Бари, клуби, секс-шоу, секс-шопи, секс-інтернет-бари, а там всередині - яскраві шоу-програми... Є де відірватися! Найзнаменитіший, звичайно ж, «Реймонд Ревю Бар», який часто потрапляє в новини шоу-бізнесу, - тут бували свого часу «Бітлз», сер Елтон Джон та різні інші зірки шоу-бізнесу, кіно і телебачення (вхід - $5, напій - $3-10). Але як би не називався будь-який з цих закладів, ключове слово для них, своєрідний пароль - секс. І така картина не тільки в Сохо. У Лондоні безліч закладів, так чи інакше пов'язаних із сексом, - на Wardor Street, Compton Street, Little Newport Street... І даремно, на мою думку, охоронці сексуальної моралі називають Англію країною переможного гомосексуалізму - сексу тут вистачає будь-якого і на всіх.
Відповідально заявляю (прожив у Лондоні досить довго): щодо новаторства на любовному фронті Сполучене Королівство попереду всієї планети вже не одне десятиліття. При цьому зауважу, що англійці, нічого в цій галузі нового не відкривши, розвинули чи не до «промислових масштабів» усі без винятку новації секс-індустрії. І поки державні мужі кілька століть поспіль ведуть дебати про статус, права та обов'язки нічних метеликів, країна віддається рафінованому розпусті в по-справжньому гігантських масштабах.
Більшість жриць кохання в Англії не зареєстровані і не є представницями першої найдавнішої професії. Ця обставина не заважає, однак, любвеобильним панянкам платити податки. А як же без цього? Навіть бізнесмени, які грабують мільйони людей щодня, теж іноді їх платять! Саме за несплату податків, а не за щось інше, розвеселі дівчата ризикують бути притягнутими до відповідальності. Час від часу полісмени здійснюють рейди по кварталах, де на квартирах очікують на своїх клієнтів жінки в буквальному сенсі слова на будь-який смак - від красунь або монстрів, чия вага вимірюється центнерами, до, наприклад, дівчат з ампутованими кінцівками... Адже в клієнтів смаки бувають різні, а догодити хочеться всім. Щоправда, поводиться поліція при цьому більш ніж коректно: за законом, полісмени не мають права переривати акт кохання і можуть годинами чекати під дверима, слухаючи хтиві охи та ахи. До речі, за правилами XIII століття, лицарі мали право займатися коханням, не знімаючи обладунків: воістину, «якщо завтра війна, якщо завтра в похід». Але це до слова.
Робота жриць кохання теж регламентується складними законами, які порушувати небезпечно. Крім несплати податків, вони можуть бути притягнуті за... домагання! Сенс цього державного положення зрозуміти важко. Напевно, він полягає в тому, що дівчата легкої поведінки можуть стріляти вам очима, демонструвати «свої особисті принади» і навіть (!!!) «професіоналізм». Як саме вони це робитимуть, закон не цікавить. Але всі ці дії можна виконувати лише на відстані не менше трьох футів і п'яти дюймів. Торкатися перехожих не можна. За законом, клієнт має скористатися послугами повій на підставі «усвідомленої, у тверезому розумі та пам'яті згоди». Отакий собі «шедевр» англійської законотворчої думки.
З середини 90-х років і до сьогодні в Лондоні процвітають люди, прямо скажімо, нетрадиційної сексуальної орієнтації, а саме прихильники поглядів маркіза де Сада. Субота в Лондоні вважається днем садомазохістів і фетишистів. Традиція, а куди ж без них? Як five o’clock - знамените англійське чаювання о п'ятій вечора. По суботах проводяться тисячі й тисячі тематичних вечірок, оголошення про які можна знайти в міських газетах і... телефонних будках. Так-так, у тих самих знаменитих телефонних будках червоного кольору, що були візитними картками британської столиці. З розвитком мобільного зв'язку вони майже перестали використовуватися за прямим призначенням і стали своєрідними осередками секс-інформації. Тут можна знайти не тільки рекламні листівки, оголошення та візитні картки з більш ніж привабливими пропозиціями, а й фотографії напівоголених та оголених білих і чорношкірих красунь. Нехай кине в мене камінь той, хто скаже, що це не новація в сексуальній сфері!
