Поки законопроект знаходиться на розгляді вищої палати британського парламенту, палати лордів. Як зазначає «Время новостей», перспективи цієї ініціативи поки що видаються туманними, однак варто зазначити, що останнім часом англійське законодавство вже декілька разів змінювалося, послідовно розширюючи доступ громадян до інформації про своє біологічне походження.
Ще в 2004 році Міністерство охорони здоров'я Великобританії запустило програму UK DonorLink, в рамках якої всі донори генетичного матеріалу могли зареєструватися, а діти «з пробірки» - отримати інформацію про свого біологічного батька, а також про братів і сестер. Згідно з правилами програми, доступ до цих даних можуть отримати лише громадяни, які досягли 18-річного віку. За рік успішної роботи знайшли один одного десятки пар генетичних братів і сестер. Цікаво, що шукати хромосомних родичів намагалися люди цілком зрілі, у віці від 40 до 50 років.
Але британська влада вирішила, що добровільний принцип надання донорської інформації все ж не дозволяє величезній кількості британців отримати відповідь на запитання: «Who am I?» Тому в квітні 2005 року було прийнято закон про скасування анонімності донорів сперми, який одразу став скандальним. Тоді на вулиці міст Англії та Північної Ірландії вийшли натовпи чоловіків, які протестували проти зняття секретності з лабораторних архівів. Більшість із них пояснювали своє небажання знайомитися з нащадками можливими фінансовими претензіями. Дітей, до речі, могло виявитися неприродно багато: британські медики відкрито пояснювали, що часто одну порцію донорського матеріалу доводиться ділити між десятком безплідних пар. Якщо уявити, що всі діти, зачаті в результаті екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), захотіли б познайомитися з близькими родичами, то розмір «лиха» важко було б уявити. Адже за статистикою на рік приблизно 1.100 англійських батьків звертаються до донорського банку біологічних матеріалів.
Все це призвело до справжньої кризи донорства. Так, після прийняття закону в Північній Ірландії не залишилося жодного офіційно зареєстрованого донора, а в Англії сміливців виявилося лише 200. Англійські законодавці вже заявили, що усвідомлюють, що своїм новим законопроектом лише погіршують і без того важку ситуацію з донорами. Хто ж захоче здавати сперму, коли через пару років будь-який соціальний працівник або директор школи зможе розшукати біологічного батька і запитати його, наприклад, про те, як він навчався в початковій школі. Якщо позначка про спосіб зачаття стоятиме в особистій справі дитини, така ситуація не виключена. Але законодавці вважають це тимчасовими труднощами. Нова поправка, на їхню думку, принципово змінить склад донорів. Замість студентів коледжів, які бажають заробити на випивку, до генетичних банків прийдуть дорослі свідомі громадяни, які щиро бажають допомогти своїм співвітчизникам завести дітей.
Британська рада з лікування безпліддя, яка ініціювала нову поправку і виступає проти будь-якої анонімності, наполягає на тому, що знання про звички, манери та зовнішній вигляд свого біологічного батька допоможе більше дізнатися про себе. Втім, вирішальними стали інші аргументи: останніми роками медики знаходять все нові підтвердження того, що цілий ряд хвороб має генетичну основу, і, отже, при їх лікуванні може знадобитися вивчення медичних карт представників попередніх поколінь.
Незважаючи на величезний дефіцит якісних донорів, багато розвинених країн уже пішли англійським шляхом. Наприклад, кожен громадянин Швеції може отримати інформацію про те, яким чином він був зачатий і хто його батьки. Такий же закон уже кілька років діє в Новій Зеландії, з тією лише поправкою, що донори, які здавали сперму до прийняття закону, можуть добровільно зареєструватися. Держава гарантує їм, що інформацію надаватимуть нащадкам лише за медичної необхідності. Найяскравіший приклад - відкритий банк донорської сперми в Каліфорнії, де від дітей ніколи не приховували імена донорів. За твердженням співробітників цього банку, жоден із юних американців, які звернулися за відомостями про донорів, що сприяли їх появі на світ, не мав наміру вступати в контакт з біологічними батьками.
З європейських країн медичну таємницю ЕКЗ свято шанують лише в Данії та в Росії. Типовий договір, який укладають з чоловіком, передбачає, що він ніколи не з'являтиметься в житті своїх майбутніх дітей. У сховищі порції замороженої сперми повинні пробути не менше шести місяців до того, як їх застосують. За цей період встигають проявитися всі приховані віруси, у тому числі ВІЛ. За даними російської медичної статистики, донорами стають чоловіки одружені, які ведуть регулярне статеве життя, непитущі та некурящі, які не приймають ліки та наркотики. Як правило, лікарі віддають перевагу як донорів чоловікам, які вже мають одну або двох дітей.