– А ну брись! – залепетала я. – Іди, куди йшла! Однак величезна ящірка, що перегородила мені шлях, взирала з байдужістю Будди, і її погляд промовляв: усе тлін і суєта. Довелося заверещати й замахати руками. Тут, ніби у фільмі жахів, тварюка роздулася, але не виплюнула Чужого, а з криком, що крижанить душу, зникла в кущах, де на неї чекали ще три такі ж екземпляри.
Коли потрапляєш на Шрі-Ланку та виїжджаєш із курортної зони високо в гори, де розташовані знамениті чайні плантації Цейлону, треба бути готовим до всього. До того, що всілякої живності тут більше, ніж людей. Що життя тут тече тихо та розмірено, як у сповільненому кіно. Що працюють на плантаціях не пригноблені жінки Сходу, а цілком цивілізовані пані, які при прийомі на роботу проходять співбесіду та надсилають резюме.
Суміш буддизму із соціалізмом
Чайні плантації осідлали гори Цейлону на висоті двох з половиною тисяч метрів. Щоб дістатися сюди, нам довелося встати зі сходом сонця й пів дня трястися в машині по вузькій запорошеній «дворядці». Такої «витримки» в цунамі не було: хвиля лютувала лише в прибережних районах острова, забравшись углиб усього на п'ять кілометрів. Тут же, біля самого неба, де повітря сповнене дивних звуків – то хтось ухає, то тонко верещить, то хрипло гавкає, то дико регоче, – про те, що на острів прийшла біда, місцеві мешканці дізналися лише з теленовин. Ми приїхали на одну з найстаріших чайних плантацій острова – «Герагаму», що в перекладі з сингальської означає «Папуги».
Ці пташки почувають себе тут розкішно, як ворони в столичних парках і скверах. Вони з діловим виглядом ходять по доріжках і нізащо не поступляться дорогою. Ці невинні на вигляд птахи, якщо вірити ланкійцям, уміють збиватися в організації не гірші за «Тигрів визволення Таміл-Ілама». Згуртованими рядами, дзьоб до дзьоба, атакують вони рисові поля, пожираючи посіви не стільки щоб угамувати голод, скільки щоб досадити сіячам.
Таких плантацій, як «Герагама», на острові – сила-силенна. І всі вони приватні. На території 175 гектарів працюють 150 людей, які тут народжуються, тут же одружуються і тут же вмирають. Кожна плантація – це світ у собі. По схилах гір, усіяних чайними кущами, розкидані маленькі, як карткові будиночки, хатини працівників плантації. У центрі плантації – будівля фабрики з переробки чайного листя, де свіжі, щойно зірвані листочки перетворюються на те, що ми називаємо чаєм. Тут усе своє – свої магазини, клуб і навіть кладовище.
Наш провідник – менеджер фабрики Рамья Пуара, молодий чоловік зі шкірою кольору добре витриманого рому. Він каже, що працює наглядачем. Хоча, озирнувшись і освоївшись, ми розуміємо, що спостерігати тут нема за ким.
Буддизм на Шрі-Ланці поєднується із соціалізмом. Два вчення підійшли одне до одного, як штепсель до розетки. Буддистам і так усе «по барабану», соціалізм же звів це світовідчуття у ступінь абсолюту. Від релігійно-ідеологічного шлюбу народилося унікальне дитя – ланкійський спосіб життя. Думка про переродження – минулі та прийдешні – буквально розливається в повітрі Шрі-Ланки, визначаючи вчинки острів'ян. Скажімо, будь-який ланкієць знає, що злодій у наступному житті буде собакою. А тому на острові не крадуть.
На чайній фабриці немає прохідних з охоронцями, не побачиш ані огорож, ані парканів. Ланкійцю навіть на думку не спаде, що чай із плантації можна притягти додому, а потім, розфасувавши в підвалі, продати десь на найближчому ярмарку. Кому охота заради такої дрібниці коротати наступне життя, виляючи хвостом і розшукуючи поживу по смітниках?
Щоб не нудитися від нудьги, менеджер фабрики Рамья Пуара постійно жує бетель – суміш із листя якоїсь спеціальної пальми, гашеного вапна, тютюну, спецій і прянощів, яка захищає від карієсу та дає слабоалкогольний ефект. Бетель на Шрі-Ланці жують повсюдно, через що в місцевих стають оранжевими ясна та піднімається настрій.
Подорож китайської травички
Ланкійці вже забули, хто в чайному бізнесі головний, і люблять приписувати пальму першості в цій справі собі. Насправді чай – родом із Китаю. Легенда каже, що давно-давно жив під палючим сонцем Китаю жорстокий правитель Шень Нун. Унаслідок палацового перевороту несправедливий монарх був вигнаний. Мандруючи землею, придивляючись до навколишнього світу, він був змушений пити лише кип'ячену воду. Одного разу, вкотре скіп'ятивши води, він зробив ковток і був вражений бадьорістю та свіжістю, що йшли від напою. Таким чином було відкрито дике чайне дерево, кілька листочків з якого впали у відвар. Відтоді почалася переможна хода «китайської травички» світом.
Довго секретами чайного виробництва володіли лише китайці, ретельно, під страхом смертної кари, оберігаючи рецепти заварювання від іноземців. За однією з легенд, класичний рецепт чаю «Ерл Грей» був отриманий міністром закордонних справ Великобританії сером Чарльзом Греєм у китайського мандарина внаслідок хитрої політичної інтриги. Початком же «чайного полону» Англії можна вважати 1662 рік, коли купці Ост-Індської компанії піднесли в дар королю Карлу Другому два фунти «китайського листа» на його весілля з португальською принцесою Катариною Браганза.
Цейлон же у ті незапам'ятні часи був прохідним двором Європи. Хто тут тільки не тинявся, хто не омивав запорошені чоботи в хвилях Індійського океану. Острів переходив із рук у руки: спочатку це були португальці, португальців вибили голландці, голландців – англійці, які й насадили тут чайні дерева. У 1871 році на Цейлон висадився молодий і впевнений у собі англійський підприємець Джеймс Тейлор. Він обрав час що треба – епідемія повністю знищила обширні кавові плантації, після чого місцевим господарствам нічого не залишалося, як замінити кавові посадки на чайні.
Але одним зі світових лідерів у галузі імпорту чаю Цейлон став не одразу. Про складності стосунків між англійцями та ланкійцями написано безліч книжок. Але яскравіше за інших про це можуть розповісти лише фрески ланкійських храмів. Перша фреска: англійці ходять по буддійському храму у взутті, ланкійці гордо мовчать. Друга-третя-четверта фрески: війни-війни-війни. Остання фреска: англійці ходять по буддійському храму босоніж, ланкійці дивляться ласкаво. І чого британці одразу не здогадалися скинути тапочки?
Далі буде.