Така угода, наприклад, в Іспанії, не лише значно скоротить літні витрати на відпочинок, а й дасть можливість приїжджати до теплого моря весь рік, не замислюючись про те, де оселитися.
Що ж потрібно знати про іспанські закони оренди, щоб нічому не дивуватися й не втрапити в халепу? По-перше, слід пам'ятати, що мінімальний строк довгострокової оренди – п'ять років. Навіть якщо в договорі зазначено менший строк, вигнати вас ніхто не може, якщо ви, звісно, справно платите. Після закінчення перших п'яти років може бути укладений новий контракт. Якщо ж він не укладений, то за замовчуванням договір продовжується ще на один рік, потім ще на один – і так до трьох років. Ця норма в усіх країнах різна. Наприклад, у США звичайним строком є рік, як і в нас. А ось чим наша країна відрізняється від усіх інших – це тим, що орендаря в нас можна вигнати будь-якої миті.
Якщо в Іспанії орендар хоче з'їхати, то він має попередити орендодавця за 30 днів до кінця строку договору (навіть якщо цей строк був меншим за п'ять років). У тому разі, якщо людина винаймає квартиру вже більше 5 років, вона має попереджати про переїзд за два місяці до кінця чергового контракту. Є країни, де попереджати потрібно за два тижні.
Орендна плата обговорюється в контракті. Власник квартири має право підвищувати ціну після кожного року відповідно до підвищення IPC (офіційно встановлений індекс інфляції) за попередній рік. Витрати на утримання житла оплачує орендар, якщо це було обговорено в контракті, якщо ж ні – власник. Ці витрати можуть збільшуватися щороку максимум на індекс IPC, помножений на два. Натомість витрати на ремонт будівлі оплачує власник, але при цьому він не повинен оплачувати збитки, завдані квартиронаймачем.
Якщо йдеться про ремонт, спрямований не просто на підтримання, а на покращення житла, – наприклад, нові підлоги, декоративна штукатурка, двері тощо, – то квартиронаймач має брати участь у витратах у певних межах (або одноразовим внеском, або ці витрати можуть бути включені в квартплату, яка, природно, у цьому разі підвищується). Є різні моменти, які дозволяють обчислити, наскільки може бути підвищена орендна плата в цьому випадку, однак при цьому є максимальна межа – 20%. Іноді не ясно, до якого розряду віднести ремонт – той, що підтримує стан житла, чи той, що його покращує. У цьому разі треба відстоювати свої права: ваші гроші у ваших руках. Тут треба пам'ятати, що ремонт – це час, коли вам живеться некомфортно, і в цей час орендар має право платити менше. Про це також треба не забувати нагадувати господарю.
Якщо орендар помирає (дай вам Бог здоров'я), розлучається або вирішує покинути дім, зайняти його місце на тих самих умовах можуть його дружина, співмешканка. Співмешканці, до речі, можуть бути й однієї статі (о часи, о звичаї!). Іспанці в цьому питанні вельми прогресивні й визнають право на «непросте кохання». А ось родичі можуть зайняти вакантне місце лише за умови, що вони жили в цій квартирі принаймні протягом двох років до його смерті, розлучення тощо (факт проживання має бути підтверджений).
Орендоване житло можна, своєю чергою, теж здавати в суборенду, але завжди за згодою власника. Якщо власник продає житло, він має повідомити квартиронаймача, який має право залишатися в квартирі до закінчення п'яти років. Він також має право викупити житло за тією ж ціною, яку запропонував новий власник.
І останнє: перед в'їздом у квартиру чи будинок, незалежно від того, на який строк ви винаймаєте нерухомість, орендар обов'язково має заплатити господарю заставу, що дорівнює місячній квартплаті. І найприємніше – все це можливо для іноземців. Тож у наших наймачів в Іспанії прав куди більше, ніж на батьківщині.
_