Літні іммігранти з пострадянських країн чудово почуваються в американських реаліях<\/em><\/p>\n
На іншому кінці Америки, у більш благополучному штаті Массачусетс, на соціальні центри допомоги літнім іммігрантам ніхто й не думає зазіхати. Життя там б'є ключем.<\/p>\n
Влада Америки взагалі надзвичайно гуманно ставиться до літніх людей, а вже деякі особливості життя бабусь і дідусів, які іммігрували з пострадянських країн, просто дивують. Наприклад, закони штату Массачусетс дозволяють літній людині, яка приїхала жити до дітей, одразу подати прохання на медичну страховку «Медикейд» і місце в черзі на отримання житла.<\/p>\n
Отримавши матеріальну допомогу від 400 до 800 доларів та безкоштовну медичну страховку, літній іммігрант, відстоявши рік одночасно в кількох житлових чергах, в'їжджає у двокімнатну квартиру в соціальному будинку. Квартплата невелика – всього 10% реальної вартості оренди житла.<\/p>\n
Безкоштовна медична страховка «Медикейд» дозволяє іммігрантам користуватися лікарськими консультаціями, ліками і, якщо треба, госпіталізацією. Виходячи у 65 років на пенсію, американські громадяни отримують «Медикейр» – медичну страховку за старістю, яка перевершує за якістю та покриттям безкоштовні медичні страхові програми. Жителі штату Массачусетс отримують «Медикейр» у 62 роки. Користуючись одночасно можливостями страхових програм «Медикейд» і «Медикейр», літній іммігрант, який отримав громадянство, навіть викликає заздрість у корінних американських пенсіонерів з низькими доходами та пенсіями.<\/p>\n
Ці почуття американських громадян стосовно людей похилого віку, російськомовних іммігрантів, посилюються системою їх соціального та медичного обслуговування, придуманою бізнесменами-співвітчизниками 10 років тому в Нью-Йорку. Вони довели з цифрами та доларами в руках, що вихідці з Радянського Союзу почуваються комфортніше в колективі таких самих радянських іммігрантів. Спілкування скорочувало кількість захворювань, лікування яких потребувало державних страхових грошей, щоденне індивідуальне медичне обслуговування пенсіонерів за страховою програмою обходилося значно дорожче при виїзді лікарів за кожною адресою. Так з'явилися оздоровчі соціальні центри-«дитячі садочки», як їх називають самі пенсіонери.<\/p>\n
Культурно-оздоровчий центр «Линн Забота» розташований у невеликому океанському містечку Линн, передмісті Бостона. Доставляють сюди пенсіонерів на спеціальних автобусах. Заїжджають за кожним і привозять до центру. Приблизно $150 на людину щодня витрачаються на медичний контроль за старими, фізіотерапевтичні процедури, допомогу соціальних працівників, дієтичне харчування на сніданок та обід. «Радість спілкування допоможе забути про вік і хвороби, реалізувати себе і зробити ваше життя яскравішим і цікавішим» – так записано в рекламних виданнях центру, які запрошують пенсіонерів до себе.<\/p>\n
Програма медичного обслуговування в центрі у кожного пенсіонера індивідуальна і коригується рекомендаціями лікаря. Шість років цей оздоровчий центр надає всебічну підтримку літнім російськомовним людям. Безкоштовні уроки англійської мови, гарантована підготовка та допомога при складанні іспиту на громадянство, російське телебачення та заняття художньою самодіяльністю доповнюються недільними туристичними поїздками до «міста відьом» Салем, на «співаючий пляж» Манчестера та місто лобстерів Глостер.<\/p>\n
Це важко уявити, але старим тут навіть шиють костюми для участі в самодіяльних концертах (присвячених і російським, і численним американським святам), і КВНах, і конкурсах моделей. «Ми живемо в комунізмі» – так оцінюють літні пацієнти роботу волонтерів центру.<\/p>\n
Владимир МАШАТИН.
Новые Известия<\/strong><\/p>