В Амстердамі кажуть: якщо вам не подобається наш клімат, зачекайте п'ять хвилин. І справді, тутешня погода мінлива. Вийдеш з дому — сухо і безтурботно, звернеш за ріг — дме пронизливий вітер, і не зверху, а звідкись збоку, луплять холодні краплі дощу. Дрібна брижа вкриває поверхню каналів, дзвенять трамвайні проводи, зривається листя з дерев. Але варто відкрити парасольку й підняти комір, як хмари розбігаються в різні боки, і на небі з'являється яскраве сонце. Клімат у Нідерландах морський, нестійкий, примхливий. А ось характер жителів країни, навпаки, спокійний і незворушний.
Недільного дня в парку Вондел ви побачите екзотичний і строкатий натовп — колективний портрет голландців. Вас обступлять завиті буржуазні бабусі й вульгарно нафарбовані трансвестити, сліпучі суринамські мулатки й підпилі футбольні фанати. Несхожі один на одного жителі Нідерландів поважають особистий простір своїх сусідів і намагаються ніколи нічому не дивуватися. У цій країні папараці не бігають слідом за королевою, а місцеві знаменитості спокійно їздять по магазинах на велосипедах.
Навряд чи десь ще так привітно й дружелюбно ставляться до іноземців. У цьому я переконався сам, щойно приїхав до Амстердама й почав учити голландську мову. Перший час мені було важко подолати збентеження, кажучи перехожим «Хуе морген!» — «Доброго ранку!». Я плутався в артиклях і зубрив дієслова з відокремлюваними префіксами, намагався вникнути в правила утворення числівників. Якщо ми говоримо, наприклад, «тридцять п'ять», то голландці — «п'ять і тридцять». Отож, жодного разу не було випадку, щоб хоч один продавець розлютився через мою неграмотність. Усі вони усміхалися й ненав'язливо поправляли: бачте, у нас немає виразу «сто п'ятдесят грамів». Це звучить коротше: anderhalfons. Я кивав головою і намагався запам'ятати — андерхалфонс — означає «півтори стограмівки».
Незашторене місто
Спочатку голландці уявлялися мені повними скнарами. Коли я розповідав, що в нашій столиці опалюють навіть під'їзди, вони недовірливо крутили пальцем біля скроні — в Амстердамі обігрівач і в квартирах-то не завжди працює. Вірніше, саме опалення є, але вмикається воно якимось краником, розташованим у потаємному місці. Цей краник майже завжди закручений до упору, хоча діти постійно чхають і кашляють.
Пральною машиною тут користуються вночі, коли електрика дешевша. Під час чищення зубів вимикають воду, щоб не витрачати її даремно. Голландці не купують нової побутової техніки, поки стара не доламається остаточно. Ковбасу чи сир нарізають скибочками не товщими за папір, а пакетик чаю заварюють у великій скляній посудині до появи жовтуватого відтінку й відкладають на наступний раз.
Занавіски на вікнах — окрема пісня. Лише в останні роки вони стали подекуди з'являтися, а взагалі за амстердамською традицією вікна на перших поверхах мають залишатися відкритими. Ніхто не знає точно, коли це повелося, — кажуть, ще з часів окупації Нідерландів іспанцями. Начебто іспанські солдати так боялися змов, що заборонили під загрозою смерті завішувати вікна. За іншою версією, працьовиті голландці здавна вважають неправильним ховати за шторами достаток і добропорядність. Але коли я гуляв вечорами вулицями й вивчав через вікна життя городян, мені здавалося, що люди просто вважають зайвим витрачати гроші на таку дрібницю, як занавіски.
Поживши півроку в Амстердамі, я зрозумів, що все це не скнарість, а нормальне вміння викручуватися й берегти те, що дається великою працею. Централізованого опалення в Голландії немає — кожен будинок чи квартира мають свій персональний бойлер, що нагріває воду в батареях за допомогою газу. Коштує таке задоволення недешево, тому й доводиться економити. А для побутових потреб використовується великий електричний котел. Вода гріється всю ніч, уранці в ній полощуться і діти, і дорослі, а потім миється посуд. Загалом, халяви тут немає. Податки з'їдають більше третини зарплати, майже все інше йде на житло та різноманітні відрахування — до пенсійного фонду, в банк, у страхову контору, на погашення кредитів. За нашими поняттями, у Нідерландах зарплати високі, а насправді вільних грошей вистачає тільки на їжу. Тож не треба уявляти Голландію країною солодкого життя, дорогих інтер'єрів і європейського лиску. Так вона виглядає лише з погляду туристів, мало знайомих із тутешньою реальністю.
На водах
Будинки в Амстердамі нагадують підпилих мужичків на виході з пивної: кожен валиться набік, але всі разом тиснуться одне до одного. Земля в Голландії завжди була дорога й продавалася крихітними ділянками, тому споруди тут вузькі й тіснуваті всередині. Через хисткий, болотистий ґрунт будівлі з часом починають кривитися в різні боки, а нахил у бік вулиці надається їм спеціально, ще під час будівництва. Зверніть увагу на балки, що стирчать під ковзанами дахів, зі звішеними мотузками. До мене не одразу дійшло, навіщо вони потрібні. А відповідь виявилася проста. Сходи в будинках такі вузькі й закручені, що жодні меблі по них не занесеш. От і доводиться піднімати холодильники, шафи й піаніно на лебідках, а потім проштовхувати в приміщення через вікна.
