Чапля позує на тлі берлінської телевежі
Настільки модна нині робота «на віддаленці» торкнулася багатьох, зазначає Deutsche Welle. Орнітолог Тоні Бекер і біолог Юлія Кіонка віддають перевагу своєму звичайному робочому місцю – посеред дикої природи великого міста. Сьогодні, наприклад, це мікрорайон Штралау на сході Берліна – витягнутий півострів у заплаві річки Шпрее, з одного берега якого видно знаменитий Трептов-парк, а з іншого – колишній індустріальний порт району Руммельсбург.
В останні роки тут з'явився яхтовий порт і житлові комплекси. Тут тихо і багато зелені – роздолля не тільки для молодих сімей з маленькими дітьми, але й для тварин. І двогодинна прогулянка районом у супроводі «рейнджерів міської природи» Юлії Кіонки та Тоні Бекера перетворюється на екскурсію на тему біологічного різноманіття та екології.
Берлін вважається однією з найзеленіших столиць Європи, чи не третина території міста вкрита зеленню або водою; у місті налічується понад 20 тис. біологічних видів. Експерти іноді називають великі міста «гарячими точками» біологічного різноманіття.
Наприкінці травня влада Берліна запустила дворічний пілотний проект, у рамках якого «рейнджери міської природи» мають допомогти громадянам краще зрозуміти не тільки все різноманіття флори та фауни, але й усвідомити свою відповідальність за його збереження. Проект реалізує міський Фонд охорони природи (Stiftung Naturschutz Berlin), заснований ще 1981 року.
Два десятки рейнджерів з біноклями та фотоапаратами регулярно обходять усі 12 міських районів Берліна. Завдання номер один – спостереження за міською природою. Адже в Берліні стає не тільки більше людей, але й тварин. Ось тільки фахівців цей факт не тішить: звірі та птахи прагнуть до мегаполісів не від хорошого життя. Як каже Юлія Кіонка, через масове використання пестицидів у сільському господарстві гинуть комахи, порушуються харчові ланцюжки, і в результаті тварини в пошуках їжі переміщуються туди, де є чим поласувати і де не так шумно.
Це один аспект, спільний для всіх німецьких міст. Але є й другий, особливий для Берліна. За словами Тоні Бекера, буйство берлінської природи частково зумовлене його історією. Уздовж Берлінської стіни, яка багато років розділяла місто на західну та східну частини, існувало безліч тихих безлюдних ареалів, які стали нішами для диких тварин. У результаті прогулянка містом у супроводі рейнджерів перетворюється на свого роду «сафарі».
На кшталт африканських Big Five – головних представників саван – у Берліні теж можна було б скласти хіт-парад тварин, що мешкають у місті. На думку рейнджерів, до нього увійшли б кабани, лисиці, кажани, куниці та всі птахи міста разом узяті, перераховувати яких окремо зайняло б занадто багато часу.
Берлінські кабани – окрема велика тема. Міське поліцейське управління час від часу повідомляє про інциденти за участю цих диких тварин. Зграї кабанів регулярно перебігають дороги – іноді поліцейським патрулям доводиться перекривати через них вулиці (відповідні відеозаписи з'являються в соціальних мережах), іноді кабани стають причинами ДТП. Минулими вихідними, наприклад, що вибігла з лісу череда кабанів збила водія моторолера – та так, що він опинився в лікарні.
Але є й чужаки – так звані «інвазивні» біологічні види, які опинилися в Берліні не в результаті еволюційних процесів, а завдяки людській безвідповідальності. Як приклад рейнджери наводять вид прісноводних черепах, куплених кимось колись у зоомагазині, що швидко набридли і були викинуті у водойми, де вони почали розмножуватися.
Завдання номер два – просвітництво. Варто нічого не підозрюючому громадянину погодувати булкою диких лебедів, як Тоні Бекер звертається до нього з ввічливим, але дуже переконливим монологом про шкоду втручання ззовні в харчовий ланцюжок водоплавних і про закони, які забороняють годувати тварин.
«Найчастіше нас запитують про те, як називається той чи інший птах. Тобто людей не дуже цікавлять конкретні заходи з охорони природи, – каже Тоні Бекер. – Але ми розповідаємо, що тваринам потрібні захищені ареали для проживання. І що тварини шукають ці місця особливо на початку року. Іноді доводиться й закони цитувати, але це крайній захід».
До речі, за німецькими законами штраф за годування диких тварин може сягати суми в 1000 євро. Але подібні штрафи виписують не рейнджери, а співробітники відомств з охорони порядку. Як кажуть рейнджери, пандемія коронавірусу підстьобнула інтерес жителів Берліна до міської природи – вільного часу стало більше, а можливостей подорожувати менше, тому всі вирушили в лісопаркові зони, через що там стало не тільки більше людей, але й більше сміття.
Тому завдання номер три «рейнджерів міської природи» – стежити за порядком. У їхніх смартфонах встановлено мобільний додаток, що дозволяє робити це швидко та ефективно: достатньо завантажити фотографію переповненого сміттєвого бака із зазначенням геолокації, як інформація опиниться в муніципальному підприємстві з прибирання та переробки сміття.
І такі додатки, до речі, встановлюють на своїх смартфонах і звичайні берлінці, небайдужі до вигляду свого міста. Сигнали до відомства з питань порядку надходять від них найрізноманітніші – про нелегально виставлені просто на вулицю непотрібні меблі, про понівечені графіті стіни або мости, а іноді – й просто про машини, припарковані в недозволеному місці.