Парле ву франсе?
У квітні цього року пірати захопили біля сомалійських берегів французьку круїзну яхту «Ле Понан». У заручниках опинилися 32 члени екіпажу. Зловмисники вимагали за них викуп у $2 млн. Щоправда, бандити не знали, що капітан яхти Патрік Маршессо встиг натиснути кнопку тривоги та повідомити про те, що сталося, на патрулюючий в Аденській затоці французький військовий корабель «Ле Вар».
Адмірал Жерар Вален, командувач французькими ВМС в Індійському океані, передав інформацію командуванню оперативної групи міжнародних військово-морських сил у регіоні — «Таск Форс 150». З палуби канадського фрегата «Шарлоттаун» у повітря піднявся вертоліт, який визначив положення яхти. Одночасно в бункері французького генштабу під бульваром Сен-Жермен у Парижі було створено кризовий штаб. Його діяльність взяв під контроль особисто президент Ніколя Саркозі. Почавши переговори з піратами про викуп, французи одночасно почали готувати операцію з силового звільнення заручників. На місце події, крім «Ле Вар», прибули фрегат «Коммандан Буан» і вертольотоносець «Жанна д'Арк» зі шпиталем на борту. Французи отримали від сомалійського президента Абдуллахі Юсуфа Ахмеда дозвіл зайти в територіальні води.
З військової бази в Джибуті скинули на парашутах у море 18 морських піхотинців, яких підібрали бойові судна. На спецлітаку в район Африканського Рогу було перекинуто з Франції та також парашутовано у відкрите море команду бійців GIGN — контртерористичного підрозділу жандармерії. Піратів, які відігнали яхту на 850 кілометрів на південь, готувалися атакувати 60 бійців спецпідрозділів. Плавці перевірили днище яхти: мін не було. Але президент Саркозі все одно наказав не ризикувати, він хотів діяти напевно. «Що вони роблять?» — запитав Ніколя Саркозі спецназівців, які тримали під контролем кожен жест викрадачів. Настала несподівана відповідь: «Кіз доять. Вони підняли на борт двох кіз». Але президенту було не до сміху: 11 квітня доставили гроші, і три жандарми з GIGN вирушили для передачі $2 млн піратам. Щойно ті звільнили заручників і зійшли на берег, як у повітря піднялися французькі вертольоти. Постріл у мотор джипа, на якому намагалися втекти зловмисники, і погоня закінчилася. Шестеро сомалійців були заарештовані. Їх відправили під конвоєм до Франції, де їм загрожує довічне ув'язнення.
Обережно, злі пірати!
Звісно, потішний пірат Джек Горобець у виконанні Джонні Деппа дуже милий і зовсім не страшний. Але коли у відкритому морі на борт судна вриваються справжні бандити, пасажирам і членам екіпажу буває зовсім не до сміху. Сьогодні торговельні судна можуть бути атаковані не лише біля берегів Сомалі. Піратство — проблема глобальна. За деякими даними, за минулий рік у світі зареєстровано 269 нападів на судна. 292 людини взято в заручники, п'ятеро вбито та 64 поранено. За різними оцінками, щорічний збиток від піратства оцінюється від $16 млрд до $20 млрд. За перший квартал цього року кількість нападів зросла на 20% порівняно з тим же періодом минулого року. За останні роки нападам зазнали кораблі понад 60 країн, і це сталося в прибережних водах 56 держав.
Про серйозність становища свідчить і факт створення в 1991 році Центру по боротьбі з піратством. Він заснований у Куала-Лумпурі (Малайзія). У Каліфорнії діє навчальний центр підготовки фахівців з боротьби з морськими розбійниками. Там тренуються антипіратські підрозділи військово-морських сил Індонезії, Філіппін і Таїланду. Наприкінці 2005 року представники Японії, Сінгапуру, Камбоджі та Лаосу підписали регіональну угоду про співпрацю в протидії піратству в Азії. Можливе приєднання до неї інших держав регіону, включаючи Китай та Індію. Росія та Південна Корея раз на два роки проводять спільні антипіратські морські навчання. Втім, єдиного рецепту того, як уберегтися від піратів, поки не вироблено. У деяких випадках судновласники вважають за краще платити розбійникам викуп. Так, за неофіційними даними, за судно «Свіцер Корсаков», захоплене цього року біля берегів Сомалі, власник вніс викуп у розмірі $700 тис. Судно звільнили, але пірати нахабніли ще більше.
