Політичне питання про права вусатих і хвостатих
Коневі пощастило першим. До речі, натерпівся він від нашого брата, мабуть, більше за всіх. Тому не дивно, що саме проти жорстокого поводження з кіньми стали протестувати перші захисники тварин. У 1822 році зусиллями члена англійського Парламенту сера Річарда Мартіна та його сподвижника лорда-канцлера Томаса Ерскіна вперше в історії було ухвалено білль проти жорстокого поводження з тваринами. Він називався «Актом про запобігання жорстокому та недостойному поводженню зі худобою».
У 1824 році в Лондоні було створено Товариство із запобігання жорстокості до тварин, яке завдяки покровительству королеви Вікторії невдовзі набуло звання та статус Королівського, а потім такі організації з'явилися і в інших країнах Європи.
На початку XX століття товариства із захисту тварин виникли на всіх континентах. З ініціативою створення єдиної міжнародної організації виступило Королівське товариство із запобігання жорстокості до тварин у Великій Британії, і в 1959 році було створено Міжнародне товариство захисту тварин. Одним із найважливіших його рішень була організація системи інспекторів, які, допомагаючи тваринам, вели роботу в різних куточках земної кулі.
А в 1979 році було досягнуто нового, принципово важливого етапу в розвитку руху на захист тварин — проблема увійшла в політику. Основні політичні партії Великої Британії вперше в історії офіційно сформулювали своє ставлення до проблеми захисту тварин.
У 1987 році в Страсбурзі Радою Європи було прийнято конвенцію з різних аспектів використання тварин. А в 1984 році європейські ради з наукових медичних досліджень і Консультативний комітет Всесвітньої організації охорони здоров'я з медичних наукових досліджень затвердили Міжнародні рекомендації щодо проведення медико-біологічних досліджень з використанням тварин.
Як живеться Муркам і Шарикам за кордоном?
Відтоді захист тварин став суттєвим політичним питанням. І в 1987 році 21 країна — члени Європейської Ради — підписали Європейську конвенцію із захисту домашніх тварин. В основу цього документа закладено два основні принципи благополуччя менших братів:
1. Ніхто не має права завдавати тварині непотрібного болю, страждань чи шкоди.
2. Ніхто не має права кидати домашню тварину.
Досить жорсткі обмеження висунуто в галузі дресирування тварин, їх участі в рекламних шоу, спортивних змаганнях і виставках. Так, заборонено завдавати тварині болю під час дресирування або калічити її на догоду віянням моди. Наприклад, у Німеччині заборонено купірування хвоста та вух, видалення кігтів і зубів. Виняток становлять необхідні кастрації та випадки, коли, на думку ветеринара, такі нелікувальні операції необхідні. Операції, під час яких тварині, можливо, доведеться перенести гострий біль, мають проводитися ветеринаром під анестезією.
Присипляти домашніх тварин можуть лише ветеринар або інша компетентна особа. Присипляння не повинно завдавати фізичних чи моральних страждань і має викликати негайну втрату свідомості та смерть.
Багато європейських країн доповнили вимоги конвенції своїми пунктами. Наприклад, у Швеції заборонено довго тримати собаку в зачиненій машині з закритими вікнами. У цьому разі кожен перехожий має право безкарно розбити вікно, щоб дати собаці подихати. А якщо тварина загине від задухи — господарю загрожує дуже великий штраф і загальний осуд.
У Туреччині нещодавно прийнято закон, який посилює покарання за погане поводження з тваринами: два роки в'язниці та штраф від $60 до $250. Заборонено залишати домашніх тварин голодними, викидати їх на вулицю, лікувати без анестезії. По телебаченню не можна показувати фільми зі сценами фізичного насильства над тваринами. Якщо водій автомобіля збив собаку чи кішку, він зобов'язаний негайно доставити тварину до найближчого ветеринарного закладу або оформити виклик ветеринара додому.
