Аж ніяк не матеріальні труднощі стримують мешканців Німеччини в їхньому прагненні «плодитися і розмножуватися», вважають експерти Інституту демографії (BiB), які представили днями в Берліні монументальну працю «Сім'я і демографічний перелом», а проблеми психологічного характеру. Сучасні жінки ставлять на чільне місце кар'єру, і вже перші ознаки вагітності здатні вибити їх з колії. Вони не виявляють готовності починати сходження службовими сходами по кілька разів у житті. Чоловіки ж поголовно впадають в інфантилізм, бояться відповідальності і перекладають прийняття рішення на партнерку. І ті, й інші обирають свободу. А діти – це неволя і неспокій, і домогтися кардинального зсуву в приватній і суспільній свідомості уряду не під силу. Принаймні, «новими законами народжуваність підстьобнути не вдасться», каже директор BiB Шарлотта Ген, «надто негативне бачення наслідків сімейного життя вкоренилося в головах вже кількох поколінь німців».
Рівень народжуваності в Німеччині – найнижчий в Європі; у 2005 році він становив 1,37 дитини на особу жіночої статі. Нового в цьому немає нічого; тенденція до зменшення відтворення зберігається з 70-х років минулого століття. Новина в іншому: ніколи ще демографи та соціологи не констатували настільки негативного ставлення потенційних батьків до самої перспективи завести дитину. Кожен четвертий чоловік і кожна сьома жінка не хочуть мати дітей взагалі.
«Теоретично допустима» кількість спадкоємців – 1,59 в середньому на чоловіка та 1,75 на жінку. Результатом такої ситуації може стати не лише швидше, ніж передбачалося, старіння суспільства, але й серйозні економічні проблеми вже в наступному десятилітті – з огляду на те, що 22% мешканок ФРН 1955 року народження бездітні.
Причина демографічного колапсу, як було сказано, лежить у психологічній сфері. «Сьогодні дітородного віку досягло перше покоління, яке саме виросло без братів і сестер, – каже берлінський психолог Ганс Бертрам. – Для цих людей нормальним є небажання дому, в якому повно дітей. У маленьких сім'ях і бажання – маленькі». «Ще півтора століття тому діти були необхідним фактором виживання, – нагадує директор Німецького інституту економіки IW Міхаель Гютер і нарікає на те, що «європейська цивілізація зайшла надто далеко в забезпеченні безпроблемної старості» громадян, які більше не переймаються проблемою «хто подасть склянку води». Ну і ще, звісно, від обзаведення спадкоємцями стримує насаджувана ЗМІ негативна інформація. Кому захочеться народжувати, запитує Шарлотта Ген, якщо тема парламентських дебатів формулюється не як «повнота і радість життя для молодих батьків», а як «проблеми сучасної сімейної політики», та ще коли в перервах між трансляцією цих самих дебатів новини лякають репортажами про педофілів, які розгулюють країною, та сценами підліткового насильства?
У своїх рекомендаціях уряду автори звіту «Сім'я і демографічний перелом» концентрують увагу на необхідності «докорінно зламати стереотипи», щоб «наявність дітей перестала сприйматися як фактор падіння в соціальній ієрархії», і неодноразово підкреслюють, що лише незначна група населення інакше поставилася б до питання про приріст сім'ї, дай держава більше грошей. Означена група – це «особи з низьким освітнім цензом» та «багатодітні вже на момент дослідження». А от громадяни «висококваліфіковані, бездітні, матері та батьки-одинаки й жителі східних земель» у подачках не особливо й потребують. Одягнути, нагодувати дитину – на це, впевнені дослідники, у більшості кошти знайдуться. Їм потрібне інше – пресловута свобода. Свобода у виборі роботи та місця проживання, свобода у проведенні дозвілля та реалізації соціальних зв'язків. Тобто, щоб не вимагалося, будучи при надії, переїжджати в район з нижчим рівнем криміногенності та більшою кількістю дитячих садків. Щоб у ресторанах і театрах були обладнані дитячі куточки, і щоб у міські автобуси вміщалося більше двох візків одночасно.