За даними Міжнародного морського бюро, сучасне піратство поділяється на три види. По-перше, примітивні шайки з ножами та пістолетами. Вони зазвичай нападають на кораблі в гавані або поруч із берегом. Грабують пасажирів і команду. Забирають суднову касу та перевантажують частину вантажу, особливо якщо це продукти харчування або інші споживчі товари. Другий вид флібустьєрів — це банди, добре організовані та по-справжньому озброєні. Вони здатні знищити або взяти в полон екіпаж і захопити судно. Найнебезпечніші ж — міжнародні злочинні угруповання, що захоплюють кораблі з особливо цінними вантажами просто у відкритому морі. Ці пірати оснащені супутниковою навігацією, новітніми засобами зв'язку, мають інформаторів у столицях і портах, у правоохоронних органах. Уміють збувати награбоване та підробляти документи.
За даними американської компанії Top Cat Marine Security, яка співпрацювала з урядом Сомалі з організації боротьби з піратами, діяльність більшості флібустьєрів контролює якийсь центр — «материнський корабель». «Флагман» координує дії швидкісних катерів із загонами, озброєними до зубів. А отже, саме «матку» повинні насамперед знищувати спецназівці.
Як стверджують фахівці, кількість дрібних банд скорочується. Натомість ті, що залишилися, організовуються і стають дедалі небезпечнішими. У травні 2006 року біля берегів Сомалі відбулася справжня морська битва: пірати відкрили вогонь по американських військових кораблях – есмінці «Гонсалес» та крейсері «Кейп Сент Джордж». Американці відповіли, в результаті 12 піратів були затримані. Втім, першими з морськими розбійниками зіткнулися та успішно завершили операцію індійці. У листопаді 1999 року корвет «Прахар» після 12 днів переслідування звільнив в Аравійському морі захоплене піратами вантажне судно «Алондра Рейнбоу». Воно було повернуто власнику... Ще один доказ того, що нащадки капітана Флінта визнають тільки силу, і найкраще, якщо вона підкріплена військовими кораблями та винищувачами.
Якщо завтра в похід
Конвенція ООН з морського права від 1982 року набрала чинності 16 листопада 1994 року. У статтях 100-107 йдеться про обов'язок країн «якнайбільшою мірою» співпрацювати у боротьбі проти hostis humani generis («ворогів роду людського») – тобто піратів. Але одне діло – вчена латина, а зовсім інше – жива практика.
«Міжнародне право дає можливість кожній державі, а не тільки тій, якій належить атаковане піратами судно, застосовувати силу проти зловмисників, – розповідає Рюдігер Вольфрум, німецький фахівець з морського права. – Але якщо судно атаковане в чиїхось територіальних водах, то розбиратися в інциденті має прибережна держава. Без попередньої згоди її влади військове судно іншої країни увійти в територіальні води не може». Цим і користуються пірати. Вони або швидко відводять захоплене судно в територіальні води, або, здійснивши грабіж, ідуть прямо туди ж з здобиччю.
Недивно, що піратство, як правило, розквітає пишним цвітом біля берегів «неблагополучних» країн. Минулого року пірати 43 рази нападали біля берегів Індонезії, 42 рази – у водах Нігерії, 15 разів – біля узбережжя Бангладеш і 13 разів – в Аденській затоці та Червоному морі. І жодна з держав, у чиїх водах відбувалися злочини, не вжила заходів для покарання морських бандитів. Насамперед тому, що в цих країн немає ні берегової охорони, ні свого флоту. Так, наприклад, Сомалі вже багато років роздирають внутрішні міжусобиці, і ця держава фактично розпалася на кілька самостійних частин. Залишається сподіватися тільки на зусилля світової спільноти. А точніше – на спільні дії кількох провідних держав. Включаючи й Росію.
