Намагаючись привернути жителів британської столиці до цієї експозиції в «Куполі тисячоліть», де не представлена навіть його знаменита золота маска, її організатори оприлюднили нібито сенсаційний матеріал, який проливає світло на обставини загибелі юного володаря 3300 років тому. Поєднавши сучасні технології з дедуктивними методами (а куди ж без них у Лондоні!), дослідники дійшли висновку, що фараон помер від зараження крові внаслідок нагноєння рани, отриманої під час полювання.
Теорія змови в оточенні юного фараона та його вбивства, яка панувала протягом багатьох десятиліть, буквально з моменту виявлення саркофага Тутанхамона археологом Говардом Картером у 1922 році, виглядала набагато романтичніше і цілком відповідала звичаям, що панували в колиски цивілізації три з лишком тисячоліття тому. Однак доказова база у прихильників цієї версії виявилася слабкуватою. Їхньою ключовою доказом були рентгенівські знімки мумії, зроблені 1968 року. На одному з них виявилося темна пляма в основі черепа, яку вважали уламком кістки. Однак останні комп'ютерно-томографічні дослідження, в яких брали участь фахівці з кількох країн, не виявили слідів удару по голові чи іншого насильства.
Натомість два роки тому виявилося, що перед смертю фараон зламав ліву ногу трохи вище коліна. І навіть голова Вищої ради Єгипту зі старожитностей Захі Хавас, який дуже ревно стежить як за збереженням самих реліквій з Долини Царів, так і за правильним тлумаченням старих і нових легенд про правителів з берегів Нілу, змушений був визнати, що нова версія має право на існування. І варіант про гангрену або сепсис, що розвинулися після відкритого перелому ноги, поступово став одним з основних.
Однак паралельно єгиптологам потрібно було спростувати інше стійке упередження, яке панувало в колах істориків. Фараона 19-ї династії вважали юнаком крихким і вельми хворобливим, якому через це навряд чи були доступні радощі полювання з колісниць, під час якого, як тепер вважається, і була отримана травма ноги. Саме для цього з дотошністю Шерлока Холмса дослідники вивчили перелік предметів, знайдених у гробниці поруч із мумією Тутанхамона, і поглянули на них по-новому. Так з'ясувалося, що колісниця фараона була не бойовою, а мисливською, до того ж досить вживаною. Стріли теж виявилися зовсім не парадними. Апофеозом же дедуктивного методу стало зіставлення дат цвітіння в Єгипті волошок і ромашок, гірлянда яких прикрашала мумію, з часом тривалості робіт з бальзамування тіла та традиційним для тих часів сезоном полювання.
За повідомленням британської The Independent, все зійшлося: волошки на берегах Нілу розквітають у березні-на початку квітня, ними прикрашали мумію, бальзамування якої за давньоєгипетськими методиками потребувало більше двох місяців. Отже, фараон помер у січні або наприкінці грудня, у розпалі сезону полювання. Отже, вважають дослідники, причиною смерті дійсно могла бути травма, отримана в погоні за мисливським трофеєм.