роках Holland Land Company – синдикат із 13 амстердамських інвесторів – придбав 13 150 квадратних кілометрів у західній частині штату Нью-Йорк. Члени Holland Land Company ніколи не були в Америці: іноземцям заборонялося купувати землю в США, тому угода була укладена через посередництво довірених осіб. Синдикат розпустили в 1840-х роках, і на той час землі, що йому належали, були розпродані місцевим інвесторам та поселенцям.
На початку XIX століття більшість із 96 тисяч резидентів міста Нью-Йорка тулилися на південному краю Манхеттена. Основною транспортною артерією острова були не Бродвей і не П'ята авеню, а ґрунтова дорога Бостон-Пост-роуд. Територія, що знаходиться на північ від сьогоднішньої Канал-стріт, яка розділяє Сохо та Трайбеку, була розділена на великі маєтки. Більша частина Манхеттена, за сучасними мірками, була просто селом і зовсім не скидалася на перенаселений та забудований хмарочосами острів, яким ми бачимо його зараз.
Населення Нью-Йорка зростало, і в 1811 році влада прийняла план перепланування, щоб забезпечити населення більшим житлом. Сітка авеню та вулиць, що перетинають їх під прямими кутами, стала основою забудови Манхеттена. Багато зі зведених раніше будівель залишилися недоторканими, а якщо якісь з них підлягали знесенню, власникам виплачувалася компенсація. В результаті впровадження плану багато землевласників втратили свої просторі маєтки.
Серед власників був Клемент Кларк Мур, поет і професор східної та грецької літератури – йому належав маєток «Челсі», на честь якого і названий сьогоднішній район Манхеттена. У Мура було стільки землі, що на ній можна було б розмістити шість міських кварталів. Спочатку він разом з іншими землевласниками протестував проти плану забудови, однак, зрештою, змирився з генпланом, оскільки зрозумів, що отримає натомість великі гроші. І Мур почав ділити маєток на частини та розпродувати їх під забудову багатим ньюйоркцям.
Читайте продовження статті:
МАНХЕТТЕН: МІЖ ЦЕРКВОЮ ТА УНІВЕРСИТЕТАМИ