У Морській доктрині Росії зазначено, що «активізація співробітництва... із забезпечення безпеки мореплавства, боротьбі з піратством» є одним із напрямів міжнародної політики. Але складається враження, що РФ поки що більше декларує бажання брати участь у цій боротьбі. У 2005 році, після того як пірати напали на російський теплохід, тодішній головком ВМФ Росії адмірал Володимир Куроєдов грізно заявив про швидкий вихід сил флоту у Світовий океан, щоб «жоден пірат не наважився нападати на наші мирні судна». З того часу багато води спливло, але з мертвої точки справа не зрушила. Ось і сьогодні в головному штабі ВМФ РФ говорять про те, що застосування сили до піратів – це найкрайніший захід. Нещодавній викрадення буксира «Свіцер Корсаков» з російськими моряками на борту практично збіглося в часі з першими за останні роки великими навчаннями російського ВМФ у Середземномор'ї та Атлантиці. Здавалося б, достатньо було послати всього один корабель, і піратам був би наданий урок. Не послали...
Справа техніки
У боротьби з морськими розбійниками є ще один аспект – технологічний. Ціна питання настільки велика, що деякі держави та комерційні компанії взялися щедро фінансувати технології, здатні зупинити розбій.
Випадок з яхтою «Ле Понан» показав, що з піратами можна ефективно боротися, якщо судна оснащені сучасними засобами зв'язку та навігації. Крім цього, якщо вірити фахівцям, деякі кораблі вже оснащують особливими засобами боротьби з флібустьєрами. Це так звані знаряддя пасивного захисту. Насамперед, акустичні гармати, сучасні «єрихонські труби». У листопаді 2005 року такий пристрій – Long Range Acoustic Device (LRAD) – допоміг екіпажу круїзного лайнера «Сібурн Спіріт» відбити атаку сомалійських піратів. Вартість одного приладу, схожого на супутникову тарілку діаметром близько метра, – $30 тис. Воно виробляє вузькоспрямований пронизливий звук високої частоти, схожий на виття пожежної сирени, але сильніший. Гучність LRAD досягає 150 децибел і може пошкодити слуховий апарат (у пожежної сирени – 80-90 децибел). Гармата викликає больовий шок і здатна відтворювати будь-які звуки, включаючи людську мову.
Ще ефективніша інша «гуманна» зброя – мікрохвильова гармата Active Denial System (ADS), якою оснащують мегаяхти. За основу взято принцип мікрохвильової печі. Тільки поле гармати потужніше і спрямованіше – у вигляді широкого променя з дальністю ураження до кілометра. Під дією високочастотного поля в клітинах шкіри починає кипіти вода, тканини стрімко нагріваються до 50 градусів, що викликає нестерпний біль. Але варто вибратися із зони ураження, все проходить – жодних пошкоджень. Правда, за умови, що на людині немає нічого металевого: ні зброї, ні зубних коронок, ні окулярів чи ланцюжків. Інакше опік. Якщо LRAD оглушує піратів, то ADS виводить з ладу їх автомати та катери. Навіть від дрібниці в кишенях на шкірі спухають пухирі. При таких «іграшках» на озброєнні у судновласників піратам вчасно забути старий постулат: «Легше пограбувати судно, ніж банк».
Але хоча використання різних технічних новинок може допомогти в боротьбі з піратами, головне все ж - це вдосконалення міжнародного та національного законодавства. Без надання іноземним військовим кораблям права переслідування зловмисників у територіальних водах третіх країн ефективної боротьби не вийде. Дієвий метод, як показала історія боротьби з ними, може бути лише один. У «погане» місце Світового океану надсилають військовий флот, який знищує, перш за все, бази піратів та їхні плавзасоби. Але для цього має бути раз і назавжди вирішена проблема доступу до територіальних вод для мисливців за флібустьєрами.