Реклами сексуальних послуг та еротичних розваг вистачає і в пресі, причому не тільки в приватній, а й у державній, такій як Daily Sport. Вартість послуг трудівниці найдавнішої професії, яка дає про себе рекламу в газеті, близько 35-50 фунтів (тобто $50-80). Ну і, зрозуміло, існує безліч спеціальних видань. Так, знаменитий англійський міжнародний журнал Forum, який можна купити всюди за 4 фунти ($6), на добру чверть заповнений подібними оголошеннями, рекламними модулями, а також сповідальними листами жінок бальзаківського та постбальзаківського віку, які прагнуть пригріти, приголубити, пригорнути переважно молодих чоловіків.
Мабуть, це найбільш парадоксальна сексуальна новація останнього часу! Журнали знайомств рясніють оголошеннями, які ще вчора зацікавили б, здебільшого, психологів, сексологів чи сексопатологів: «Твоя матуся чекає на дзвінок! Ніхто, крім твоєї матусі...» і т.д. Або: «Заїжджай до своєї бабусі (115-80-100), вона заспіває тобі колискову і зробить солодко». І це не хитромудрий рекламний хід, щоб заманити клієнта. Сексуальні послуги справді пропонують ті дами, які «ягідки знову...» і, так би мовити, натуральні бабульки британського ринку задоволень. І йдуть ці послуги на ура!
Крім жіночих ескорт-послуг останнім часом величезне поширення отримали чоловічі. Заможні бізнес-леді часто не мають часу на влаштування особистого життя. Ось і розплодилися агентства, які пропонують чоловіків для сексуальних послуг. Щоправда, іноді до сексу справа і не доходить, бо все частіше ділові дами замовляють такого собі красеня просто для виходу у світ. І це не завжди самотні дами. «Буває, чоловік п'є або погано вихований», - поблажливо пояснює господиня чоловічого ескорт-агентства. Так, видно, дрібнішає англійський джентльмен, якщо з ним на людях показатися соромно!
Особливості спілкування між статями у різних народів зумовлені культурними традиціями. Англійці вважають розбещеними француженок, а французи - англійок. Чому? Та просто тому, що в Англії та у Франції поцілунок має різне значення. Для французів він нічого не означає. Уже при другій зустрічі просто симпатичної людини пристойно чмокнути і в щоку, і в губи. В Англії ж - інша справа. Поцілунок там говорить про справжнє почуття. Ось, очевидно, через ці відмінності англійці вважають француженок розпусними та сексуально експресивними: «Що за манера цілувати ледь знайому людину?» Французи ж не можуть зрозуміти англійок: «Один поцілунок - і вона вже роздягається!»
Отож щодо останніх нововведень британські законодавці поки що ніяк не визначилися. Якось у них мається на увазі, що повія, взагалі-то, жінка. Як бути з чоловіком - не зрозуміло. В Англії офіційно дозволено займатися «натуральним» сексом, від якого гіпотетично бувають діти, з 16 років. А вже з 18-ти роби, що хочеш - хоч віддавайся одностатевому коханню. А от чи можна чоловікові займатися проституцією, у законі так і не роз'яснено. Тому офіційно вважається, що чоловік, який займається ескорт-послугами, супроводжує даму, спілкується та охороняє її. Ось за це (і тільки за це) йому платять гроші, а секс - справа добровільна, тому у вартість не входить.
І останнє. Ф. М. Достоєвський вважав англійок найпривабливішими жінками у світі. До такого висновку письменник дійшов задовго до всяких сексуальних революцій. Як же він розгледів під холодною маскою пуританки гарячу пристрасну натуру? Класик!