А в Сингапурі за вбивство собаки, вчинене навіть з метою самооборони, призначається три місяці в'язниці та $800 штрафу.
Високі штрафи (у розмірі кількох тисяч доларів) за жорстоке поводження з тваринами передбачені в Канаді та Ірландії. А в деяких випадках власнику загрожує тюремне ув'язнення на кілька місяців. Подібне посилення законодавства прийняла половина штатів США. Більше того, починаючи з минулого року найпрестижніші юридичні факультети Гарвардського та Джорджтаунського університетів ввели у свої навчальні плани спеціальні курси з прав тварин.
А Німеччина стала першою європейською країною, яка гарантує права тварин у своїй конституції. Більшістю голосів німецький парламент ухвалив поправку, яка додає слова «і тварин» до статті, що зобов'язує державу поважати і захищати честь і гідність людини.
Загалом, на сьогодні в переважній більшості країн світу прийнято закони, що захищають права тварин. А там, де їх немає, спільними зусиллями різних фондів, RSPCA (Королівське товариство із запобігання жорстокості до тварин), WSPA (Всесвітнє товариство захисту тварин), PETA («Люди за етичне ставлення до тварин») прискорюється їх прийняття.
Звірячий оскал рядового обивателя
А як справи із захистом тварин у нас, в Україні? А ніяк. Ні, питання, звісно, «вивчається і опрацьовується». Кінцева мета зусиль наших законодавців у зоологічній галузі - приєднання до Європейської конвенції із захисту домашніх тварин. Однак для такого приєднання нам потрібен державний закон, який регулює відносини українців із тваринами, а такого поки що не прийнято. На сьогодні єдиним регулятором можна вважати ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель чи каліцтво, а також катування тварин тягне за собою накладення штрафу в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Але ця стаття, як кажуть, «мертва».
Ще одне болюче питання - ставлення до бездомних собак і котів. Що з ними робити? Стерилізувати і випускати? Відловлювати і присипляти? Лікувати і прилаштовувати в «добрі руки»? І знову громадська думка розкололася... Це питання серйозне і потребує окремої розмови.
Силами й нервами ентузіастів Товариства захисту тварин SOS у Києві закрили нарешті сумнозвісну живодерню в Пирогові, і в 1997 році збудували там притулок для бездомних собак і котів. Зараз там проживають близько 300 собак і 130 котів, проводиться лікування собак і лікування котів. Щоправда, держава на їх утримання не виділяє жодної копійки. На щастя, мережа магазинів «Метро» і «Білла» регулярно постачає продукти, чий термін придатності для споживання закінчився. Але, як не дивно, головне - не їжа... І не будемо заглиблюватися в бюрократичні та законотворчі хащі - поговорімо про нас із вами.
«Ще в 1993 році, коли я вперше приїхала в Україну, мене вразило бездумно-жорстоке ставлення до тварин, - розповідає Тамара Тарнавська, президент Товариства захисту тварин SOS. - Хлопчик, стоячи з батьком у булочній у черзі за хлібом, просто так, від нудьги, штовхає ногою в живіт вагітну кішку. Чому? За що? Звідки таке бездушшя в дитині? В Норвегії, наприклад, у кожній школі живе собака чи кішка. За ними доглядають діти, їх вчать допомагати тим, хто слабший, хто любить вас.
