Заклик до ізраїльської молоді перебиратися до столиці Німеччини через низькі ціни та інші блага викликав обурення у чиновників.
Скромний інтернет-портал «Олім ле-Берлін» («Репатріюємося в Берлін») не на жарт схвилював ізраїльське суспільство. Місцеві ЗМІ, як за командою, почали дружно обговорювати цю делікатну тему. І тут згадалася 20-річної давності «ковбасна алія» з СРСР, пролунали докори в егоїзмі та обурливій невдячності за «хліб і кров» на історичній батьківщині. Як завжди, не обійшлося без «шпигунської змови» та підступів антисемітів, які прагнуть знищити єврейську державу.
Найбільше розпинався колишній гендиректор Мінфіну Дорон Коен (Doron Cohen), який звинуватив авторів публікації у зловмисному наклепі на Ізраїль. Держчиновник навіть виступив із заявою, що агітувати за від'їзд з Ізраїлю до Німеччини – це «найбільша підлість на світі», при цьому жодним словом не обмовився про дорожнечу життя в країні, через яку минулого року спалахнули соціальні протести. Йому б згадати, що намети на бульварі Ротшильда в центрі Тель-Авіва з'явилися теж після заклику в інтернеті бойкотувати молочний продукт «коттедж» через завищену вартість, і як складно було потім ізраїльській владі погасити це народне повстання.
Улюбленець публіки – колишній телевізійний кумир, а нині міністр фінансів Яір Лапід (Yair Lapid) вчинив простіше. Він вирішив заблокувати сайт «Олім ле-Берлін», позбавивши таким чином можливості залишати записи на своїй офіційній сторінці у Facebook, що, втім, не вислизнуло від уваги ізраїльтян.
Чому якийсь чек з берлінського магазину справив таке враження? Зрештою, не сидять же ізраїльтяни за «залізною завісою», а вільно подорожують по всьому світу, і цілком могли самі переконатися у невідповідності цін на товари вітчизняного виробництва у своїй країні та за кордоном. Безсумнівно, помічали й не раз ставили собі запитання – як може, наприклад, апельсиновий сік з ізраїльських плантацій на прилавках європейських супермаркетів коштувати вдвічі дешевше?
І не потрібно було ізраїльтянину, який проживає в Берліні, звертатися до своїх співвітчизників із закликом «драпати, поки не пізно». Однак в Ізраїлі не прийнято нарікати на свою державу, більшість ізраїльтян все-таки патріоти своєї країни, а от подискутувати, що називається «за очі» вони не проти.
Що тут казати, соціальні мережі в наш прогресивний вік відіграють роль громовідводу. «Все, набридло, немає сенсу сидіти й плакатися в наметах на бульварі Ротшильд. Я люблю Ізраїль, але життя в єврейській державі по кишені тільки дуже багатим людям», – сміливо підсумовує автор.
За його словами, щоб купити «поганеньку» квартиру в периферійному районі Ізраїлю потрібно працювати щонайменше 45 років. Земля в Ізраїлі дорога, тому висотки в центрі країни тягнуться до хмар, а розширюватися ж нікуди… Погодьмося з тим, що «квартирне питання» в наших палестинах дійсно стоїть дуже гостро. Воно «зіпсувало» не тільки простих ізраїльтян, воно стало «каменем спотикання» і на політичній арені.
Будівництво нових поселень на територіях, проти яких протестують палестинці, певною мірою могло б вирішити цю проблему, але воно викликає обурення в міжнародних колах. Не випадково обговорення цієї болючої теми вилилося в масову дискусію в інтернеті. Багато написали, що ні за що не проміняють єврейську державу на дешевий «Мілкі», тим не менш наочний доказ ізраїльської дорожнечі не залишив байдужими нікого.
Однак відволікмося від матеріальних питань, з якими тією чи іншою мірою стикаються громадяни всіх країн. Ще більший резонанс в Ізраїлі отримала стаття, що вийшла днями в німецькій газеті Süddeutsche Zeitung (SZ), в якій стверджується, що «десятки тисяч» ізраїльтян біжать до Німеччини в пошуках притулку нібито через незгоду з політикою уряду. При цьому автор публікації Торстен Шмітц (Torsten Schmitz) – у минулому кореспондент газети в Ізраїлі, проводить паралель з євреями, які втікали з нацистської Німеччини. Якщо в документах нацистської епохи фігурував лозунг – «Євреїв у Палестину!», то за змістом статті його можна перефразувати – «Євреї з Палестини!».
«Це мені здається цілеспрямованим спотворенням реальності, щоб мінімізувати або навіть зняти провину за Голокост. Є безліч причин, чому ізраїльтяни могли переїхати до Берліна на тимчасове або постійне місце проживання. Але припустити, що ізраїльтяни тікають з Ізраїлю через кризу політики, не підтверджено жодними даними», – заявив директор ізраїльського відділення центру Симона Візенталя Ефраїм Зуров (Efraim Zuroff).
Твердження пана Шмітца спростовує звичайна статистика. Згідно з інформацією, отриманою у Федеральному відомстві Німеччини з питань міграції та біженців, між 2011-м та 2013 роками загалом було зареєстровано 84 ізраїльських громадянина, які претендують на отримання статусу біженця. Зокрема, станом на кінець серпня 2014 року було подано всього 20 заявок. Причому, судячи з документів, більшість прохань надійшли від ізраїльських арабів.
Втім, напередодні єврейського свята Суккот баталії в інтернеті потроху вщухають. Не потрібен ізраїльтянам ні «Мілкі», ні берег германський, ні дешеве житло. Народ переселяється в курені, без розкоші під відкритим небом якось спокійніше…
Світла БЛАУС.
«Російська Німеччина»