Рецепт нюрнберзької ковбаски залишається незмінним з 1313 року
Жителі Нюрнберга так пишаються цим датованим 1313 роком винаходом, що навіть вирішили створити Музей нюрнберзької смаженої ковбаски (Museum Nürnberger Bratwurst). Як повідомляє Deutsche Welle, нещодавно його експозицією могли помилуватися перші відвідувачі.
На площі в 100 квадратних метрів тут представлені фотографії, документи, старовинний посуд, м'ясницькі сокири, сікачі, ножі для оброблення м'яса та інші предмети, що ілюструють понад 700-річну історію нюрнберзької ковбаски. Також представлена інформація про тонкощі приготування та рецептуру делікатесу, який з 2003 року перебуває під особливим захистом ЄС – поряд з такими продуктами, як французьке шампанське, пармська шинка, каламатські оливки, сир рокфор та ряд інших товарів, походження яких можна простежити до конкретної географічної точки.
Нюрнберзькі ковбаски виготовляються відповідно до суворих правил, закріплених у так званому «М'ясному указі» ще в XIV столітті. Так, на їх виробництво має йти виключно нежирна філейна частина свинячої туші, з якої роблять фарш середньо-грубого помелу. Як основна приправа до нього використовується майоран.
Цим фаршем наповнюють тонкі овечі кишки діаметром до 15 міліметрів, потім отримані ковбаски потрібно варити, а потім – підсмажувати на грилі. Подають їх з квашеною капустою, картопляним салатом або з хлібом і хроном, а запивати делікатес рекомендується темним пивом.
Згідно з прийнятою в 1313 році постановою нюрнберзької міської ради, займатися виготовленням ковбасок дозволялося лише м'ясникам, що спеціалізувалися на свинині. Якість суворо контролювалася. Для проведення перевірок існувала окрема посада, що називалася «ковбасний контролер» (Würstlein). Ковбаски, приготовані недостатньо добре, скидалися разом з іншими відходами в річку Пегніц – на велике засмучення жителів сусіднього Фюрта, розташованого трохи нижче за течією.
Існують різні версії щодо того, чому нюрнберзькі ковбаски такі маленькі. Одна з найчарівніших історій виглядає наступним чином: у Середньовіччі міські ворота ввечері наглухо зачинялися, і трактирники таємно торгували ковбасками, які в них купували ті, хто не встиг до настання темряви потрапити в місто. Ковбаски в обмін на талери передавалися через замкову шпарину. Для того, щоб вони могли туди пролізти, їх і робили такими маленькими.
За іншою легендою, ковбаски нелегально отримували ув'язнені нюрнберзької в'язниці, яких підгодовували родичі. В'язням делікатес передавали через отвори, спеціально просвердлені в стінах. З цієї причини нюрнберзьку в'язницю в ті часи нібито називали «дірявою».
Згідно з більш реалістичним поясненням, у XVI столітті ціни на м'ясо стали сильно зростати, і виробники в Нюрнберзі змушені були робити ковбаски все менше і менше – при цьому ціна залишалася колишньою. Тому вони і стали такими маленькими.
Але яка б версія не припала гостю Нюрнберга до душі, приїхавши в це чарівне баварське місто, йому обов'язково потрібно спробувати легендарні місцеві смажені ковбаски. До речі, у 2022 році зробити це, ймовірно, можна буде і в самому Музеї нюрнберзької смаженої ковбаски, де планують влаштувати майданчик для барбекю. Переговори з містом про це вже ведуться.
Між іншим, новий музей у Нюрнберзі – не єдиний у Німеччині, де віддається данина поваги ковбасі. Спочатку подібний музей відкрився у 2006 році в тюринзькому селі Хольцгаузен. Він так і називається – Перший німецький музей смажених сосисок (1. Deutsches Bratwurstmuseum). Три роки потому в Берліні запрацював Німецький музей сосиски каррі (Deutsches Currywurst Museum). А в 2011 році в баварському місті Ноймаркт-ін-дер-Оберпфальц з'явився ще й Баварський музей м'ясницької справи та білої ковбаси (Bayerisches Metzgerei- und Weißwurstmuseum).