За сукупністю всіх показників видання визнало Технічний університет Мюнхена найкращим університетом країни. За ним слідує Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана. Також до групи лідерів вищої освіти «Фокус» включив університети Фрайбурга, Гейдельберга, Констанца, Університет ім. Гумбольдта та виші Мангейма, Тюбінгена, Штуттгарта, Бонна і Карлсруе.
За дисциплінами, що викладаються, Фрайбурзький університет Альберта-Людвіга посів перше місце з навчання юриспруденції та історії, Мангеймський університет - з управління та економіки підприємств і загальної економіки. У галузі біології, фізики та математики першим визнано Гейдельберзький університет Рупрехта-Карлса, медицини та хімії – Мюнхенський технічний університет, інформатики - Університет Карлсруе, психології – Університет Констанца. З географії найкращим вишем країни став Боннський університет Фрідріха-Вільгельма, з політології – Вільний університет Берліна, з соціології та педагогіки – Університет Білефельда. Найкращим з германістики журнал назвав Берлінський університет ім. Гумбольдта, історії – Університет Фрайбурга, англістики – Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана.
Заснований Габсбургами в 1457 році, Фрайбурзький університет Альберта-Людвіга наприкінці XIX – на початку XX століття перетворився на міський університет, а кількість студентів зросла з 200 до 2 тис. Фрайбурзький університет – справжня кузня лауреатів Нобелівської премії. У його стінах навчалися або працювали Фрідріх фон Гаєк (економіка, 1974), Пауль Ерліх (медицина, 1908), Роберт Барані (медицина, 1914), Адольф Віндаус (медицина, 1928), Ганс Шпеман (медицина, 1935), Філіп Хенч (медицина, 1950), Ганс Кребс (медицина, 1953), Георг Келер (медицина, 1984), Генріх Віланд (хімія, 1927), Дьєрдь де Хевеші (хімія, 1943), Герман Штаудінгер (хімія, 1953), Маріо Моліна (хімія, 1995).
Зараз у виші навчається 21.500 студентів і налічується 11 факультетів: теології, права, економіки та поведінкових наук, медицини, філології, гуманітарних наук, математики та фізики, хімії, фармації та наук про землю, біології, лісового господарства та науки про навколишнє середовище і прикладних наук. Це класичний університет, в якому можна вивчати переважну більшість академічних дисциплін. Студенти, які брали участь в опитуванні, додатково відзначають свій виш за відмінний сервіс, а також за багатий бібліотечний фонд.
Для вступу на юриспруденцію абітурієнти повинні мати високі бали з математики, німецької мови та іноземної мови. Як альтернативні виші для вивчення права «Фокус» називає університети Гейдельберга, Мюнхенський Людвіга-Максиміліана, Мюнстера, Кельна та Берлінський університет Гумбольдта.
Факультет будівництва та охорони навколишнього середовища університету Штуттгарта найменший. Із десяти факультетів, а у виші також є факультети архітектури та міського планування, хімічний, гео- та біонаук, інформатики, електротехніки та інформаційних технологій, аерокосмічної інженерії та геодезії, машинобудування, математики та фізики, гуманітарних наук, управління, економіки та соціальних наук, будівельні премудрості вивчає лише 2% від загальної кількості студентів (або лише 400 осіб з 20-тисячного студентського контингенту). Схоже, що невеликий розмір факультету визначив якість викладання будівельних дисциплін, і тому кожен випускник знає, що таке цифровий нівелір, оптичний теодоліт або електронний тахеометр.
Його найближчими суперниками є Вища технічна школа Карлсруе, Технічний університет Мюнхена та Вища технічна школа Аахена.
Можливо, причина того, що Мангеймський університет став найкращим як в управлінні та економіці підприємств, так і в загальній економіці, криється в тому, що виш ще з моменту створення в 1778 задумувався як школа комерції для дітей торговців. Пізніше вона перетворилася на Вищу школу торгівлі, потім на Вищу школу економіки, яка отримала статус університету в 1967 році.
Університет Мангейма вважається вишем невеликим. На його п'яти факультетах – економіки та права, бізнесу, соціальних наук, гуманітарних наук, математики та інформатики – навчається всього 15 тис. студентів. Німецька преса порівнює Мангейм з такими відомими університетами, як Лондонська школа економіки, Лозанський міжнародний інститут з розвитку управління (IMD), Барселонська школа адміністрування (ESADE), Паризька вища школа комерції (HEC).
