Занадто дешеві розпродажі нерухомості повинні насторожити покупця
Латвія: немає підстав для хвилювання?
Однак є інші побоювання – скажімо, відоме прохолодне ставлення до росіян, побутовий націоналізм. Експерти, до яких ми зверталися з проханням прокоментувати це явище, дружно сміялися, а потім, подібно до булгаковського професора Преображенського, рекомендували «не читати на ніч радянських газет». Навіть у Латвії, яку наше телебачення оголосило найбільш русофобською країною, реальність дещо інша. «У побуті та громадських місцях відсутня дискримінація російської мови, практично немає і побутового націоналізму, – каже Станіслав Зінгель, президент міжнародного агентства нерухомості Gordon Rock. – Латвія залишається найбільш російськомовною з трьох Прибалтійських країн: близько 40% населення або росіяни, або представники інших національностей, але які говорять російською мовою. У Латвії можна отримати освіту російською мовою, російськомовні ЗМІ, телеканали, радіостанції, книжкові магазини тощо. Вчитися російською мовою можна як у приватних чи державних школах, так і у вишах. Знання російської мови є обов'язковою вимогою для роботи в серйозних компаніях, особливо у сфері обслуговування. Персонал готелів, ресторанів, магазинів ставиться до гостей уважно та шанобливо – незалежно від національності та громадянства. Російська мова – звичайний повсякденний фон, на якому приїжджих не відрізнити від місцевих жителів».
Зате є аспекти, в яких країни Балтії дадуть фору багатьом державам. Наприклад, захист прав набувачів нерухомості. «Недоторканність права поширюється на всіх – громадян і негромадян Латвії, а також іноземців, – зазначає Станіслав Зінгель. – Належним чином оформлена власність може бути відчужена у власника тільки у виняткових ситуаціях за рішенням Сейму (парламенту) республіки з компенсацією за ринковою ціною».
Всі дані про права фіксуються у спеціальному державному реєстрі – Земельній книзі. Дані з неї доступні всім, що гарантує достовірність інформації про власників та абсолютну прозорість угод. У Латвії відсутні будь-які заборони для іноземців на купівлю нерухомості, включаючи землю для житлового будівництва. Обмеження стосуються лише прикордонних земель, земель у дюнній захисній зоні, а також сільськогосподарської землі та лісу.
«Багато представників еліти та шоу-бізнесу Росії володіють нерухомістю в Ризі та Юрмалі, на морському узбережжі Ризької затоки та в інших регіонах Латвії», – підбиває підсумок Станіслав Зінгель. Що, на наш погляд, є кращою ілюстрацією до змов «не ходіть, діти, до Латвії гуляти», що поширюються з телеящика…
Загалом те саме можна сказати і про дві інші держави нашої колишньої Прибалтики – Естонію та Литву. Та ж європейська чіткість законів і готовність радо зустріти будь-яких покупців, хоч папуасів – аби вони були заможні та законослухняні. А грандіозне зниження цін, що відбулося останнім часом («чемпіоном» тут стала знову Латвія, де порівняно з 2007 роком деякі об'єкти подешевшали більш ніж на 70%) робить прибалтійський ринок ще й дуже перспективним. «Сьогодні ціни на нерухомість у Балтійських країнах такі, що я скупив би все, – категоричний Петер Елам Хакансон, голова ради директорів шведської інвестиційної компанії East Capital Group. – Настав час вкладати в довгострокові інвестиції».
Арабські держави та Туреччина
Ймовірно, комусь таке об'єднання здасться неприродним. Навіть країни Арабського світу мають між собою суттєві відмінності, а валити в одну купу з ними ще й Туреччину… Але справа в тому, що багатьом дійсно чудовим житловим комплексам, які зводять у цих державах для європейських покупців, найкраще підходить визначення «гетто». Тобто сиди, засмагай на сонечку, гуляй територією, купайся в басейні. Але за огорожу краще не лізь – там зовсім інший світ. Це неприємно само по собі, а, крім того, наводить на сумні думки про майбутнє: не рівна година, у країні зміниться влада, і всіх «невірних» у кращому разі з домів повиганяють, а в гіршому – заріжуть.
