Звістка про те, що сім'ї, які втратили дитину після землетрусу в КНР, отримають право на народження нових дітей, значно полегшила душевні страждання багатьох тисяч людей, адже через суворі китайські закони право на ще одну дитину – рідкісна привілея. Спочатку влада навряд чи мала на увазі щось більше, ніж просто бажання втішити горе сотень тисяч постраждалих сімей, але вони мимоволі відновили дискусію про розумність стратегії «одна сім’я – одна дитина».
Ще в лютому віце-міністр з питань планування сім'ї Чжао Байгэ заявила про намір китайського керівництва переглянути політику обмеження народжуваності, якої воно дотримується вже 30 років. Зараз закон забороняє городянам мати більше однієї дитини, а жителям сільської місцевості – більше двох (у деяких провінціях дозволяється зачати другу дитину, якщо перша народилася дівчинкою).
Заява віце-міністра прозвучала тоді особливо несподівано. Адже за два місяці до цього голова уряду КНР Вэнь Цзябао вже спростовував чутки про майбутні зміни в демографічній політиці найбільш населеної країни світу.
Сьогодні для того, щоб завести дитину в Китаї, потрібен дозвіл місцевого комітету з планування сім'ї та народжуваності. Причому сам дозвіл на шлюб потрібно отримати за місцем роботи. Потім, пройшовши медкомісію та співбесіду в домовому комітеті, можна вже грати весілля. Але щоб завести малюка, батьки повинні знову звернутися до місцевого комітету, де їх зареєструють, випишуть посвідчення із зазначенням терміну (зазвичай рік), протягом якого можна зачати дитину. Якщо не встигли, процедура повторюється заново.
Дискусії про необхідність реформи підігріваються одразу двома гострими проблемами – швидким старінням населення та збільшенням частки чоловіків (останнім часом надбанням гласності все частіше стають факти позбавлення вагітних китаянок від зародків-дівчаток, оскільки вважається, що сім'ї передусім потрібен годувальник-чоловік). Крім того, як зазначила в бесіді з кореспондентом заступник директора Інституту соціальної політики Оксана Синявська, «демографічні проблеми Китаю загострюються ще й тим, що в країні до останнього часу не існувало пенсійної системи як такої, і дитина, виростаючи, стикалася з необхідністю самотужки годувати сім'ю на свої гроші».
«Китай потрапив у своєрідну демографічну пастку, – заявив «Новым Известиям» Андрей Островський, керівник Центру економічних та соціальних досліджень Китаю Інституту Далекого Сходу РАН. – З одного боку, країна повинна стримувати темпи зростання населення: китайські спеціалісти підрахували, що ресурсів КНР вистачить на півтора мільярда осіб (зараз у Китаї проживає приблизно 1,32 млрд). І навіть незважаючи на програму «одна сім’я – одна дитина», населення продовжує зростати у співвідношенні приблизно сім осіб на тисячу на рік.
Здавалося б, програма з обмеження народжуваності допомагає вдвічі стримувати темпи зростання населення (до її прийняття приріст становив 15-17 осіб на тисячу), але тут виникає інша проблема: старіння населення. Через зменшення частки молодих людей демографічне навантаження в країні суттєво зросло. Єдина надія китайців сьогодні – урбанізація, що йде швидкими темпами. Адже частка міського населення зросла до 40%, а в планах уряду збільшити її до 60%. При цьому міське населення Китаю вже зараз не прагне мати багато дітей».
Роман ДОБРОХОТОВ. 