Студенти виділяють сильний математичний компонент у викладанні економіки, а також наявність великої кількості спеціалізацій у галузі управління. Приймальна комісія вишу за цими спеціальностями надає перевагу кандидатам з хорошими оцінками з математики, німецької мови, а також інформатики та філософії.
У списку університетів, де також добре викладають управління та економіку, «Фокус» відзначає університети Мюнхена, Мюнстера та Кельна. Найкращий з біології, фізики та математики Гейдельберзький університет Рупрехта-Карлса є найстарішим і найбільшим вишем Німеччини. Створений у 1385 році, сьогодні він навчає понад 26 тис. студентів. За кількістю факультетів він також перевершує переважну більшість німецьких вишів – їх тут дванадцять. Це факультети теології, права, медицини та філософії, що існували з самого початку відкриття університету; відкритий у 1890 році факультет природничих наук, які з'явилися пізніше: філологічний, економіки та соціальних наук, культуролого-поведінковий, математики та інформатики, хімії та наук про землю, фізики та астрономії, біологічних наук.
У списку Нобелівських лауреатів Гейдельберзького університету 10 вчених. Це Альбрехт Коссель (медицина, 1910), Отто Мейєргоф (медицина, 1922), Отто Варбург (медицина, 1931), Берт Закман (медицина, 1991), Вальтер Боте (фізика, 1954), Ганс Єнсен (фізика, 1963), Теодор Генш (фізика, 2005), Ріхард Кун (хімія, 1938), Георг Віттіг (хімія, 1979).
Біологічні науки є своєрідним коньком вузу. Крім факультету на базі університету діють Центр молекулярної біології та Центр біохімічних досліджень, які проводять наукові дослідження, відомі фахівцям усього світу. Відповідно, щоб стати студентом факультету природничих наук Гейдельберзького університету, необхідно мати відмінні знання з біології, хімії та математики, а також наявність досвіду проведення лабораторних робіт, що перевіряється в процесі зарахування абітурієнта.
Його прямими конкурентами з біології є університети Тюбінгена, Мюнхена, Фрайбурга та Вюрцбурга, з фізики та математики – Технічний університет Мюнхена, університети Констанца та Єни. А серед іноземних вузів – університет швейцарського міста Фрібург, Гарвард, Массачусетський технологічний, Кембридж, Сорбонна.
Технічний університет Мюнхена відзначений як найкращий у вивченні медицини, хімії та електротехніки. Він відносно молодий і був відкритий у 1868 році Людвігом II Баварським як політехнічна школа. Пізніше він розвинувся у Вищу технічну школу, а з 1970 року має статус університету.
Як і належить технічному вузу, в цьому університеті явно переважають факультети, пов'язані з промисловістю та її обслуговуванням. До них належать факультети машинобудування, електрообладнання та інформаційних технологій, математики, фізики, інформатики, хімії, цивільного будівництва та техніки безпеки, архітектури, бізнес-адміністрування, спорту та медицини.
Основною спеціалізацією майбутніх лікарів, які тут навчаються, є онкологія, неврологія та кардіоваскулярна медицина. За право бути названим першим з навчання медичним дисциплінам з ним змагаються університети Гейдельберга, Мюнхена, Фрайбурга та Берліна, з хімії додається Вища технічна школа Аахена, а з електротехніки до Аахена – Технічний університет Дрездена, Університети Штуттгарта та Дармштадта.
«Фокус» вважає, що психологію найкращим чином викладають в університеті Констанца. Він був відкритий у 1965 році, коли Німеччина змогла подолати руйнівні наслідки Другої світової війни. За своїми розмірами він ще менший за університет Мангейма. Його студентське населення ледве перевищує 10 тис. осіб. У Констанці три факультети: природничих наук, гуманітарних наук, а також права, економіки та політики. Альтернативою вивчення психології в Німеччині видання називає університети Бохума, Вюрцбурга, Єни, Тюбінгена.
