Про те, як знайти підхід до таких пацієнтів, можна прочитати в посібнику, який так і називається – «Пацієнт з іншої культури». Polskie Radio бесідує з його співавтором Анджеєм Гузовським, викладачем Медичного університету в Білостоці.
– Звідки взялася ідея написати книгу «Пацієнт з іншої культури» і на кого вона розрахована?
– Цей підручник розрахований на співробітників сфери охорони здоров’я, особливо медсестер, які працюють у лікарнях та приймальних відділеннях. Ідея написати цю книгу народилася з різних причин. Перша і найважливіша – подібного етичного керівництва з урахуванням очікувань та філософії пацієнта на видавничому ринку досі не існувало. У зв’язку з цим було складно вести дисципліни, пов’язані з мультикультурністю в медицині у вищих навчальних закладах. Саме тому ми вирішили, використовуючи свій досвід, видати подібний підручник.
– Як часто вам доводилося мати справу з пацієнтами з іншої культури, іншого віросповідання?
– Дуже часто. У нашому регіоні, на Підляшші, зосереджена велика кількість православного та східного населення, це і білоруси, і росіяни, і українці. Ми живемо недалеко від білорусько-українського кордону, це можна сказати, православне серце регіону. Тут також проживає велика кількість татар, які сповідують іслам і живуть у регіоні протягом сотень років, на півночі – литовці, багато чеченців. Можете тільки уявити собі, яка це суміш. Нам не раз доводилося спостерігати культурні відмінності, іноді дуже гострі, в тому числі і в лікарнях. Виявилося, що мовний бар’єр – це не єдина перешкода.
– Які ще були проблеми?
– Це було нерозуміння та культурні бар’єри. Коли в дитячому відділенні Білостока лежали чеченські діти, їхні матері не відходили від них ні на секунду, що порушувало певну дисципліну. Коли потрібні тиша та спокій, у палаті постійно хтось знаходився. Крім матерів, постійно приходили батьки, дядьки, тітки та інші родичі. А все тому, що так прийнято доглядати та піклуватися в даному культурному середовищі. А хтось із персоналу лікарні міг цього не знати. Більше того, всі ці відвідувачі постійно приносили свої продукти харчування. Справа в тому, що більшість лікарень не подають яловичину, в той час як люди, які сповідують іслам, не вживають свинину.
– Це вельми прозаїчний випадок і, в той же час, звертати увагу на подібні аспекти – дуже важливо.
– Звичайно. Це і халяль, і кошерна їжа. Тому що є «чиста» їжа, а є «нечиста», яку євреї їсти не стануть. Звичайно, їжа, табу на вживання тієї чи іншої їжі – це важлива проблема, але це найменша проблема в нашому випадку. Дуже важливим є психологічний аспект. Наприклад, у палаті лежить ортодоксальний єврей, молода медсестра намагається допомогти йому піднятися з ліжка. Ортодоксальний єврей у житті не подасть руки жінці, подібне трапляється і в ісламі. Або ж питання духовних осіб. Наприклад, монашка почувається набагато комфортніше, коли її оглядає гінеколог-жінка, а не чоловік. Звичайно, це не стосується тих ситуацій, коли йдеться про порятунок життя.
– А як щодо свідків Єгови. Це правда, що вони відмовляються від переливання крові? Як у такому випадку повинен діяти лікар?
– Пацієнт є незалежною особою. Це людина, яка має право відмовити лікарю в тому чи іншому медичному втручанні. Свідки Єгови – це взагалі окреме питання, коли у відділення надходить свідок Єгови, персонал просто блідне від страху. Тому що всі знають, що вони категорично проти переливання крові. Саме тому ми запросили свідків Єгови взяти участь у написанні нашого посібника з тим, щоб вони зі свого боку пояснили, чому вони не погоджуються на переливання крові, які їхні релігійні переконання та філософське бачення в цьому питанні, що їм вторить релігія і чому вони з цим згодні. У цьому підручнику все дохідливо описано, що можна робити з пацієнтом-свідком Єгови, а чого не можна.
– Як міграційна криза вплинула на написання підручника «Пацієнт з іншої культури»?
– Ми спостерігаємо за цією проблемою і розуміємо, що нам не уникнути зіткнення культур. Тим не менш, цей підручник ми почали писати ще раніше, ще до нападу на видання «Шарлі Ебдо». Тому, можна сказати, що ми керувалися чимось іншим. Ми вже тоді розуміли, що польське суспільство вже давно не можна назвати однорідним, що воно змінюється і стає мультикультурним. У свою чергу, ми розуміємо, що в даній ситуації цей підручник може дуже допомогти.