Це наслідок так званої лібералізації видачі віз за розпорядженням «зеленого» міністра Йошки Фішера. Воно було розіслане по німецьких посольствах 3 березня 2000 року. Згідно з цим розпорядженням, для видачі гостьової візи (з перебуванням у країні три місяці без дозволу на роботу) приписувалося: «У разі сумніву, якщо існують обставини «за» і «проти» видачі гостьової візи, чаша терезів має переважити на користь in dubio pro libertate - свободи пересування».
Невдовзі після лібералізації, вже влітку 2000 року, кількість виданих посольством у Києві віз зросла до 200.000 (у 1999 році їх було 149.000).
У червні 2001 року МЗС ще раз провело лібералізацію отримання віз - Reiseschutzpass був визнаний достатньою гарантією безпеки візиту (в першу чергу повернення на батьківщину та оплати страховки). До посольств надійшло розпорядження: якщо іноземець надає іноземний страховий паспорт, можна не проводити подальших перевірок. Цього року кількість віз досягла близько 300.000. Практично всі охочі могли виїхати до Німеччини, лише 3,6% заяв було відхилено.
Незважаючи на численні скарги щодо зловживання цим правилом, 29 січня 2002 року надійшов черговий указ МЗС, який гласив: недовіра посольства до іноземця, який пред'являє Reiseschutzpass, є недостатньою причиною для відмови у наданні візи. Коротше: неважливо, наскільки підозрілий суб'єкт, - необхідно закрити на це очі і поставити візу.
Трохи згодом кельнська прокуратура розпочала процес проти якогось Гайнца Кюблера, який наживався на «чудесних» паспортах і таким чином допомагав нелегалам в'їхати до Німеччини. Коли нарешті в червні 2002-го в МЗС про це стало відомо, до київського посольства надійшло розпорядження - віз за скомпрометованими паспортами не видавати. У березні 2003 року цю заборону отримали всі німецькі посольства.
Але досі інтернет-сторінки українських турбюро повні привабливої реклами: «Райзешютцпас - найпопулярніший і найнадійніший на сьогодні спосіб отримання візи без запрошення. Можливе оформлення одноразової візи від 15-ти до 90 днів».