За даними американського історика Джея Рассела (автора дослідження «Населення в епоху пізньої античності та Середньовіччя»), тривалість людського життя довгий час була надзвичайно низькою. Наприклад, як зазначає Washington ProFile, англієць XIV-XV століття міг розраховувати на 24,3 роки життя. До XVII століття термін життя зріс до 37,7 років, а в XIX столітті досяг 40 років. Аналогічні показники демонстрували й інші країни Європи та Азії: наприклад, в Японії кінця XVIII століття людина могла розраховувати на 32,2 роки. Значне зростання тривалості життя було відзначено лише в 1820-ті роки - тоді середньостатистичний європеєць жив 37 років. У 1900 році термін життя збільшився до 46 років, у 1950 році - до 67, у 1999 - до 78 років.
Цей процес супроводжувався неухильним зниженням рівня народжуваності: 3,74 народжень на 100 осіб у 1820 році, 3,08 - у 1900, 1,83 - у 1950 та 1 - у 1999 році. Причин цих процесів багато (розвиток науки, медицини, агрономії тощо), одна з них - зміна системи соціального забезпечення. Раніше діти були своєрідним «страховим полісом» людини: чим більше в неї було дітей та онуків, тим більше шансів, що нащадки підтримають її в старості. Аналогічна система відносин і нині існує в Африці, на Близькому Сході та в Азії.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), основними вбивцями людей нині є серцево-судинні, онкологічні, респіраторні захворювання, хвороби легень, ВІЛ/СНІД, шлунково-кишкові захворювання, туберкульоз, малярія та дорожньо-транспортні пригоди. Особливо турбує медиків поширення вірусних захворювань. Напевно, саме тому питання про те, чи робити щеплення дітям, стає актуальним як ніколи. У кожній країні світу передбачені свої правила, що регламентуються міністерствами охорони здоров'я.
Дослідження британського Кембриджського університету та німецького Інституту демографічних досліджень ім. Макса Планка виявили, що, починаючи з 1840 року, тривалість життя населення індустріально розвинених країн світу щорічно збільшувалася на три місяці. Якщо ця тенденція збережеться і в майбутньому, то до 2050 року середній вік європейця, японця чи північноамериканця може досягти 100 років.
Міжнародна організація праці дійшла висновку, що в державах, де не існує значного розшарування суспільства на багатих і бідних, середня тривалість життя населення на 5-10 років вища, ніж у країнах з менш справедливою економічною системою. Водночас, різниця в отримуваному доході не є єдиною причиною подібної розбіжності в довголітті. Справа в тому, що більш забезпечені верстви населення мають більший доступ до медичних, освітніх та іншого роду соціальних послуг.
Спільне дослідження Гарвардського та Принстонського університетів дало несподіваний результат: незважаючи на те, що середня тривалість життя людства протягом XX століття збільшилася на 30 років, висока смертність у найбідніших державах світу зводить це досягнення нанівець. Навіть сьогодні різниця в тривалості життя між бідними та багатими країнами становить близько 30 років. Як правило, у країнах з більш освіченими та забезпеченими жителями середня тривалість життя вища. Фундаментальна відмінність між багатими та бідними країнами полягає не в обсягах доходів населення, а в тому, наскільки успішно та цілеспрямовано діють державні інститути.
З 1999 року ВООЗ використовує індикатор «тривалість здорового життя», тобто очікувана тривалість життя новонародженого з урахуванням існуючого на той момент показника смертності. Новий індикатор також враховує кількість часу, який людина проводить у нездоровому стані. Цей критерій більш коректно описує ефективність системи охорони здоров'я в різних країнах. Дослідження показують, що кількість років, проведених людиною в нездоровому стані, значно вища для жителів бідних країн. У середньому, представник найздоровішої нації проводить у нездоровому стані 9% свого життя, тоді як для найменш «здорових» країн цей показник дорівнює 14%.
За цим критерієм світовим лідером є Японія, де громадяни проживають у середньому 74,5 року здорового життя. Серед інших лідерів за тривалістю здорового життя – Австралія, Франція, Швеція, Іспанія, Італія, Греція, Швейцарія, Монако та Андорра. Найгірший результат із 191 країни світу показує Сьєрра-Леоне - менше 26 років здорового життя. У 24 країнах цей показник дорівнює або перевищує 70-річний поріг, а в 32 країнах - менше 40 років. США посідає 24 місце в рейтингу - в середньому, 70 років здорового життя для новонароджених 1999 року. В Росії спостерігається один із найзначніших, порівняно з іншими країнами, розрив у тривалості здорового життя між жіночим (66,4 року) та чоловічим (56,1 року) населенням.
