Фото УНІАН
Не так давно словосполучення «Міжнародний жіночий день» ні в кого сумнівів не викликало: усі були впевнені в тому, що свято справді інтернаціональне. Але тепер думка змінилася на прямо протилежну: заговорили про те, що це комуністичне свято відоме лише колишньому СРСР і деяким країнам колишнього соцтабору. Але істина, як це часто буває, перебуває десь посередині.
Свято жінок як таке існує, мабуть, у кожній країні. Було воно й у Стародавньому Римі. У цей день матрони (вільнонароджені жінки), які перебували у шлюбі, отримували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов'ю та увагою. Рабиням теж дещо перепадало. Крім того, господиня дому дозволяла невільницям цього дня відпочивати. Вбрані в найкращі одежі, з пахучими вінками на головах римлянки приходили до храму богині Вести — берегині домашнього вогнища.
Відтоді минуло чимало часу, жінки почали боротися за рівноправність із чоловіками. 8 березня 1857 року текстильниці Нью-Йорка пройшли маршем вулицями міста, протестуючи проти низьких заробітків і поганих умов праці. У 1908 році цього дня вже їхні внучки вимагали заборони дитячої праці, поліпшення умов роботи на фабриках і надання жінкам права голосу на політичних виборах. Наступного року соціалістична партія США проголосила останню неділю лютого Національним жіночим днем.
Сама по собі дата нашого святкування на честь милих дам — 8 березня — справді пов'язана з революційною діяльністю Клари Цеткін. У цьому питанні сходяться всі. Борчиня за права представниць прекрасної статі пані Цеткін на II Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені в 1910 році запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день, який мав стати своєрідним Першотравнем. Дату було призначено довільно. У СРСР ця традиція з'явилася в 1913 році.
Це перша версія. Друга оригінальніша. Суть її така: коли Кларі доручили обрати дату свята, вона, будучи, на думку прихильників цієї теорії, єврейкою, зупинилася на дні, коли народ Мойсея відзначав Пурим. Сам по собі це свято унікальне і не належить до релігійних. Присвячений Пурим Есфірі (інший варіант імені — Естер).
Якщо вірити Старому Заповіту, саме Есфір у 480 році до Різдва Христового врятувала єврейський народ від злого правителя. Легенда розповідає: вирішив якось Аман, радник перського царя Ахашвероша, знищити у Вавилоні всіх євреїв і вмовив царя видати відповідний указ. Про задум дізналася дружина царя Есфір, яка, як і «засновниця Клара», була єврейкою. Вона прийшла до царя і, скориставшись жіночими чарами та любовними хитрощами, витягла зі свого благовірного обіцянку знищити ворогів її народу. Есфір та її вихователь Мордехай склали указ, і в підсумку країною прокотилася хвиля погромів. Але цього разу не єврейських, а перських. Згідно з тією ж легендою, було знищено й пограбовано 75 тис. персів.
Незважаючи на кровожерність, свято закріпилося. Коли настає пуримський вечір, у всіх синагогах читають «Мегілат Естер». Це читання не схоже на звичайну службу, воно нагадує святкове гуляння: при згадці імені лиходія Амана всі голосно тріщать тріскачками, тупають ногами та всіляко шумлять. Потім влаштовують вистави, під час яких спалюють опудало злого радника.
У середні віки існував звичай побиття Амана: на двох каменях малювали його зображення або писали ім'я, а потім камені били один об одного доти, доки зображення не стиралося. Характерна риса пуримського застілля — рясне вживання вина або інших міцних алкогольних напоїв, причому, згідно з приписами, слід випити стільки, щоб бути не в змозі розрізнити фрази: «проклятий Аман» і «благословенний Мордехай». Зі страв прийнято подавати печиво «озней гаман» («вуха Амана»).
За третьою версією, Клара Цеткін — чистокровна німкеня, а Пурим тут ні до чого, просто збіг. У дослідження національної приналежності давно померлої революціонерки заглиблюватися не хотілося б, та й любимо ми свято 8 березня зовсім не за комуністичне, пуримське чи якесь інше підґрунтя. Насамперед, для нас це свято весни та краси — жіночої, звісно.
А деяка інтернаціональність у ньому все ж таки присутня. Що б не говорили скептики, 8 березня святкують не лише в колишніх республіках СРСР, а й у цілій низці країн (наприклад, в Італії, Китаї, Монголії та Австралії), хоча, звісно, зовсім не так, як у нас. По-перше, цей день не скрізь є вихідним, а по-друге, і гуляння не таке вже всенародне.
Італійки в це свято, отримавши від своїх коханих звичні гілочки мімози, збираються в невеликі (або великі — хто як), але суто жіночі компанії і вирушають на посиденьки, найчастіше до кафе. Там і відбувається дівич-вечір, іноді з танцями, іноді без.
У Монголії 1995 року 8 березня скасували, а тепер ось відновили — не може народ без Міжнародного жіночого дня, святкує, і все тут.
У Китаї цього дня чоловіки намагаються довести, що шлях до серця дами лежить через шлунок. Там на свідчення свого кохання чоловік має проявити себе як чудовий кулінар. 8 березня у всіх китаянок законний вихідний, але у їхніх чоловіків — звичайний робочий день. Коли чоловіки вранці йдуть на роботу, їхні дружини вирушають до міських парків і розважаються там без них. Найпривабливіші мешканки столиці беруть участь у конкурсі «Міс Пекін». Його організатори навіть з'ясовували: чи змінилося під впливом Заходу уявлення китайців про жіночу красу? Виявилося, що практично ні. Красуня, як говорили тут за старини, народжується з найтонших випарів Неба і Землі, з яшмової роси, що збирається на бронзовому диску. Автори «Книги жіночих принад» радять зустрічатися з красунею так: воскуривши пахощі, пити чай і насолоджуватися в серці. Менш вишукана зустріч — гуляти вдвох, узявшись за руки і розмовляючи. А найгірше — разом із нею наїдатися до відвалу і напиватися доп'яна.