Випускникам машинобудівного факультету Вищої технічної школи Аахена, як, втім, і інших університетів, які отримали інженерні спеціальності, безробіття в найближчій перспективі не загрожує. За даними Союзу німецьких інженерів Німеччини цього року не вистачає 20 тис. інженерів різних спеціальностей, включаючи будівельні.
Створена в 1870 році Рейнсько-Вестфальська вища технічна школа Аахена (така повна назва вузу) з самого початку задумувалась як вуз, що готує інженерів для прусської промисловості. Однак з часом вона стала відома не тільки як інженерна школа, але й як сильний науковий центр. П'ять дослідників, які працювали в її лабораторіях, отримали Нобелівську премію. Троє вчених – Філіпп фон Ленард, Вільгельм Він, Йоганнес Штарк стали Нобелівськими лауреатами в галузі фізики в 1905, 1911 та 1919 роках. Пітер Дебай та Карл Ціглер отримали Нобелівку з хімії в 1936 та 1963 роках.
З 28 тис. студентами Вища технічна школа Аахена є найбільшим технічним вузом країни. Вуз складається з десяти факультетів: математики, інформатики та природничих наук, архітектури, цивільного будівництва, машинобудування, георесурсів та матеріалознавства, електротехніки та інформаційних технологій, гуманітарних наук та мистецтва, бізнесу та економіки, медицини. Саме її факультети машинобудування та електротехніки обрали в якості експериментального майданчика такі монстри німецької промисловості, як «БМВ», «Сіменс» та «Ман».
В якості альтернативи вивчення машинобудівних дисциплін «Фокус» називає Університет Карлсруе та Технічний університет Дармштадт.
Рейнський університет міста Бонна носить ім'я його засновника – прусського короля Фрідріха-Вільгельма III, який відкрив університет у 1818 році. Незважаючи на те, що в рейтингу «Фокусу» він фігурує як найкращий у галузі викладання географії, видання також зазначає, що він має дуже хороші показники з математики, природничих наук, управління та економіки. Це, мабуть, єдиний вуз у Німеччині, де викладання богослов'я ведеться на двох окремих факультетах – католицької та протестантської теології. Крім цього в Боннському університеті є факультети права та економіки, медицини, мистецтв, математики та природничих наук і сільського господарства. Тут навчається понад 27 тис. студентів.
В історію університету вписані два імені Нобелівських лауреатів – Вольфганга Пауля (1989 рік, фізика) та Райнхарда Зелтена (1994 рік, економіка).
В якості альтернативи Бонну з викладання географії «Фокус» називає Берлінський університет Гумбольдта та Університет Гейдельберга.
Символічно, що політологію найкраще вивчати у Вільному університеті Берліна, що виник у 1948 році як альтернатива Берлінському університету імені Гумбольдта, який залишився в зоні відповідальності радянських військ, а потім став головним вишем НДР. Виникла конкуренція триває досі, а за кількістю студентів вони не поступаються один одному. У Вільному університеті налічується 35 тис. студентів, а в Університеті імені Гумбольдта – 35 400. У Вільному університеті 12 факультетів: фізики, біології, фізики та фармацевтики, бізнесу та економіки, наук про землю, педагогіки та психології, історії та культурології, права, математики та інформатики, медицини, філософії та гуманітарних наук, політології та соціальних наук, ветеринарної медицини. В Університеті імені Гумбольдта 11 факультетів: права, сільського господарства та садівництва, два факультети математики та природничих наук, медицини, чотири факультети мистецтв та гуманітарних наук, теології, економіки та бізнес-адміністрування.
Політологію у Вільному університеті Берліна викладають на базі інституту, що носить ім'я Отто Зура, екс-бургомістра Західного Берліна. Його альтернативою є університети Гейдельберга, Мюнхена та Тюбінгена.
Університет Білефельда є новим. Він був створений у 1969 році на базі Вищої педагогічної школи. І в рейтингу він переміг у номінаціях «педагогіка» та «соціальні науки». На 18 тис. студентів тут 13 факультетів: біологія, хімія, історичні науки, філософія та теологія, охорона здоров'я, лінгвістика та літературознавство, математика, педагогіка, фізика, психологія та спортивні дисципліни, право, соціологія, технічний, управління та економіки. Це один із небагатьох німецьких вишів, що мають окремі факультети соціології та педагогіки. Останній, на думку експертів, є найкращим не лише в Німеччині, а й у всій Європі.
