За межею бідності в Німеччині живуть ті, чий місячний дохід нижчий за 942 євро
«Економічна стабільність і тривале економічне зростання відіграли роль у досягненні найвищих показників зайнятості та найнижчого безробіття з часів возз'єднання Німеччини», – йдеться в документі, схваленому німецьким урядом у квітні. Доходи населення за останні десять років також суттєво зросли, випливає з доповіді.
Тим не менш, як підкреслила міністр праці та соціальних справ Андреа Налес, не всі в Німеччині відчули цей економічний підйом. У 2015 році 40% працюючого населення з найнижчим доходом заробляли в реальному вираженні менше, ніж у середині 1990-х років. За даними Федерального статистичного відомства, рівень бідності в країні у 2015 році становив 16,7%, або трохи більше 13 мільйонів осіб. Це означає, що фактично кожен шостий житель Німеччини живе за межею бідності.
Федеральне статистичне відомство зараховує до них людей з дуже низьким достатком, а також тих, чия сім'я «зазнає серйозних матеріальних позбавлень або має низьку зайнятість». Йдеться про тих, хто отримує менше 60% середнього для Німеччини доходу, пояснюється в спільній доповіді про рівень бідності в ФРН, випущеній цілою низкою німецьких громадських організацій, включаючи Німецький паритетний благодійний союз (Der Deutsche Paritätische Wohlfahrtsverband – Gesamtverband e. V.) та ProAsyl.
Як зазначає Deutsche Welle, за межею бідності в Німеччині живуть ті, чий місячний дохід нижчий за 942 євро для неодружених і 1978 євро – для сімей з двома дітьми до 14 років. Це «сукупний чистий дохід сім'ї», який включає дотацію на оренду житла, допомогу та надбавку на утримання дітей та іншу матеріальну допомогу, уточнюється в доповіді громадських організацій.
До найбільш вразливих категорій населення належать безробітні, одинокі батьки та їхні діти, літні люди, а також люди з обмеженими можливостями та хронічними захворюваннями. У майбутньому до групи ризику потраплять і біженці, зазначає голова Німецького паритетного благодійного союзу Ульріх Шнайдер: «Вони теж будуть включені до статистики, після того як, отримавши притулок, покинуть центр тимчасового перебування та обзаведуться власним господарством». Насамперед, додає він, їм потрібно буде знайти житло, що у великих містах не завжди вдається.
Така різна бідність
Кількість бездомних у Німеччині оцінюється в 335 тисяч осіб. До 2018 року це число може зрости до півмільйона, попереджала в березні Верена Розенке, яка очолює Федеральний союз допомоги бездомним. Чим нижча сума доходу, тим більша в ній частка витрат на житло, а тенденція така, що бідні сьогодні стають ще біднішими, пояснила вона і додала: «Тому люди з низькими доходами часто потрапляють у боргову яму, яка зрештою може загрожувати втратою житла».
Деякі критики, щоправда, зазначають, що в сільській місцевості, де орендні ставки нижчі, ніж у великих містах, набагато простіше прожити на 942 євро на місяць. Тому підхід до встановлення доходу, що позначає межу бідності, їм здається надто уніфікованим.
На думку голови Інституту німецької економіки (IW) у Кельні Міхаеля Хютера, при його розрахунку було б розумним враховувати регіональну різницю в купівельній спроможності та індивідуальні потреби людей. Наприклад, у Мюнхені, найдорожчому місті Німеччини, поріг бідності становить не 942, а 1128 євро, а в баварському Тіршенройті до групи ризику потрапляють ті, хто заробляє менше 823 євро на місяць, розповів експерт.
На відсутність диференціації вказує і голова Німецького союзу міст і громад Герд Ландсберг. За його словами, з 2,8 мільйона студентів у Німеччині сотні тисяч змушені жити на суму, що становить менше 60% середнього місячного доходу. Це люди, яких не можна зарахувати до неблагополучних верств населення, підкреслив Ландсберг: вони, навпаки, вважають себе майбутньою рушійною силою німецької економіки.
Як розраховувати межу бідності
Однак Ульріх Шнайдер з Німецького паритетного благодійного союзу не згоден з тим, що при розрахунку межі бідності необхідно враховувати регіональні особливості. Він переконаний, що це може призвести до викривлення результату: «Якщо взяти окремі райони Берліна, там навряд чи можна зафіксувати бідність». Тому необхідний загальний середній показник для всієї Німеччини, вважає Шнайдер.
Пропозицію враховувати різницю в купівельній спроможності в різних регіонах він вважає «цілком похвальною», але непродуманою. Адже для цього, пояснює голова союзу, необхідно знати склад споживчого кошика в усіх регіонах, а таких даних немає. Крім того, підкреслив Шнайдер, досвід показує, що люди з низьким достатком пристосовуються до певного рівня життя. Наприклад, вони роблять покупки тільки в дискаунтерах, де ціни однакові по всій Німеччині.
Громадські організації переконані, що для боротьби з бідністю в Німеччині необхідні зміни на ринку праці та в соціальній політиці влади. Вони, зокрема, пропонують збільшити фінансування дитячих садків і шкіл, виділяти більше коштів на будівництво соціального житла та реформувати пенсійне страхування і систему виплати допомоги літнім для запобігання бідності в старості.