Власті Індонезії планують перенести столицю країни з перенаселеної Джакарти на острів Борнео
Як зазначає Бі-бі-сі, причини для перенесення очевидні. Джакарта поступово осідає, в середньому зі швидкістю від одного до 15 сантиметрів на рік, і за оцінкою вчених, вже до 2050 року може повністю піти під землю. Майже половина міста вже знаходиться нижче рівня моря, оскільки Джакарта розташована в заболоченій місцевості, її омиває Яванське море, і через місто протікають 13 річок.
Крім цього в Джакарті жахливі автомобільні затори – найгірші у світі, згідно з дослідженням 2016 року. У місті проживають 30 млн осіб, і лише 2-4% стічних вод піддаються очищенню.
Нова столиця розташується на Калімантані – так називається індонезійська частина Борнео, острова, розділеного між трьома державами. Це обійдеться владі в 33 млрд доларів і потребуватиме від 30 до 40 тис. гектарів, щоб розмістити від 900 тис. до 1,5 млн осіб.
Головний претендент на звання нової столиці – місто Палангкарая, розташоване в центрі острова. По-перше, воно географічно ближче до центру індонезійського архіпелагу, а, по-друге, батько-засновник індонезійської державності та національний герой Сукарно також пропонував це місто як столицю.
Країни іноді переносять свої столиці з одного міста в інше, з різних причин, тож Індонезія в цьому сенсі далеко не перша. Згадаймо інші, найвідоміші приклади з порівняно недавньої історії.
1. КАЗАХСТАН
У 1997 році президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вирішив перевести столицю з головного міста Алма-Ати. Для нового адміністративно-політичного центру він обрав провінційне місто за 1200 км на північ від столиці – Акмолу, що казахською означає «біла святиня».
Перш за все він дав місту нову назву – Астана. Втім, місто і раніше перейменовувалося не раз: до 1992 року воно було відоме як Цілиноград, а до 1961 як Акмолінськ.
Потім Назарбаєв скликав до Астани архітекторів з усього світу для надання місту столичної монументальності, і однією з нових архітектурних пам'яток став Хан Шатир – колосальний торгово-розважальний центр, побудований у формі прозорого шатра відомим британським архітектором Норманом Фостером.
У місті також виріс новий монумент – вежа Байтерек, що являє собою ажурний стовбур дерева, у кроні якого лежить позолочена скляна куля, що символізує знесене священним птахом Самрук яйце. Там розташований оглядовий майданчик, звідки можна помилуватися іншими архітектурними новинками міста – президентським палацом і Центральним концертним залом.
Все це стало можливим через зростаючий нафтовий сектор, завдяки якому економіка країни зросла у 2018 році на 4,8%. У березні 2019 року Нурсултан Назарбаєв склав із себе президентські повноваження, а парламент проголосував за перейменування нової столиці на його честь, і місто стало називатися Нур-Султаном.
Зовсім непогано для поселення, в якому в сталінські часи розташовувався Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини або А.Л.Ж.І.Р.
2. М'ЯНМА
Місто Нейп'їдо покриває площу в чотири рази більшу за ту, яку займає таке немаленьке місто як Лондон, але жителів у ньому проживає в рази менше. Це місто з короткою – поки – історією: воно існує з 2005 року, а до цього тут було невелике селище. Нейп'їдо означає «місце для короля», однак чому саме сюди, за 370 км від найбільшого міста Янгона, була перенесена столиця, так і залишається здебільшого загадкою.
Коли це сталося, у листопаді 2005 року, тодішній міністр інформації в інтерв'ю Бі-бі-сі пояснив цей крок зручнішим, центральним, розташуванням нової столиці, однак аналітики вважали, що, швидше за все, військове керівництво країни побоюється іноземного вторгнення з моря або ж хоче краще контролювати етнічні меншини, що проживають у прикордонних регіонах. Були також і припущення щодо того, що потайливі військові лідери М'янми просто повторюють звички правивших у доколоніальні часи бірманських королів, які будували нові міста та палаци за порадою віщунів.
Зараз Нейп'їдо має всі ознаки побудованої за генеральним планом столиці: головна вулиця, що веде від будівлі парламенту до президентського палацу, має 20 смуг руху, однак транспортний потік на ній невеликий.
Бульвари вистилають сяючі новизною торговельні центри та порожні п'ятизіркові готелі. Є в місті й сафарі-парк, зоопарк і три стадіони. І, на відміну від інших районів М'янми, подача електроенергії тут здійснюється цілодобово.