Як ілюстрацію можемо навести нещодавню новину. Як повідомило РІА «Новости», єгипетський громадський діяч Нізар Гураб подав до суду на міністра туризму країни Зухейра Гарану. Позивач вимагає заборонити іноземцям, які не одружені між собою, проживати в одному готельному номері. На його думку, проживання неодружених чоловіків і жінок в одному номері готелю «аморально і суперечить традиціям та устоям єгипетського суспільства». Жодним чином не будучи прихильником позашлюбних зв'язків, автор все ж таки повинен зазначити, що ми якось уже встигли відвикнути від такої пильної уваги суспільства та держави до свого особистого життя.
…Втім, європейські та російські покупці, схоже, ставляться до цієї загрози не дуже серйозно. «Курортний район Бодрум у Туреччині надзвичайно популярний у європейських пенсіонерів, – каже Ігор Індріксонс, керівник департаменту інвестицій у закордонну нерухомість компанії IntermarkSavills. – Там будуються готельні закриті комплекси, що працюють за системою «все включено». 1000 євро на місяць – і можна жити, взагалі не виходячи за ворота і ні в чому не потребуючи. А в Європі, припустимо, можна зняти житло за 1000 євро – але це буде тільки житло, а за все інше «клацає лічильник». У підсумку багато пенсіонерів з Європи проводять у Бодрумі по півроку – з осені до весни».
Додамо також, що свого часу стався інвестиційний бум у Дубаї. Зараз у російських покупців популярні квартири на курортах на Червоному морі в Єгипті, в Тунісі. Ціна нерухомості від 40 тис. євро (тобто зовсім смішні за мірками нашої столиці гроші), сонце і море, в якому можна купатися цілий рік – все це змушує забути про можливі небезпеки.
Зовсім екзотика
Загалом, інвестування в нерухомість можливе в найрізноманітніших країнах – іноді, на перший погляд, неймовірних. Наприклад, Зімбабве. Країна – «чемпіон світу» за інфляцією – за підсумками 2008 року вона становила 312 млн (!) відсотків. Вартість буханця хліба на початку цього року перевищувала 10 трлн місцевих доларів – скільки хліб коштує зараз, автор, якщо чесно, і не знає. Та й сенсу дізнаватися немає – за кілька днів ціни зростають у кілька разів. Плюс останнє місце у світі за тривалістю життя (35 років), захмарні цифри захворюваності на СНІД… Здавалося б, місця для інвестування гіршого не придумаєш. Тим не менш, охочі знаходяться.
«Я знаю один інвестиційний фонд, який дуже добре вклав у землю в Зімбабве, – каже Ігор Індріксонс (IntermarkSavills). – Стратегія полягає в тому, щоб інвестувати дуже невеликі гроші – на рівні сотих часток відсотка від наявного капіталу. І купують найкращі земельні ділянки. За панівних у цій країні порядків землю, швидше за все, відберуть. Але років через 15, коли ситуація, ймовірно, стабілізується, можна буде відсудити майно назад. Якщо справа вигорить – дохід вимірюватиметься тисячами й десятками тисяч відсотків – у твердій валюті, звісно. Якщо спіткає невдача – не так страшно, враховуючи, що вкладені суми невеликі».
Вкладати чи ні гроші в ризиковані ринки – це, звісно, індивідуальний вибір кожного. Є прихильники консервативного підходу. «Ми не рекомендуємо своїм клієнтам купувати нерухомість у «гарячих» країнах, навіть незважаючи на те, що вони можуть бути вигідними – як будь-яка високоризикова інвестиція, – каже Олена Юргенєва, керівник відділу зарубіжної нерухомості Knight Frank. – Наша рекомендація: зосередитися на зрілих ринках, таких як Великобританія, Франція (Лазурний берег), Італія, Австрія, Швейцарія…». Є й ті, хто активно грає на цих ринках – як ті, кого згадував Ігор Індріксонс (IntermarkSavills).
Єдина порада, яка здається безсумнівною – в’язнути в подібні авантюри можна лише в тому випадку, коли розбираєшся в ринку. Ризик навіть у цьому випадку не зникає – але стає хоча б мінімальним. А от купувати щось лише тому, що воно дешеве і виглядає привабливо – вірний шлях як мінімум до фінансових втрат.
Володимир АБГАФОРОВ.
Metrinfo.Ru