Насправді, причин збільшення обсягів поставок нелегальної продукції в країну декілька. Основною причиною є падіння платоспроможного попиту населення, яке переключається на споживання дешевших товарів. Виробники з Китаю та Південно-Східної Азії якраз готові запропонувати стрімко збіднілим росіянам продукцію за низькими цінами та в досить широкому асортименті. Якщо до кризи уподобання, в тому числі й небагатих верств населення, почали складатися на користь російського виробника, – незважаючи на те, що вітчизняні підприємства ніколи не пропонували широкі товарні лінійки та невисокі ціни, як східні сусіди, – то тепер ситуація кардинально змінилася.
У період кризи девіз споживача - «купуй російське» - на жаль, стає неактуальним. У цих умовах китайські виробники, не пригнічені величезним податковим тягарем і не закредитовані під зав’язку, почуваються досить впевнено на російському ринку. Який би сегмент російської економіки не розглядався, чи то шини в Москві чи молоко в Барнаулі, - попит на продукцію падає через зниження платоспроможності населення.
Зауважимо, що крім сильного податкового пресу на російські підприємства, факторами падіння продажів (за винятком об'єктивного фактора – кризи) часто є великі непокриті кредитні лінії та неграмотна цінова політика. Звідси й наступна причина збільшення частки контрафактної продукції - неповороткість менеджменту російських підприємств у нових умовах, у результаті чого (самостійно!) втрачаються традиційні ринки збуту. А святе місце пустим не буває.
Отже, що робити рядовому споживачеві? Дивитися на те, як митники знищують гори дешевої, хоча й контрафактної продукції, у той час як «захищені» російським законодавством виробники безперервно збільшують ціни, а деякі взагалі згортають виробництво та йдуть з ринку?
Напевно, підтримка вітчизняного виробника шляхом знищення контрафактного ширвжитку є, перш за все, блюзнірським заходом по відношенню до власних громадян, які не можуть собі дозволити купити дорогі товари у фірмових магазинах. Водночас подібний захід є «ведмежою» послугою і самому виробнику, якому штучно створюються тепличні умови, що реально не дають позитивних результатів.
Тож варварське знищення контрафакту (а подекуди й не знищення, а просто його подальший перепродаж за вищими цінами) не призводить до розвитку власного ефективного виробництва та збільшення внутрішнього попиту, а радше викликає новий виток розвитку корупційних схем. А в цей час російський виробник остаточно втрачає свої позиції на внутрішньому ринку.