Так що найчастіше, як у старому французькому анекдоті, відвідувачі, не знайомі з місцевою кухнею, просто кивають офіціанту на сусідній столик: «Ми хочемо те, що їсть оцей пан». На що офіціант, повернувшись, відповідає: «Вибачте, але цей пан не бажає віддавати свою тарілку!» Отже, кілька порад, які дає «Міжнародне Французьке Радіо» (RFI) для тих, хто хоче отримати справжнє задоволення від їжі у Франції і не потрапити в халепу.
Насамперед, поговоримо про самих офіціантів. У жодному разі не можна звертатися до них словом «гарсон». Ми не в 19 столітті, і класична література може виявитися хибним другом. Таке звернення вважається зневажливим. Звертатися до офіціанта в кафе чи ресторані слід зі звичайним «месьє». Не варто й надто наполягати і поспішати його. У провінціях народ взагалі неспішний, але й у Парижі французи не розуміють, чому цим людям спало на думку поспішати під час їжі. Адже це саме той момент, коли найкраще розслабитися і зі смаком провести час.
Французький обід триває не менше двох годин, вечеря, особливо з друзями, і того більше. При цьому на кількості з'їденого це не завжди відбивається. Головне – спілкування та гарний настрій. Саме тому матеріальною спадщиною ЮНЕСКО стала не сама французька їжа, а французьке застілля, тобто спосіб спілкування за столом і пов'язаний із цим ритуал.
Крім того, паризькі офіціанти славляться своїми непростими характерами. Вони мають здатність не помічати відвідувача, і чим більше той хвилюється і чим заклично махає рукою, тим прозорішим він стає для офіціанта. Тож наслідуймо французьке правило і не будемо поспішати під час їжі.
Припустимо, нам вдалося знайти з офіціантом спільну мову і ми вже замовили страви. Настав час обрати до цих страв напої. Головне правило – не запивати ні закуску, ні основну страву, ні навіть десерт фруктовими соками чи содовою. Застілля миттєво перестане бути французьким. Французи п'ють за обідом і вечерею або вино, або воду, з газом чи без. Якщо ви не хочете платити за воду, можете попросити графин звичайної водопровідної води. Боятися водопровідної води у Франції не варто, французи нею не нехтують. А от лід вам навряд чи принесуть, його потрібно попросити спеціально, якщо, звісно, ви не просто присіли за столик кафе поза обідом і не попросили соди.
Допускається за їжею і пиво, і в деяких випадках сидр. Навіть каву слід пити вже після десерту або замість нього, правда, можна попросити принести каву чи чай одночасно з тістечком. Молока до кави не принесуть, якщо ви його не попросите. А після обіду молоко просять рідко, кава покладається чорна. У рідкісних випадках – «нуазет». Перекладається це слово як «лісовий горіх», але до горіхів не має жодного відношення, крім кольору. У каву просто додають буквально краплю молока.
Суворі правила щодо напоїв стосуються не лише дорослих, а й дітей, за тим, звісно, винятком, що кава їм не покладається. Якщо ж дитині захочеться фруктового соку, то вона має повну можливість отримати його під час полуденку та за сніданком. Так само суворо розписано і час солодощів. Після обіднього десерту потрібно чекати п'ятої години, полуденку. А випічку, зокрема знаменитий круасан, до наступного ранку. Часто можна почути в булочній відповідь матері дитині, яка просить круасан чи іншу булочку: «Ні-ні, зараз не час для круасанів».
Яку ж іншу булочку покладається купити дитині чи дорослому на сніданок? Крім круасана, так званого «масляного» або «звичайного» (а це два різні сорти), на сніданок покладається булка або з родзинками, або з шоколадом. Вона веде своє походження від звичайного шматка білого хліба, всередину якого вкладали шматочок шоколаду. Можна з'їсти на сніданок і тартинку – для цього половину багета розрізають уздовж, намащують тонким шаром масла і варінням.
Французи мають звичку, від якої наші матері ретельно відучують своїх дітей з ранніх років: вмочати цей шматок хліба з маслом і варінням прямо в ранковий шоколад або каву. У Франції це не вважається непристойним, і можете сміливо віддаватися цьому задоволенню, забувши про накази батьків.
І ще одна важлива деталь, що стосується круасанів. Адже ви неодмінно спробуєте цей символ гастрономічного Парижа хоча б раз. Багато хто вважає, що в «масляному» круасані просто більше масла, і намагаються обрати звичайний, так званий «ординарний». Не поспішайте. Справа в тому, що «масляний» приготований на чистому вершковому маслі, тоді як в «ординарному» трапляються й інші жири. Тож є сенс замислитися. Впізнати їх за зовнішнім виглядом легко – масляний круасан зазвичай прямий, ординарний – загортається півмісяцем, як йому й належить за назвою.
І тепер найголовніше: що означає час обіду і час вечері. «Ми прийшли в ресторан і нам відмовилися дати їсти», – скаржаться іноді туристи, які побували в Парижі. І це правда – ресторани відкриті строго за годинами. Обід починається, найраніше, о пів на першу. О пів на третю вам, цілком можливо, скажуть, що кухня вже закрита і що зараз офіціант підійде до кухаря і запитає, чим він може вам допомогти. За столиками в цей момент сидять тільки ті, хто прийшов ще о першій дня. Аж до сьомої ви можете спробувати французьку їжу тільки в брассері, де вам подадуть холодний ростбіф із салатом або крок-месьє, бутерброд із запеченим сиром. На вечерю краще приходити до дев'ятої, після цього кухня теж потроху готується до закриття, замовлення можуть уже й не прийняти.
Зате вранці кафе відкриваються дуже рано. Господар запропонує вам свіжі круасани і тартинки з сусідньої булочної, а якщо місце традиційне, то на стійці стоятиме підставка з крутими яйцями – для тих, хто ще не лягав. Лише кілька столичних ресторанів працюють без перерви. Це теж старовинні, традиційні заклади, часто розташовані навколо колишнього «Черева Парижа». Ринку давно немає, а ринкові ресторани залишилися. Колись вони були призначені для селян, які вночі привозили свою продукцію до Парижа. На ранок їм уже хотілося підкріпитися. Не дивно, що саме в цих місцях можна спробувати найсмачніший цибулевий суп.
Ну а що ще пробувати у французьких ресторанах і як замовляти – про це наступного разу. Поки що запам’ятаємо, що курити у французьких ресторанах і кафе не можна, столики стоять близько один до одного, і в цьому є не лише незручність, а й особливий шарм. І що чайових потрібно давати зовсім небагато і лише за бажанням. Офіційно вони вже входять у ваш рахунок, а решта залежить від того, наскільки вам вдалося отримати задоволення від їжі та, за французькою порадою, приємно провести час.