За оцінками ЦРУ, у 2006 році найвищий показник смертності у світі був зафіксований у Свазіленді – 29,74 смертей на 1 тис. жителів. Далі в списку найбільш «смертоносних» країн - Ботсвана (29,50 на 1 тис.), Лесото (відповідно, 28,71), Ангола (24,20) та Ліберія (23,10). Найнижчий показник смертності очікується на Північних Маріанських островах, де на тисячу жителів припало 2,29 смерті. Далі йде Кувейт (2,41), Саудівська Аравія (2,58), Йорданія (2,65) та Американське Самоа (3,27). Низька смертність пояснюється не лише якістю життя та медичного обслуговування, а й молодим віком більшості населення.
Серед країн колишнього СРСР найвищий показник смертності продемонструвала Росія – 14,65 смертей на 1 тис. жителів, що ставить її на 29 місце за рівнем смертності у світі після таких країн, як Ефіопія та Кот-д'Івуар. Ненабагато кращі справи в Україні, що стоїть на 30 місці у світовому рейтингу з показником 14,39. Далі йдуть Білорусь – 14,02 (32 місце), Латвія – 13,66 (34), Естонія – 13,25 (38), Молдова - 12,64 (43), Литва – 10,98 (55), Азербайджан – 9,75 (74), Казахстан – 9,42 (79) та Грузія – 9,23 (85). До п'ятірки країн із найменшим показником смертності серед республік колишнього СРСР увійшли Туркменістан – 8,60 (98 місце), Таджикистан – 8,25 (108), Вірменія – 8,23 (109), Узбекистан – 7,84 (116) та Киргизстан – 7,08 (135).
Для порівняння, рівень смертності у Німеччині склав 10,62 смертей на 1 тис. жителів. Таким чином, Німеччина знаходиться на 56 місці у світовому рейтингу смертності. Далі йдуть Італія – 10,40 (60 місце), Великобританія – 10,13 (66), Японія – 9,16 (87), Франція – 9,14 (88). У 2006 році в США на тисячу жителів припало 8,26 смертей, що поставило Сполучені Штати на 107 місце у світовому рейтингу. Найнижчий показник смертності серед індустріально розвинених країн спостерігається у Канаді – 7,80 (119 місце).
Університет Мічигану знайшов відповідь на старе питання: «Чому чоловіки зазвичай живуть менше, ніж жінки?». Нині жінки мають більшу тривалість життя практично в усіх країнах світу. Вчені вперше відзначили цей феномен у середині XVIII століття. При цьому людина не оригінальна - подібне явище відзначається у багатьох видів тварин і птахів. Наприклад, самці шимпанзе також живуть менше, ніж самки. Таким чином, це явище має тривалу еволюційну історію. Автори дослідження вважають, що причина виникнення даного явища полягає у біологічній природі приваблення статевих партнерів. Тут ролі самок і самців (жінок і чоловіків) серйозно відрізняються. Чоловіки зазвичай конкурують один з одним, борючись за жіночу прихильність. В результаті, у чоловіків формується більш «ризикова психологія». Однак у жертву силі, агресивності, енергійності, яскравості приноситься тривалість життя. У свою чергу, імунна система чоловіків слабша, ніж у жінок, їх організми менш здатні абсорбувати жир, «больовий поріг» у чоловіків також помітно нижчий.
Дослідники з госпіталю Массачусетса також підрахували, як окупаються вкладення у боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІД. Для чого було проаналізовано статистику США з 1989 по 2003 рік. Цей період часу розділили на «ери», які характеризуються певними успіхами у боротьбі з чумою ХХ століття. З 1989 року в США почали робити перші кроки з навчання населення правилам безпеки, хворі почали приймати перші ліки проти СНІДу, що пригнічують дію вірусу. В результаті, середній термін життя хворого збільшився майже на три місяці. У 1993-1995 роки ця кампанія набула масового масштабу - термін життя хворих збільшився ще на два роки. За період з 1996 по 2003 рік було відзначено чотири «ери», які характеризувалися використанням препаратів нового покоління та способів терапії - в результаті, терміни життя збільшилися на 8, 11, 12 та 13 років. В підсумку, хворі та інфіковані американці отримали понад 3 млн років життя.
_