Ступаю на землю, що змінюється щохвилини, зі швидкістю цілком фантастичною. В Ізраїлі поруч з однією «нерухомістю» миттєво виростає інша. Ось і здається, що цей – за визначенням покликаний бути незворушним – світ ніяк не хоче залишатися у спокої.
ВІД КАРАВАНІВ ДО ХМАРОЧОСІВ
Наведу лише один приклад: моя сім'я прибула до Ізраїлю шість років тому. У Тель-Авіві практично не було жодної сучасної висотної будівлі. А зараз хмарочосів уже дві дюжини, не менше: наша «друга столиця» перетворилася на очах. А скільки нових міст і селищ виросло за цей час? Ну ніяк нерухомість в Ізраїлі не можна назвати нерухомою.
Коли кажуть, що Ізраїль виріс на голому, болотистому та пустельному місці, – це правильно. Правильно і те, що в Палестині, бідній провінції Османської імперії, а потім і британської корони, не було традицій культурного, міського будівництва. І євреї, і араби жили вкрай бідно, ніхто не думав про красу будівель і зручність вулиць у містах, а сільські поселення часом не можна було відрізнити від випадкового нагромадження каміння. Житло в Палестині мало виключно функціональний характер. Воно мало рятувати від прохолоди та дощів узимку, від спопеляючої спеки влітку – ось і все.
Населення землі обітованої за останні 10 років зросло майже на півтора мільйона
людина. Усього в Ізраїлі сьогодні 6.200.000 громадян. Подібний приріст населення – світовий рекорд, хоча до книги Гіннесса Ізраїль демографічний, наскільки мені відомо, не внесений. Але бурхливе зростання кількості нових ізраїльтян потребувало стрімкого розвитку житлового та промислового будівництва: людям, як відомо, потрібні в першу чергу дах над головою і робота.
На початку дев'яностих країна приймала на рік по 150.000-200.000 емігрантів. Їй допомагали, спору нема, але гроші мали перетворитися на будинки, заводи, дороги, майстерні. Ось тут доводилося розраховувати тільки на себе. І новий Ізраїль постав за останні роки. Спустіли гігантські табори новоприбулих, де люди жили у вагончиках (як кажуть у нас, у «караванах»). Уся країна жила в гарячці будівельного буму. Попит народжував пропозицію, ціни на житло зростали не менш стрімко, ніж самі будинки.
Річ у тім, що раніше, до останньої великої хвилі алії (репатріації), новосели прибували до Ізраїлю, як правило, з незначним багажем. І держава забезпечувала житлом новоприбулих безкоштовно. Ізраїль був бідний, будував абияк, але під відкритим небом ніхто не залишався.
Тепер же ситуація докорінно змінилася. Демократичні реформи дали людям у власність їхні квартири, було дозволено продаж нерухомості та вільне вивезення грошей. Ось тут і закінчився мимовільний «соціалізм». Житло в Ізраїлі миттєво стало платним і дуже дорогим. Втім, як і оренда квартир.
Динаміка очевидна. Мій знайомий отримав безкоштовне житло в Холоні (місто-супутник Тель-Авіва) у 1975 році. Йому нічого не коштувала його квартира з двома спальнями на останньому поверсі чотириповерхового будинку без ліфта. Через 16 років він викупив її у держави за 42 тисячі доларів. У 1994 році продав за 84 тисячі «зелених», додав ще $15.000 і перебрався до квартирки кращої, з ліфтом, у більш сучасному будинку. Тепер же його нове житло коштує не менше $120.000. І сталося це не лише в результаті загального підвищення цін на нерухомість, а ще й тому, що район навколо перетворився. Пустеля перетворилася на парк, поруч виникли нові вулиці, торговельні центри, матнаси (будинки культури).
Ще одна типова історія. Художники Ян та Іра Ліхтвангери живуть у розкішній віллі на узбережжі в Яффо. Власне, весь Тель-Авів притулився колись до цього старого арабського міста. Ліхтвангери розповідають, що купили свою нерухомість у 1976 році за $35.000. Будинок був у жахливому стані. Відремонтували вони його власними силами, розбили сад на двох сотках своєї ж землі. Сьогодні їхня вілла коштує не менше $2.000.000.
