На грудневому саміті Євросоюзу в Брюсселі країни-учасниці (за винятком Великобританії) домовилися про прийняття єдиних правил бюджетної дисципліни, які створюють на основі наявних європейських структур більш інтегроване політичне об'єднання з наглядовим органом, наділеним повноваженнями припиняти бюджетне «марнотратство». Не секрет, що основні положення нового договору готувалися в Берліні, який інші країни нерідко звинувачували в «узурпації» європейської політики на догоду власним інтересам.
Тим не менш, канцлеру Ангелі Меркель все ж вдалося переконати інших європейських лідерів, окрім прем'єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, у необхідності жорсткої економії. Однак, як з'ясувалося пізніше, парламенти в ряді європейських країн скептично поставилися до нового договору, згідно з яким держави повинні будуть передати ще більше суверенітету до рук брюссельських чиновників.
Першим із труднощами, пов'язаними з ратифікацією договору, зіткнувся ірландський парламент, який не зміг визначитися, чи потрібне закріплення прийнятих зобов'язань на конституційному рівні, що вимагало б проведення всенародного референдуму. У зв'язку з цим прем'єр-міністр Ірландії Енда Кенні заснував комісію з референдуму, яка в будь-який момент буде готова до проведення плебісциту. «Я нічого не можу сказати про те, чи будемо ми проводити референдум щодо ратифікації міжурядової угоди, поки його не розгляне генеральний прокурор», – заявив Кенні.
Згідно з соціологічними опитуваннями, населення країни скептично ставиться до нових домовленостей і напевно відхилить його під час референдуму. Нагадаємо, що раніше ірландці проголосували проти прийняття Лісабонського договору, який передбачав поглиблення інтеграційних процесів у Євросоюзі.
Необхідної більшості для ратифікації нового договору навряд чи набереться в данському парламенті. «Ми вимагаємо всенародного референдуму, тому що це – занадто важливе питання, щоб його приймали лише політики, – стверджує лідер однієї з найбільших парламентських фракцій Ліберального альянсу Андерс Самуельсен. – Він включає в себе де-факто відмову від частини суверенітету, тому рішення має бути за народом Данії. Ми зовсім не виступаємо проти спеціальних економічних заходів. Навпаки, ми впевнені, що багато з них мають бути впроваджені в Данії. Однак ми виступаємо проти того, щоб у нас відібрали суверенне право вирішувати це та інші питання».
Референдуму, мабуть, не зможе уникнути і уряд Нідерландів, який не має підтримки парламентської більшості. На цьому наполягає не лише праворадикальна Партія свободи, очолювана Гертом Вілдерсом, а й опозиційні партії лівого флангу. У Фінляндії опозиційні партії погрожують винести питання про ратифікацію нового договору до Конституційного суду, якщо уряд не погодиться на проведення референдуму. Також у парламентах Польщі, Чехії, Швеції та Латвії опозиційні політики обіцяють усіма силами перешкоджати ратифікації договору.
Антон НЕВЗЛІН.