Кожне місто ОАЕ - це оазис у пустелі //Фото з архіву «Заграницы»
Самі вони місцеві
Спрямовані в небо будівлі зі скла та бетону, завантажені автомобілями шосе, вітрини торгових центрів, нескінченні баштові крани та мечеті, ніби складені з цукрових кубиків... Для тих, хто ніколи не був у Нью-Йорку, Дубай - це Нью-Йорк серед пустелі, місто-міраж, збудоване на піску. «Це справжній комунізм, як нам колись обіцяли більшовики. Вони створили казку і всіх змусили в неї повірити», - із захопленням говорить про Дубай, головне туристичне місто ОАЕ, який живе тут 12 років Сергій, 54-річний бізнесмен з Москви.
Розмах будівництва в Дубаї вражає будь-яку уяву - у крихітному еміраті працює 17% всіх будівельних кранів, що є у світі. За оцінками влади емірату, наразі тут зводяться будівельні об'єкти на загальну суму в $45 млрд. У стільки ж оцінюються проекти, що знаходяться в стадії розробки. Обсяг ВВП всієї країни становить сьогодні понад $132 млрд, і лише 10% з цієї суми складають доходи від нафти. Левину частку коштів в економіку приносять туризм та сфера нерухомості. «Їм вдалося створити зі своєї країни бренд, який знають усі. Навіть ті, хто ніколи тут не був», - розповідає Сергій.
А ще кілька десятиліть тому навколо не було взагалі нічого. Фотографії виритих колесами важких «лендроверів» пісків та будівлі у стилі радянських робітничих селищ, опубліковані напередодні 35-річчя країни в місцевій пресі, - це все, що знаходилося на місці струнких дзеркальних веж, аеропортів та полів для гольфу. Сьогоднішня столиця країни Абу-Дабі була невеликим поселенням, де жили «трудівники моря»: ловці перлин та рибалки.
«Казку» придумав шейх Заїд - глава емірату Абу-Дабі, що став першим президентом ОАЕ, які до 1971 року були британським протекторатом. Шейх помер лише у листопаді 2004 року. Тож все, чим сьогодні є Емірати, збудовано однією людиною. А збудував він щось за сюжетами з «Тисячі та однієї ночі». Тут створено найкращі в арабському світі умови для життя. Щоправда, головним чином для самих еміратців, яких на місцевому варіанті англійської, що є в країні мовою міжнаціонального спілкування, називають «локалами».
«Локали», в основному чоловіки-еміратці, одягнені в довгополі білі сорочки «гондури» (жінки, навпаки, ходять лише в чорному), проносяться по шосе на автомобілях найпрестижніших марок і входять до правління великих іноземних компаній. Фундамент суверенної демократії по-еміратськи - це закон, згідно з яким 51% капіталу будь-якої компанії в ОАЕ повинен належати місцевому жителю. Ця норма якраз і є основою тутешнього «комунізму» - комерційних фірм в Еміратах багато, а еміратців, які обов'язково мають бути серед їхніх засновників, - мало.
Таке проведення часу «локалів» називається «бути спонсором». Їхня робота, як правило, полягає в отриманні солідних дивідендів від діяльності компанії, керованої іноземними фахівцями. При цьому місцевий житель у бізнесі використовує не стільки свої ділові навички, скільки наявні у нього зв'язки. Коротше, багато «локалів» існують за формулою, викладеною в пісеньці з одного радянського «перебудовного» фільму: «Ми не оремо, не сіємо, не будуємо. Ми пишаємося суспільним ладом».
Зрозуміло, що на керівних посадах опиняються представники верхівки «титульного» племені кожного з семи еміратів, що складають ОАЕ. Втім, і їхнім простим соплемінникам від «комунізму» дещо перепадає. В ОАЕ проводиться політика «еміратизації» робочих місць. На ділі це означає введення квот для власників паспортів ОАЕ. Так, наприклад, у банківській сфері має працювати не менше 4% представників місцевого населення. Мінімальна зарплата для громадян ОАЕ, які не мають середньої освіти, становить близько $900 на місяць, із середньою - понад тисячу доларів, з вищою - від півтори тисячі доларів. До речі, для громадян ОАЕ освіта, включаючи вищу, безкоштовна. Абсолютно безкоштовно також надаються послуги охорони здоров'я.
Подібний модус вівенді нещодавно почав дратувати навіть місцеву владу: згідно з розпорядженням мінпраці, громадянам ОАЕ буде відмовлено в реєстрації нових компаній, якщо їхній попередній бізнес помічений у порушенні трудового законодавства. Трудове право в країні, де тільки планується дозволити діяльність профспілок, останнім часом стало предметом бурхливої дискусії. Як виявилося, за фантасмагоричними планами на кшталт проекту створення штучних «Островів Миру» зовсім забули про творців еміратського дива: численну армію індійських та пакистанських робітників. Більшість з них живуть у крайній нужді, по п'ять-сім осіб в одній кімнаті і отримують не більше $200 на місяць. За проблеми, пов'язані зі становищем іноземних робітників, ОАЕ часто критикували міжнародні неурядові організації. Але, незважаючи на жорсткі умови існування та низьку зарплату, тисячі пакистанців, індусів та жителів інших азіатських країн прагнуть всіма правдами і неправдами потрапити до ОАЕ.