В Україні мене вражає полярність жорстокості. З одного боку - це бомжі, які намагаються підстерегти собаку: з'їсти, продати шкуру, жир. Це дорослі й діти, отупілі й озвірілі від тяжкої, часом безпросвітної нужди, коли роками накопичене в душі роздратування виривається назовні несподіваним спалахом буйної агресії. І тут уже неважливо, хто потрапить під гарячу руку - бездомна кішка чи не так поглянувший сусід по парті, дворняга в підворітті чи набридла вічними докорами дружина. Я навмисно підкреслюю: жорстока людина жорстока з усіма - і з тваринами, і з людьми. Інша крайність - успішні, забезпечені люди, процвітаючі бізнесмени, модні домогосподарки. Що, не вірите? Ось вам приклади. Господар забив дога до смерті за те, що той стягнув зі столу сосиски і з'їв їх. А за рівнем достатку власник пса міг би купити невеликий ковбасний заводик. Або мила молода пара, у якої в квартирі жила чудова крихітна болонка - подарунок коханій дружині на день народження. Якось у запалі сварки молода жінка хапає бідну псину і... викидає її у вікно сьомого поверху, так би мовити, на зло чоловікові. Веселий кокер-спаніель кинувся назустріч господареві, який повернувся з роботи, і отримав важкого стусана ногою: той прийшов не в дусі. В результаті в собаки була вибита й зламана щелепа, їсти вона не могла, і господар викинув її на вулицю, просто як непотрібний хлам.
Розумієте, коли я розповідаю про ці та подібні випадки моїм західним колегам, вони не можуть мене зрозуміти. Вони намагаються знайти якусь логіку в діях цих людей, вони силкуються збагнути, що ми за люди такі. Я жила і працювала в семи країнах світу і в жодній не бачила такої кількості породистих собак, як в Україні. Складається враження, що в нас уміють любити лише за щось: за породу, за красу, за медалі та розетки. До нас у притулок із благородною місією «ощасливити бідну собачку» іноді приїжджають люди на дорогих машинах, добре одягнені. І вони завжди просять підібрати їм лише породистого собаку. Мені це так набридло, що тепер я прошу їх пред'явити їхню власну родовідну: мовляв, як же ми віддамо породистого собаку «безпородним» господарям!»
Хвостатий десант до Німеччини
Загалом, далеко не в кожну українську сім'ю можна віддати безпритульну тварину. Але тоді де і як шукати їм нових господарів? «Восени цього року ми вперше взяли участь в акції «Милосердя без кордонів». 13 жовтня трейлер з 45 собаками з пирогівського притулку вирушив до Німеччини, де їх уже чекали нові господарі, - продовжує Тамара Тарнавська. - Причому люди брали найхворіших, часто покалічених тварин. Вони говорили: «Здорових і красивих у вас завжди візьмуть, а цих давайте нам!» Ми сподіваємося, що навесні зможемо відправити ще 55 собак. Це непросто: підготовка тварин до відправлення (паспорти та щеплення) коштувала нам близько 2.000 гривень. Плюс усім собакам вживили спеціальні мікрочипи з повною інформацією про них. Але 45 собак - це крапля в морі! До того ж нам постійно підкидають нових».
Життя і діяльність пирогівського притулку постійно лихоманить від бюрократичних проблем. Але про те, що і як там робиться для наших братів менших, ми поговоримо в наступних публікаціях.
...Ви ще не забули про дворняжку Чарліка? Давайте все-таки пояснимо, чим же його історія така примітна. А річ у тім, що вивіз його до Америки попередній посол США в Україні Карлос Паскуаль. І, забираючи його з пирогівського притулку, він не просив підібрати йому красеня - узяв такого, який є: ласкавого, веселого, але абсолютно безпородного. Найблагородніший вчинок, чи не так?
І ще пару слів наостанок. Я думаю, багато хто захопиться широтою іноземної душі, що дозволяє пригріти і приголубити бідного дворнягу. А дехто, можливо, і фиркне: мовляв, нісенітницею вони займаються, з жиру бісяться. Там, на Заході, існують прості та зрозумілі всім права. Право любити і вірити улюбленим - це для них, вусатих і хвостатих. І право бути улюбленим і піклуватися про люблячих - це для нас. Без урахування статі й віку, віросповідання й породи, кольору шкіри й довжини хвоста. І доти, доки ми не навчимося спокійно реагувати на звичайне людське ставлення до тварин звичайних людей, до Європи нам усім буде ой як далеко. Мабуть, далі, ніж Чарлі до Америки.
Редакція висловлює подяку
Товариству захисту тварин SOS
за допомогу в підготовці матеріалу.