3. БОЛІВІЯ
У Болівії дві столиці – Сукре і Ла-Пас. Сукре була єдиною столицею до 1899 року, коли в ході недовгої громадянської війни вона програла населенню міста Ла-Пас. Після цього парламент і весь чиновницький апарат переїхав до найбільшого міста Болівії Ла-Пас, тоді як усі органи юстиції залишилися в Сукре.
Сукре знаходиться в центрі країни, саме там, де й була заснована Болівія в 1825 році. Населення міста становить лише 250 тис. порівняно з 1,7 млн у Ла-Пасі.
У 2007 році було висунуто пропозицію перевести парламент та урядові установи назад до Сукре, однак у Ла-Пасі розгорнувся неабиякий протест з цього приводу. За цим крилося протистояння між прихильниками президента Ево Моралеса з найбідніших західних районів та його противників з більш благополучних східних областей. Від цієї думки врешті відмовилися, і так у Болівії досі залишилися дві столиці.
4. НІГЕРІЯ
До 1991 року найбільше місто Нігерії Лагос було також і столицею країни. Для перенесення головного міста в Абуджу було кілька причин: по-перше, її центральне розташування, далеко від узбережжя. По-друге, Лагос був уже тоді дуже перенаселений, місто було найгустонаселенішим серед усіх африканських міст, розташованих південніше Сахари.
Також у політичному та етнічному сенсі Абуджа була нейтральним містом, враховуючи, що в Лагосі більшість населення становили представники народності йоруба, тоді як на південному сході країни домінували ігбо, а на північному заході — хауса. Це було важливо, згадуючи, що в 1967-70 роках у країні тривала біафро-нігерійська війна, і представники народності ігбо хотіли вийти з Нігерійського союзу.
Тоді як Лагос розвивався стихійно, Абуджа стала першим містом у Нігерії, побудованим за планом. Лагос сумно відомий своїми дорожніми заторами, а от в Абуджі дороги спочатку були сплановані з урахуванням зростаючого автотранспортного потоку.
Є в новій столиці й культурні установи, і президентський палац, і будівля Національної асамблеї, і Верховний суд. Хоча цілий ряд установ федерального рівня неофіційно досі залишається в Лагосі.
5. ПОРТУГАЛІЯ
Протягом 13 років столицею Португалії був зовсім не Лісабон, а Ріо-де-Жанейро. Чому? Через Наполеона.
Під час Піренейських війн (1807-1814) французи тричі захоплювали Португалію. За кілька днів до вторгнення наполеонівської армії в грудні 1807 року правляча тоді в Португалії королівська династія Браганса втекла до Бразилії, яка була тоді колонією Португалії, і в березні 1808 року прибула до Ріо.
На початку XIX століття Ріо був процвітаючим містом: там йшла торгівля золотом, діамантами, цукром. Близько третини населення – майже 1 млн осіб – були рабами.
Там же португальський принц-регент Жуан VI утворив Сполучене Королівство Португалії, Бразилії та Алгарве, що одразу підвищило статус Бразилії з колоніального до рівного Португалії. Країна також набула більшої адміністративної самостійності.
У 1816 році, після смерті королеви Португалії Марії I, Жуан VI став королем, а в 1821 році королівський двір повернувся до Лісабона, і, відповідно, місто знову повернуло собі столичний статус.
Однак перебування португальського королівського двору в Ріо залишило незгладимий слід не лише на цьому мегаполісі, а й на всій Бразилії, давши поштовх розвитку економіки та прискоривши прагнення до незалежності.
6. ТУРЕЧЧИНА
Багато хто з прибуваючих до Стамбула туристів і сьогодні думає, що приїхав до столиці Туреччини. Однак це не так. Коли 13 жовтня 1923 року Стамбул передав бразди правління Анкарі, він був одним із найгустонаселеніших мегаполісів європейського континенту, а Анкара – містом із населенням у 35 тис. осіб.
Чому це було зроблено? Справа в тому, що після Першої світової війни більша частина Османської імперії була окупована союзниками Антанти – навіть Стамбул, який мав стратегічну позицію, з'єднуючи Чорне та Середземне моря. До речі, тоді він ще називався Константинополем, а перейменований на Стамбул був пізніше, у 1930-му.
Перенести столицю вглиб країни до Анкари – міста, що знаходиться на Анатолійському плоскогір'ї, запропонував засновник сучасної Туреччини та її перший президент Кемаль Ататюрк. Анкара, розташована на висоті 938 метрів над рівнем моря, можливо, і поступається Стамбулу у величі, історії та різноманітті культурного життя, але тепер це теж багатомільйонне місто, яке незмінно приваблює туристів.
Назву воно отримало з античних часів і походить від грецького «Ангора». Саме під цим ім'ям місто було відоме в давнину, і саме звідси пішли ангорські коти, ангорські кролики та, відповідно, ангорська шерсть.