Незважаючи на свою відносну молодість, університет Білефельда відзначений власним нобелівським лауреатом. У 90-ті роки Рейнхард Зельтен, який отримав у 1994 році премію з економіки, займався дослідженнями в університетському Інституті математичних досліджень економіки.
Найближчими конкурентами Білефельда з педагогіки та соціології є університети Мюнхена, Фрайбурга, імені Гумбольдта та Констанца.
Заснований у 1825 році університет Карлсруе є найстарішою Вищою технічною школою Німеччини та четвертою за датою створення в Європі після Паризької політехнічної школи (Ecole polytechnique), Празького політехнічного інституту (CVUT Prag) та Віденського технічного університету (TU Wien). В університеті налічується 11 факультетів: математики, фізики, хімії та біологічних наук, гуманітарних та соціальних наук, архітектури, будівництва, геонаук та охорони навколишнього середовища, машинобудування, хімічної інженерії та технології, електро- та інформаційної техніки, інформатики, управління та економіки.
Факультет інформатики, який переміг у рейтингу «Фокуса», є одним із найбільших у країні. Із 18 тис. студентів тут навчається понад 2 тис. осіб. На факультеті також працюють 200 учених і викладають 27 професорів. Серед нобелівських лауреатів, які мають відношення до цього вишу: Фріц Габер (хімія, 1918), Жан-Марі Лен (хімія, 1987), Лавослав Ружичка (медицина, 1950), Герман Штаудінгер (хімія, 1953), Фердинанд Браун (фізика, 1909).
Прямими суперниками університету Карлсруе з інформатики видання називає Технічний університет Мюнхена, Технічний університет Дармштадта, Вищу технічну школу Аахена, Університет Саарбрюкена.
Де ще вивчати германістику, як не в Берлінському університеті, заснованому великим гуманістом Гумбольдтом, який уперше у світовій історії об'єднав навчання студентів і наукову діяльність професорів під одним дахом. Фактично відкритий у 1810 році Берлінський університет, який пізніше отримав ім'я свого ідейного натхненника, послужив прикладом для створення класичних університетів у всьому світі, а в Німеччині його називають «матір'ю (по-німецьки університет жіночого роду) всіх сучасних університетів».
Список нобелівських лауреатів Університету імені Гумбольдта більш ніж переконливий. Його відкриває університетський професор Якоб Вант-Гофф, який отримав нагороду з хімії у 1901 році, першому році присудження премій. Через рік був нагороджений Теодор Моммзен, який став першим німецьким лауреатом з літератури. З медицини відзначений Роберт Кох (1905), з хімії Еміль Фішер (1902), Вальтер Нернст (1920) та Отто Ган (1944). Найбільше нобелівських лауреатів – 29 – отримали премію за досягнення в галузі фізики. Серед них Альберт Ейнштейн і Макс Планк.
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, відзначений журналом за викладання англістики, набагато старший за свого іменитого побратима. Він був заснований у 1472 році і носить ім'я його засновників.
Це найбільший виш не лише за мірками Німеччини, а й Європи. Тут навчаються 46 тис. студентів і працюють 700 професорів. У виші 18 факультетів: католицької та євангелічної теології, права, управління, економіки, медицини, ветеринарії, історії та мистецтвознавства, філософії, теорії науки, релігієзнавства, психології та педагогіки, культурології, іноземних мов та літературознавства, соціальних наук, математики, інформатики та статистики, фізики, хімії та фармацевтики, біології, геонаук.
У списку нобелівських лауреатів, які навчалися або працювали в університеті, 26 прізвищ. Останнім значиться Теодор Генш. Він отримав премію у 2005 році разом з американцем Джоном Голлом «за розвиток прецизійної лазерної спектроскопії, зокрема — за методи комбінаційної лазерної спектроскопії в оптичному діапазоні». Загалом у списку переважають фізики, хіміки та медики.
Як суперників Мюнхенського університету у викладанні англістики «Фокус» називає університети Фрайбурга, Гіссена, Ерлангена, Нюрнберга та Вільний університет Берліна.
За матеріалами ЦМК «Парта»