ОДНОМАНІТНІСТЬ І СВОЄРІДНІСТЬ
У п'ятдесяті роки виникла необхідність забезпечити житлом великі маси репатріантів, і в Ізраїлі з'явилися цілі райони і навіть міста, забудовані однаковими «коробками», що наводять тугу й смуток. У ті роки будували, керуючись лише економічними міркуваннями. Стара, знайома нам усім за часів «хрущовок» політика: чим витрачатися на розробку нового проекту, легше вийняти зі столу вже готовий, стандартний проект.
Пізніше, коли в Ізраїлі виникла тенденція до реалізації індивідуальних проектів, пішов «відкат» – природна реакція на типове містобудування. У результаті зараз часто можна побачити поруч із будинком у німецькому стилі будівлю, характерну для Греції чи Іспанії. І сьогодні в Ізраїлі дійшли висновку, що слід прагнути до одноманітності району, але при цьому стежити, щоб будівлі не були абсолютно однаковими.
Один із провідних архітекторів Ізраїлю Гіль Шенхав вважає, що 70-80% архітектурних елементів мають бути однаковими, а 20-30% – неповторними. Забавно і навіть у чомусь зворушливо вирішили цю проблему при будівництві кварталу «Езорей-Хен» у північному Тель-Авіві. Будівлям, збудованим за новітнім, але типовим проектом, присвоїли власні імена за назвами семи видів рослин. Вестибюль кожного будинку прикрасили твором мистецтва, теж «рослинного» походження. Звичайно, і садочки біля будинків абсолютно індивідуальні.
Навіть якщо будівлі однакові, то все частіше архітектори використовують різне оздоблення таких будинків. Ідуть у справу рожевий єрусалимський туф, бетон, мармур. Та й інтер'єр квартир у кожному кварталі оформлений по-різному. Широко стали використовуватися в житловому будівництві Ізраїлю скляні стіни та черепиця різних кольорів. Нещодавно було збудовано ціле селище котеджів під синім дахом.
Сучасні прийоми забудови особливо помітні в нових містах. Місто Модіїн, наприклад, з самого свого виникнення кожним своїм фрагментом наполягає на перевагах поєднання одноманітності та своєрідності.
Задоволення жити в подібних сучасних будинках обходиться дорого. У згаданому кварталі Тель-Авіва «Езорей-Хен» трикімнатна квартира коштує $214.000, чотирикімнатна – $279.000.
Ізраїль розпочав свій шлях до краси містобудування зовсім нещодавно. У країні ще достатньо жахливих, похмурих споруд, збудованих десятки років тому. І все ж країна гарнішає. У будівництві використовуються сучасні технології та матеріали - бітумна черепиця, фасадні панелі, склопакети. Архітектор став в Ізраїлі шанованою постаттю, художник з ландшафту – не менш почесною особистістю. На вулиці вийшли й скульптори, а також майстри з влаштування фонтанів. Їх в Ізраїлі (мабуть, у зв'язку з вічним дефіцитом води) – безліч.
ЯК КУПИТИ
В Ізраїлі нерухомість продається всім, включаючи іноземців. Без жодного оформлення постійного місця проживання ви можете купити все, що завгодно, але... Ось тут і починаються проблеми. Квартира чи будинок – не овочі на базарі: подібна покупка оформлюється через банк. Отже, покупець, якщо він не громадянин Ізраїлю, повинен мати в банку солідний рахунок, причому не простий, а накопичувальний. Тобто на цей рахунок регулярно мають надходити додаткові кошти з легального джерела.
При покупці нерухомості іноземець не звільняється від пільгового податку на цю угоду, а цей податок може перевищити 5% від ціни будинку чи квартири. Іноземець має право розраховувати на звичайну – під 6% річних – позику, але знову ж таки за умови, що він має солідний накопичувальний рахунок у банку.
Громадяни США збудували в районі Нетанії ціле місто вілл. Як правило, більшу частину року вони пустують, але пильно охороняються. Інших випадків будівництва поселень негромадянами Ізраїлю я не знаю, зате «точкових» придбань у країні іноземці роблять багато.
ЯК ЖИТИ
В Ізраїлі ви легко зрозумієте за якістю прибирання вулиць, за зовнішнім виглядом мешканців, у якому районі треба придбавати житло і в яких умовах ви будете жити.