Демократія шейхів
Сюди є за чим прагнути. Незважаючи на те, що Емірати знаходяться недалеко від Саудівської Аравії, де відбулося вже кілька терористичних атак за участю «Аль-Каїди», життя тут дійсно здається суцільною благодаттю. Жодні політичні катаклізми місцеву ідилію не затьмарюють. Тому, скажімо, в дубайських газетах вельми забавно читати матеріали, що критикують «авторитарні тенденції в Росії» та особисто Володимира Путіна. Зате ви там ніколи не прочитаєте не те що критики, а навіть чіткого опису політичної системи самих Еміратів. А між тим вона вельми своєрідна. Ото вже де дійсно процвітає суверенна демократія.
В еміратській політиці все не те, чим воно здається. ОАЕ є федеративною державою, яка прийняла в 1971 році конституцію і очолюється президентом. Насправді ж це абсолютна спадкова монархія, влада в якій розподіляється між шейхами, керівниками семи еміратів. Найбільшою владою в ОАЕ володіють голови найбагатших і найвпливовіших еміратів Абу-Дабі і Дубай. Нинішній голова емірату Абу-Дабі шейх Халіфа бен Заїд Аль Нахайян, син покійного засновника Еміратів шейха Заїда, є президентом країни. Обов'язки віце-президента і прем'єра виконує голова емірату Дубай шейх Мухаммед бен Рашид Аль Мактум.
За конституцією президента і віце-президента строком на п'ять років обирає Вища рада ОАЕ, що складається з представників усіх еміратів. Фактично ж президентський пост передається у спадок в клані Аль Нахайян, в той час як пост прем'єр-міністра - в клані Аль Мактум.
Втім, якраз до 35-річчя заснування держави влада ОАЕ вирішила зробити перший крок у бік нормальної демократії. Керівники країни дали народу (тобто «локалам») право обирати половину складу Федеральної національної ради, яка є своєрідним парламентом із 40 депутатів. При цьому про таку екзотику, як політичні партії, в умовах ОАЕ і подумати неможливо. Хто ж тоді буде кандидатів у депутати висувати? Само собою, «вожді» семи еміратів. Зате про «наростання авторитарних тенденцій» говорити не доводиться - наявна лібералізація режиму.
Цензура в Еміратах є, але стосується вона здебільшого протидії загрозі ісламській моралі. Неправильно тлумачачий іслам, на думку місцевих богословів, твір лівійського лідера Муамара Каддафі «Зелена книга» заборонений, але у відкритому продажу можна знайти, наприклад, «Майн Кампф» Адольфа Гітлера. Зображення оголеної натури також поза законом (з популярного серед російськомовних читачів видання «Спід-інфо» ретельно вилучається оголена натура), в той же час журнали і газети друкують моделей у спідній білизні - немислима вільність для сусідньої Саудівської Аравії або Ірану. В ОАЕ також існують проблеми з доступом до телефонного зв'язку та Інтернету. В країні є тільки одна компанія, що надає подібні послуги. Її сервіс не з дешевих. Нещодавно влада заборонила використання інтернет-телефону «Скайп», мотивуючи це тим, що не впевнені, що розмови абонентів цієї мережі надійно захищені від прослуховування.
Росіяни йдуть
Олександр, 38-річний колишній фізик, а нині підприємець у сфері ПЕК, розповідає про свою квартиру в престижному районі Дубай-Марина, як про дачу в якійсь підмосковній Малаховці. «Я приїжджаю сюди, як на дачу - полювання, риболовля. Єдина проблема тут для росіянина: випити горілки і посваритися зі своїми», - усміхається він.
Олександр - один із кількох сотень російських підприємців, які придбали житло в найпопулярнішому еміраті країни. І це теж результат лібералізації режиму. У 2002 році указ шейха Дубая дозволив іноземцям вільно купувати нерухомість, а в березні цього року в еміраті був прийнятий закон про реєстрацію нерухомості, що закріплює право іноземних власників на купівлю житла.
Голова компанії Dacha Real Estate Анжеліка Щеглова сподівається, що сприятлива і стабільна економічна обстановка в ОАЕ приверне ще більше покупців із країн СНД: «Раніше наші люди купували в основному для себе, але зараз, розуміючи, що прибуток на дубайському ринку становить реально до 30% річних, почали переводити кошти з європейських ринків в інвестиційні проекти в ОАЕ». Саме росіяни, та ще казахи - найактивніші покупці нерухомості в престижних районах Дубая, а також на знаменитому рукотворному острові «Пальма». До речі, останнім часом на ринок нерухомості ОАЕ потягнувся і середній клас, який раніше міг дозволити собі хіба що нерухомість у Краснодарі. Сьогодні, зазначає дубайський рієлтор Ірина Кисельова, серед покупців нерухомості стало більше росіян з доходом до $5.000 на місяць.
Повторимо: саме нерухомість і пов'язана з нею індустрія туризму є основою економіки ОАЕ, а зовсім не нафта, як думають непосвячені. Шейх Заїд та його спадкоємці побудували свою «східну казку» не на енергоносіях, а на грамотному піарі, рекламуючи ОАЕ на Заході як острів стабільності на нестабільному Близькому Сході. Кожен збройний конфлікт у регіоні супроводжується зростанням цін на еміратську нерухомість. Самі ж Емірати в «розбірках», включаючи останню в Іраку, принципово не беруть участі, чим гарантують себе від атак терористів.
Модель ця, до речі, не оригінальна. Вона була з успіхом застосована Швейцарією під час Першої та Другої світових воєн. ОАЕ - це Швейцарія Сходу. Єдина різниця в тому, що своєрідність місцевої політичної системи змушує еміратців серйозно витрачатися на піар. Наприклад, новий футбольний стадіон у Лондоні має назву «Емірати» і належить інвесторам з ОАЕ. Назва країни взагалі перетворена на торгову марку, яка коштує стільки, що Заходу доводиться закривати очі на особливості еміратської суверенної демократії.