Інтер'єр типової амстердамської квартири складається з різностильових предметів. Дорогий сервіз із делфтської порцеляни встановлено на простій перекошеній етажерці, вита люстра в стилі модерн відкидає світло на репродукцію картини Ван Дейка, пузатий транзистор 60-х років сусідить із навороченим домашнім кінотеатром. У старих будинках склепіння підтримують почорнілі від часу крокви, а з них звисають снопи запашних трав. Часто квартира розташована на двох рівнях, і ввійти в неї можна просто з вулиці. Перед входом іноді розбито клумбу й бризкає сентиментальний фонтанчик.
Але я живу не у звичайному кам'яному будинку, а в так званому вонботі - на старій баржі, пришвартованій до набережної одного з каналів. Плавучі оселі з'явилися в голландській столиці після війни, під час житлової кризи. Досі десятки тисяч амстердамців прописані на колишніх катерах, серед яких трапляються і сучасні лайнери з вікнами на всю стіну, антикваріатом, камінами, ілюмінацією. Але найчастіше зустрічаються облуплені суденця на кшталт мого. Сходинки ведуть униз, де облаштована кухонька (в ній усе підвішується на гачках), є крихітний душ і корабельний гальюн. Із камбуза можна потрапити до вітальні - на мою думку, обставленої розкішно. З меблями в Амстердамі проблем не виникає. Раз на місяць муніципалітет організовує вивезення великогабаритних речей, і ще звечора люди виносять на тротуари непотрібне мотлох. Одного разу я підібрав диван, торшер, дзеркало, килим, холодильник з пилососом і притягнув усе це добро до себе додому. Вийшло досить затишно.
Мені подобається, що за віконцями ілюмінаторів плескається вода, по засклених гравюрах стрибають сонячні зайчики, а коли повз пропливають прогулянкові судна, квартира погойдується на хвилях. У теплу погоду я сиджу в плетеному кріслі на палубі й годую хлібом качок, що пропливають повз. За всю цю красу, разом зі страховкою та комунальними послугами (на моєму суденці є телефон, водопровід і електрика), я маю віддавати щомісяця близько 250 євро. Рівноцінна площа на суші обходилася б утричі дорожче.
Одна кава - одне печиво
Опинившись в Амстердамі, ви повинні спробувати боби з хрусткими шкварками - кантьєс, гороховий суп з копченою ковбасою та всілякі млинці. До речі, знаменитий голландський сир тут вживають не лише для приготування бутербродів. Його закладають у салати, кришать у супи, смажать з рибою, запікають з фруктами і подають з ананасами. І ще одна особливість. Рецепти багатьох місцевих страв були взяті в Індонезії в ті часи, коли далека країна була голландською колонією. Відтоді в Амстердамі готують смажений рис насі і макарони з овочами - бамі. Упевнений, що вам сподобається і хутспот - варена яловичина з овочевим пюре.
Два улюблені національні напої - це легке пиво Grolsch і міцна алкогольна настоянка Genever. Остання нагадує суміш лікеру зі шнапсом і виготовляється з різних злаків із додаванням ялівцю. Є два види єневера - прозоріший (молодий) і мутно-жовтуватий (старий). Міцність і того, і іншого може сягати 37 градусів. П'ється єневер в охолодженому вигляді, але не в замороженому. У цьому напої дуже слабко проявляється смак ялівцю. На мій смак, він набагато приємніший за класичний англійський джин.
В Амстердамі снідають чорним хлібом з маслом, намазуючи зверху джем або насипаючи гагелслаг - шоколадну стружку. Опівдні допустимо проковтнути щось серйозніше - наприклад, шматок білого хліба з ковбасою або салат у булочці. Обід традиційно починається о 18:00 і включає повний набір страв. Найпопулярніша з них називається патат мет аппел мусс - картопля фрі з яблучним пюре. Голландці обожнюють цю суміш, хоча збоку здається, ніби смажена картопля погано поєднується з протертими яблуками.
На десерт подаються різноманітні пудинги, йогурти, іноді морозиво і, звісно ж, місцевий винахід - фла. Цей крем готується з яєць, молока та різних добавок, він буває шоколадним, ванільним і хоп'єс - карамельно-кавовим. День типового амстердамця закінчується міцною кавою, пиття якої вважається національним видом спорту. У багатьох родинах досі дотримуються старовинного правила: з однією чашечкою кави можна з'їсти лише один шматочок кексу або одне печиво.
Національний символ Голландії
Велосипед можна назвати національним символом Голландії нарівні з тюльпанами, млинами та дерев'яними черевиками. На «залізних конях» катаються юні школярки й університетські професори, бездомні наркомани та члени королівської родини. Навіть поліція в цьому місті пересіла на велосипеди, а для приїжджих на кожному кроці діють пункти прокату. Навряд чи десь іще в Європі побачиш такий колоритний натовп на скрипучих двоколісниках. Я отримую справжнє задоволення, коли стою вранці на якомусь жвавому перехресті й спостерігаю за людьми, що крутять педалі. Під час їзди вони гріють руки в кишенях, розмовляють по телефону, жують бутерброди, слухають музику, читають книги й тримають на повідку собак, що біжать поруч.
Матусі везуть малюків у спеціальних візочках, а закохані їдуть паралельно один до одного й цілуються, тримаючись за руки. Усе місто розкреслене червоними доріжками, призначеними для велосипедистів і обладнаними спеціальними світлофорами. А от з автомобілістами влада веде постійну війну. Буквально на кожному кроці понатикані стовпчики - амстердаммертьє з трьома хрестами Святого Андреаса - ці знаки категорично забороняють стоянку машин у радіусі кількох метрів.
Ось такий це місто. Чимось трохи кримінальний, але все ж безпечніший, ніж багато інших столиць. Іноді яскравий і наповнений сонцем, іноді - сірий і промозглий. Такий, що виставляє напоказ інтимне життя й приховує те, що лежить на душі. Особливий світ, у якому щодня відкривається якась нова, несподівана грань.