Але, окрім цього, є характерні особливості при виборі місця проживання. Якщо ви зовсім погано переносите спеку (а в Ізраїлі трапляються дні, коли вихід на вулицю рівносильний входу до парної лазні чи сауни), вам жодним чином не можна жити в приморських районах із підвищеною вологістю. Придбаєте квартиру десь у Бат-Ямі – і ваше життя перетвориться на пекло. Вам підходять лише гірські чи пустельні райони Ізраїлю. У горах, у Галілеї, навіть улітку дмуть прохолодні вітерці, а в пустелі – наприклад, у місті Арад – ви хоча б уночі відпочинете від виснажливої спеки.
Але навіть людині «спекостійкій» слід пам’ятати, що квартира, всі вікна якої виходять на один бік світу, змусить вас чимало помучитися. Улітку можливість протягів рятівна. Щоправда, суттєво це лише в тому разі, якщо ви вирішите обійтися без кондиціонера, який в Ізраїлі коштує недешево.
Слід врахувати ще одну особливість будинків в Ізраїлі. При купівлі квартир у старому фонді треба звернути особливу увагу на якість комунікацій. На жаль, до цієї частини будівельних робіт у минулі роки ставилися вкрай легковажно. Велика ймовірність того, що вам трапиться квартира, де одразу після покупки знадобиться дорога заміна частини труб. Або всіх одразу.
Але все це дрібниці, іноді суттєві, але не більше того. Квартири в Ізраїлі намагаються купувати чи орендувати, передусім, поруч із роботою і жити там, де є розвинена промисловість із робочими місцями. Особливо це стосується новоприбулих. Погнався чоловік за дешевою квартирою – і придбав її в місті, де безробіття перевищує 20%. От і мучиться, витрачаючи по 2-2,5 години на день на дорогу до місця роботи. Ізраїль – країна маленька, але пробки на дорогах – як у великих. А при цих жахливих пробках і час, і відстань стають поняттями відносними.
І, тим не менше, престижність місця залишається визначальним чинником ціноутворення. Такі райони як Цаала, Афека, Савйон з плином років не втратили своєї привабливості. А в Тель-Авіві самі «гарячі» ціни беруть за житло з оглядом на хвилі Середземномор’я.
Зовсім нещодавно один із російських бізнесменів купив пентхауз із видом на море, на тель-авівській вулиці ха-Яркон за 3 мільйони доларів. А в Кейсарії заокеанський іноземець щойно придбав цілий палац площею 2.000 квадратних метрів із великим садом, басейном, видом на море за 7,5 мільйона доларів.
Ситуація на ринку престижного житла взагалі вкрай цікава. Старожили пам’ятають, що не так давно, лише трохи менше 30 років тому, прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр жила в невеликій двокімнатній квартирі без особливих зручностей. Сьогодні Меїр Менахем, один із торговців престижним житлом, повідомляє, що лише минулого року він продав 120 будинків ціною понад мільйон доларів кожен. Причому 85% угод здійснили ізраїльтяни, 15% – іноземці.
Плавальний басейн в останні роки став символом престижного житла. Ще зовсім нещодавно успішні ізраїльтяни в обов’язковому порядку відвідували «кантрі-клуби». Нині вони віддають перевагу мати басейни, сауни, джакузі, тренажерний зал – удома. Втім, почали будувати басейни й на додачу до так званих «народних будинків» для людей із середнім достатком. Реклама обіцяє, що наявність басейну в будинку не позначиться на ціні квартир, а лише вплине на витрати з утримання житла.
Дивно, але квартири в престижних будинках користуються підвищеним попитом навіть у нинішній період застою, коли інші, дешевші, не знаходять покупців.
Понад половина покупців престижного житла розбагатіли завдяки своїй роботі саме у сфері високих технологій. Щоправда, до вересня 2000 року ситуація різко змінилася. Чверть угод анулювалася інвесторами. І це зрозуміло. Загострилася ситуація у сфері безпеки, а тут ще падіння акцій на біржі NASDAQ. Закрилися сотні наукомістких компаній і підприємств. Природно, нормальний інвестор чекатиме кращих часів.
Втім, «нормальні інвестори» не лише чекають, а й купують земельні ділянки, адже попит на них суттєво зріс. Зайві гроші треба кудись дівати. Ось заможні люди й запасаються землею про запас, щоб з часом почати там будівництво.
Далі буде.