Цього держава своїм громадянам гарантувати не може ні в найближчій перспективі, ні в скільки-небудь віддаленій, незважаючи на чергову запевнення Урсули фон дер Ляєн про готовність правлячого кабінету та свою особисту «створити для молодих людей усі можливості реалізувати їхні бажання та надії, вести сучасне насичене життя разом з дітьми». Скажімо прямо, ціну заявам міністра у справах сім'ї, жінок, людей похилого віку та молоді всі прорахували для себе вже давно. Обіцянка «посилено впливати на німецькі підприємства», аби ті створювали відомчі структури з догляду за підростаючим поколінням, та нагадування про прийдешні з 2007 року «батьківські гроші» – ось, мабуть, і все, чим вона може похвалитися. (Без натяку на те, що допомогу по догляду за дитиною до року в розмірі 67% доходу «нетто» на останньому місці роботи затвердив ще уряд Ґергарда Шредера, і без огляду на те, що серйозні виробничники давно самі й у своїх же інтересах вирішують питання про ясла та «гнучкий» графік для молодих батьків.)
А те, що матеріальне питання не відіграє головної ролі – тут пані міністр із соціологами згодна обома руками і готова підтримати ініціативу деяких земельних кабінетів про скорочення дотацій на аборти. Переривання вагітності – справа не тільки неблагородна стосовно своєї бездітної країни, вважали політики на місцях, традиційно керованих представниками ХДС/ХСС, але й накладна. Об'єднавшись у прагненні врятувати Німеччину від вимирання, Баварія, Північний Рейн-Вестфалія, Саар і Шлезвіг-Гольштейн вирішили наслідувати приклад Саксонії та Тюрингії, які вже заявили про необхідність «більшої матеріальної відповідальності вагітних». Закон поки зобов'язує державу відшкодовувати нужденним витрати на аборти – але настав час, кажуть земельні міністри з соціальних питань, переглянути межу доходів безвідповідальних матерів, а саме «допомагати знищенню ненародженого життя» не при зарплаті до €962, як зараз, а тільки до €662. І ще фінансовий стан батьків ретельніше перевіряти. Жарт чи що – €250 млн втрачено за останні п'ять років і 120 тис. майбутніх громадян – за один тільки 2005 рік. Тож, панове, не хочете народжувати – покарають єврорублем. Хочете – скажуть велике людське «спасибі» і похвалять за сприяння психологічному перелому в суспільстві, де, як нарікає Шарлотта Хен, «продовження роду стало не головним завданням, а однією з другорядних опцій».
До речі, про перелом. Урсула фон дер Ляєн серйозно очікує сплеску народжуваності в Німеччині не пізніше ніж через дев'ять місяців, впевнена, що успіх збірної Німеччини на чемпіонаті світу та загальний піднесений настрій нації під час спортивного свята обов'язково повинен сприяти «любові та радості життя», які й призведуть до демографічного дива. І назвуть малюків виключно Клінсманнами та Леманнами. Мабуть, знає, що говорить, мати сімох дітей, готова в шумі стадіонів почути «майбутню мелодію щастя, яка може зазвучати тільки завдяки дітям».
Результати дослідження «Сім'я та демографічний перелом» базуються на опитуванні 10.017 осіб (серед них – 5.505 у віці від 20 до 49 років), проведеному в 2005 році Німецьким інститутом демографії та фондом ім. Роберта Боша. Згідно з ними, «поліпшення якості життя» внаслідок появи дитини вважають можливим 44% бездітних і лише 23% респондентів, які мають одну дитину. 46 та 65%, відповідно, вважають, що «великих змін не відбудеться». 10% чекають погіршення, а серед батьків двох і більше дітей таких 88%.15% бездітних готові погодитися з американською установкою про те, що дитина – «фактор престижу», серед тих, хто має одну дитину, таких 4%, двох і більше – 2%.
Тільки кожен третій опитаний (обох статей) погоджується з тим, що «повне життя» для жінки можливе лише за наявності дитини. Як зазначає «Русская Германия», у 1990 році такої точки зору дотримувалося вдвічі більше жителів Німеччини.