Продвинуті есперантисти також відзначають і День Заменгофа, у день його народження 15 грудня. Вперше есперантисти почали відзначати це свято у 1920-х роках, а зараз його пропонується перейменувати на День есперанто-літератури, День есперанто-книги або День есперанто-культури.
Заменгоф народився в Білостоці, на території нинішньої Польщі, на той час, що входила до складу Російської імперії. Місто населяли білоруси, поляки, росіяни, євреї, німці, литовці.
Люди різних національностей нерідко ставилися один до одного з підозрою і навіть вороже. Заменгоф мріяв дати людям спільну, всім зрозумілу мову, щоб подолати відчуження між народами. Цій ідеї він присвятив усе життя.
Вивчаючи різні мови, Заменгоф зрозумів, що в будь-якій національній мові занадто багато складнощів і винятків, які ускладнюють її освоєння. І він розпочав роботу над створенням штучної мови, яка зайняла в нього понад 10 років. Його мрією було створити універсальну міжнародну систему спілкування, яка б слугувала другою мовою (після рідної) для кожної освіченої людини.
У підсумку 26 липня 1887 року у Варшаві з'явилася невелика брошура російською мовою «Міжнародна мова. Передмова та повний підручник». Автор підписався псевдонімом доктор Есперанто, що в перекладі з нової мови означало «той, хто сподівається». Незабаром це слово перетворилося на назву мови.
Слова в есперанто складаються, в основному, з романського та германського коріння, а також з інтернаціоналізмів латинського та грецького походження. Є також невелика кількість основ, запозичених зі слов'янських мов.
Цікаво, що в есперанто нові слова, що з'являються, не запозичуються з інших мов. Для нових понять зазвичай створюється нове слово з уже існуючих у мові елементів. Така особливість мови дозволяє звести до мінімуму кількість коренів, необхідних для володіння есперанто, і полегшує процес навчання.
Заменгоф одразу ж відмовився від авторських прав на свій винахід, дозволивши вносити в мову вдосконалення. Однак його розробка була вельми вдалою, принципових змін практично не знадобилося.
Для підтримання єдності нової мови було створено Академію есперанто, а в 1905 році відбувся І Всесвітній конгрес есперанто.
На сьогоднішній день у світі налічується від 100 тис. до декількох мільйонів осіб, які розмовляють есперанто. На думку фінських лінгвістів, для приблизно 1000 осіб по всьому світу есперанто є рідною мовою. В основному, це діти від інтернаціональних шлюбів, чиї батьки обрали есперанто в якості основної мови спілкування. Ще близько 10 тис. осіб у світі можуть вільно розмовляти есперанто, і близько 100 тис. можуть активно його використовувати.
Прихильники есперанто прагнуть до того, щоб він став однією з основних мов спілкування в Європі та отримав офіційний статус допоміжної мови в ЄС, де й проживає більшість есперантистів.
За межами Європи активний есперанто-рух є в Бразилії, В'єтнамі, Ірані, КНР, США, Японії та деяких інших країнах.
За матеріалами «Росбалт».