Але, незважаючи на попередження, стіл у Китаї накривають, а символічна назва головної страви — «гарбуз відданості». Його за традицією готує чоловік. Завдання у кухаря не з простих — у гарбуз, з якого китайці попередньо вирізають міфічного фенікса, потрібно покласти обсмажені в олії солоні помідори, шматочки солодкого кавуна, терпкий виноград, креветки та перчену свинину.
У більшості ж інших країн 8 березня — день боротьби за права жінок. З демонстраціями, транспарантами тощо. Жодної романтики, загалом. Жодних квітів зранку та яєчні в ліжко. Усі сентименти, щедро виділені нам сильною статтю в День Клари Цеткін, більшість жительок планети отримують в інші дати. У нещодавно введений у наше життя День Святого Валентина, незвичний День матері або (і таке буває!) День дружини. Дивно, що немає Дня тещі, але, думається, саме він і ховається під Днем матері.
Отже, День матері. Як і на 8 березня, чоловіки та діти дарують мамам подарунки й не пускають їх на кухню. Вважається, що і ця традиція бере початок у жіночих містеріях Стародавнього Риму, призначених для вшанування Великої Матері — богині, матері всіх богів. Також встановлено, що в Англії XV століття відзначалася так звана Материнська неділя — четверта неділя Великого посту, присвячена вшануванню матерів по всій країні. У США сучасний День матері відзначається з 1907 року щороку у другу неділю травня, а в 1914 році президент Вілсон зробив це свято офіційним. Крім Штатів, День матері у другу неділю травня святкують також Мальта, Данія, Фінляндія, Італія, Туреччина, Австралія та Бельгія.
Багато країн відзначають схоже свято в інші дні року: Норвегія — у другу неділю лютого, Швеція — в останню неділю травня, ПАР — у першу неділю травня, Аргентина та Індія — у жовтні, Іспанія та Португалія — 8 грудня. Причому в усіх країнах у цього дня є одна особливість: чоловіки вітають лише матерів і вагітних жінок, а не всіх представниць слабкої статі.
У Греції ж на свято Бабос, яке відзначається 8 січня, до рук жінок переходить влада. Особливо вшановують у цей день найстаршу та найповажнішу даму села. На підтвердження своєї тимчасової влади жінки на кожному розі обливають чоловіків водою, і їм за це нічого не загрожує. Але зате невідомо, як поведуться джентльмени наступного дня: згідно з дослідженнями, гречанки — найнезахищеніші жінки в Євросоюзі. Тут слабку стать експлуатують більше, ніж будь-де, і її представниці постійно стають жертвами погроз з боку чоловіків.
Жінка в Країні вранішнього сонця, згідно з традиціями, наділена не більшими правами, ніж гречанка. Вважається, що японка до заміжжя повинна підкорятися батькові, після того, як зняла весільну сукню — чоловікові, а ставши вдовою, — синові. Тут навіть існує вислів «повернутися додому на трійці», він застосовується, коли голова сім'ї у п'яному вигляді завалюється серед ночі додому, підтримуваний під руки дівчатами з бару. Дружина зобов'язана в цьому випадку запросити супутниць чоловіка на чашку чаю, поцікавитися, чи розрахувався він, і з вдячністю провести їх до порога.
Можливо, тому як компенсація в Японії є кілька жіночих дат: Хіна Мацурі (Свято персика) — перше свято кожної японської дівчинки; Білий день, коли вшановують дружин; і Свято старших жінок. Втім, сьогодні Японія змінилася: шлюбів стає все менше, розлучень усе більше, а країна вже пишається своєю громадянкою Тіакі Мукаі, першою японською жінкою-астронавтом.
Крім цих, у багатьох державах існують і дні святих — покровительок прекрасної статі. У православних народів у церковному календарі є свято, що вихваляє жінок, — День жінок-мироносиць. Святі мироносиці були першими, кому явився Воскреслий Господь, вони були найвідданішими його ученицями і не залишили навіть на хресті, коли всі апостоли розбіглися. Тому в День жінок-мироносиць згадують жінок, які служили Христу. Церковна традиція не називає це свято днем жінок як таким, адже будь-яке свято в церкві передусім присвячене Богу, а не жінкам чи чоловікам.
При цьому в більшості країн, особливо в католиків, є ще й святі покровительки, і свята на їхню честь щороку стають яскравими подіями. Наприклад, 8 грудня католицькі країни святкують День Святої Катерини, покровительки шлюбу, 4 грудня — День Святої Варвари, Іспанія в лютому вшановує святу Агеду — покровительку жінок, а на Канарах у липні відзначають День Святої Покровительки Кармен. Також у багатьох державах люди поклоняються жіночим божествам. Наприклад, найулюбленіші богині Індії — це Калі, Парваті, що покровительствує домашньому вогнищу та його хранителькам, і Лакшмі, що уособлює собою любов і красу.
Що ж, як би він не називався, Жіночий день він і є жіночий. Його святкують усюди, можливо, не саме 8 березня, а в інший день, але ідея ж та сама. Залишається тільки подякувати революціонерці Кларі за надане нам веселе весняне свято — день, у який жінки можуть відчути себе слабкою статтю і не тягти додому навантажені авоськи. Усе-таки приємно спробувати приготовлену невмілою рукою улюблену страву чи вдягнути випрасувану ним же сукню та вирушити до ресторану. Хоч раз на рік.