У різних країнах пірати мали свої назви. Тжекери – це близькосхідні пірати, долопійці – пірати Стародавньої Греції, ушкуйники – новгородські річкові розбійники. Слово «флібустьєр» походить від голландського і означає «вільний захоплювач трофеїв». Флібустьєр мав дозвільний документ від влади тієї країни, за яку він на той момент воював. Документ називався комісією. Таким чином, флібустьєр був свого роду найманцем, платою якому служили здобуті трофеї. Причому продавати здобич флібустьєр мусив неодмінно в тому місці, де отримував комісію.
На початку XIV століття з'явилося італійське слово «корсар». На відміну від флібустьєра, корсар воював лише за одну країну і ніколи не проводив операцій на суші. «Патріот» пропонував свої послуги державі та отримував документ, що це фіксував. До корсарів близькі капери або приватири – приватні особи, які отримали від держави ліцензію на захоплення та знищення ворожих суден під час війни.
Золотим віком піратства вважається період з 1690 по 1730 рік. Місце дії – Вест-Індія. Дослідження показують, що екіпажі піратських кораблів були багатонаціональними та мультирасовими спільнотами, що діяли за принципами примітивної демократії. Так, у період з 1715 по 1725 рік серед піратів, що розбійничали в Карибському морі, 35% становили англійці, 25% – уродженці Америки, 20% – уродженці Вест-Індії, 10% – шотландці, 8% – валлійці, по 2% – шведи, голландці та французи. Середня чисельність екіпажу становила 80 осіб.
Цікаво, що символіка піратів має містичний характер. Так, череп з кістками на їхньому прапорі – це символ відродження після смерті. «Веселого Роджера» можна побачити на островах Карибського басейну на багатьох старовинних кладовищах, причому на надгробках зовсім не піратських. Спочатку прапор флібустьєрів був яскраво-червоним, французькою – Joli Rouge. Звідси й англійська транскрипція: Jolly Roger. У XVII столітті його зробили чорним, щоб було страшніше. Пісенька «Йо-хо-хо, і пляшка рому!», відтворена Стівенсоном в «Острові скарбів», пов'язана, найімовірніше, з африканськими традиціями. Втікачі-раби, які становили до третини розбійницьких команд, поклонялися своїм богам з вигуком «Йо-хо-хо!». Та й ром, кажуть, першими винайшли афроамериканці.