У деяких містах світу ховати вже просто ніде
Як зазначає Бі-бі-сі, населення нашої планети зростає не щодня, а щогодини, мегаполіси стають дедалі перенаселеними. Традиційні методи поховання тіл померлих перестають працювати: місць під звичайні кладовища дедалі менше. Причому проблема, виявляється, не лише в дефіциті землі.
Скажімо, звичай «небесного поховання» (наприклад, у Тибеті це так звана роздача милостині птахам, коли тіла померлих залишають на відкритому місці на поталу грифам) в Індії зіткнувся з серйозною нестачею хижих птахів, і місцевій зороастрійській громаді довелося перейти до застосування дзеркал-концентраторів сонячної енергії – практика, наче з антиутопії.
Або загадкова історія з німецькими кладовищами, де могильники не можуть ховати як раніше, у старі могили, оскільки з'ясувалося: навіть через 40 років поховані тіла й не думають розкладатися і виглядають так, ніби їх поховали минулого тижня. І це не лише в Німеччині. У багатьох країнах Європи, де раніше було загальноприйнятим через 15-20 років знову використовувати старі могили, тепер це виявилося неможливим.
Між тим у Гонконгу, де земля для мертвих не менш дефіцитна, ніж для живих, багато державних колумбаріїв переповнені. Це призвело до того, що похоронні бюро змушені зберігати у себе в коморах сотні тисяч урн із прахом, чекаючи, коли уряд знайде місце для їхнього поховання. Але навіть якщо місце під урну знайдеться, воно коштуватиме як розкішна квартира.
Щоб вирішити описану проблему, в різних країнах пропонується безліч варіантів – незвичних, непривичних, дивних і часом просто моторошних (наприклад, розрідження не до кінця розкладених тіл або розіграш місць у колумбарії в лотерею). Однак найбільшу увагу привернула, здавалося б, суперечлива здоровому глузду ідея: вертикальні кладовища.
У цих хмарочосах мертвих труни складуються акуратними рядами, поставлені на полиці або в спеціальні ящики. Розробники обіцяють семиразову економію місця порівняно зі звичайним кладовищем. До того ж ці висотки стають місцевими пам'ятками, хоч і досить специфічними. Такі будівлі вже існують у багатьох країнах, від Бразилії до Ізраїлю, і слід очікувати появи нових оригінальних дизайнерських розробок у таких різних містах, як Осло, Верона, Мехіко, Мумбаї та Париж.
Чи вирішить це проблему? І чи прийме суспільство вертикальні кладовища?
«Дефіцит місця – це велика проблема. У нас у Лондоні, наприклад, у багатьох районах уже просто не залишилося місць під поховання», – розповідає Гері Беркс, керуючий кладовищем і крематорієм на сході Лондона.
У містах з великим відсотком іудейського або мусульманського населення ситуація ще більш напружена, оскільки кремація в цих релігіях – табу. В одному з досліджень прогнозується, що якщо поховання на кладовищах і в 2050 році залишаться такими ж популярними, як у 2014-му, людству доведеться виділити під це ще близько 6500 кв. км землі – територія, більш ніж у п'ять разів більша за площу Нью-Йорка.
Однак у вертикальних похованнях немає нічого нового для людства. Згадаймо, наприклад, знамените кладовище Невинних, яке колись знаходилося практично в центрі Парижа (у «череві Парижа»). У середньовіччі воно було переповнене (вважається, що кладовище Невинних стало місцем поховання близько двох мільйонів тіл, масові поховання сягали глибини до 10 метрів, а рівень землі піднявся більш ніж на два метри). В одній могилі могло знаходитися до 18 тисяч тіл. Зрештою це кладовище стало розсадником інфекції, і на вимогу городян його закрили, а останки вивезли за місто в занедбані кар'єри, де здійснювалася їхня дезінфекція. Решту кісток частково складували в паризьких катакомбах.
Тож перші експерименти з вертикальним похованням навряд чи можна назвати вдалими. Нинішні вертикальні кладовища виглядають набагато цивілізованіше. Католицькі кладовища в Новому Орлеані (США) часто називають містами мертвих через безліч піднятих над землею могил і склепів, камінь яких вибілений часом, сонцем і вітром. У таких «піднятих» похованнях був практичний сенс: місто будувалося на болоті.
Але найвища подібна споруда – це Меморіальний екуменічний некрополь у бразильському Сантосі, який увійшов у зв'язку з цим до Книги рекордів Гіннесса як найвище кладовище. Могили тут розташовані в 32 яруси, є місце, щоб розмістити останки 14 тисяч осіб. Коли його тільки збудували в 1983 році, некрополь виглядав куди скромніше, однак попит на «могили з видом» виявився настільки високим, що довелося до 10 поверхів додати додаткові.
Окрім місця для урн із прахом і трун, тут є ритуальні зали, крематорій, каплиця, музей і навіть закусочна на даху. Будівля оточена прекрасним лісопарком із розкішною тропічною рослинністю, є на території й власні ставок і водоспад. Є навіть свій заповідник, де планують розводити туканів. Не дуже схоже на традиційне кладовище, чи не так?
На кожному поверсі тут – ряди пронумерованих блоків, кожен з яких може складатися з 150 поховань, обладнаних сучасною вентиляційною системою. «Родичі піднімаються сюди на ліфті, і коли вони виходять на своєму поверсі – труна вже їх чекає», – розповідає Прісцила Тревізані, у якої тут поховані бабуся з дідусем.
Як і в багатьох європейських країнах, ділянки на цьому кладовищі орендуються, а не купуються. Як тільки тіло померлого повністю розклалося (процес займає близько трьох років), те, що залишилося, можна перенести в оссуарій (склеп). «Оскільки тут немає землі, все виглядає дуже чисто. Все дуже яскраве, освітлення на поверхах природне», – розповідає Тревізані.
У Сантосі дефіцит місця не такий відчутний, як у значно більших містах. Наприклад, коли в Тель-Авіві набули чинності правила, що забороняють купівлю нових ділянок під могили, на знаменитому кладовищі Яркон почали зводити багатоповерхові корпуси, які можуть вмістити до 250 тис. поховань. Спочатку місцеві ультраортодоксальні юдеї поставилися до цього з сумнівом, але потім рабини оголосили такі кладовища кошерними. Оскільки єврейська могила має бути пов'язана із землею, у стінах багатоповерхових будівель прокладені заповнені землею труби.
«Горизонтальні кладовища дуже неефективні, – каже Чандрасекар Велмуруган, який у 2011 році разом із колегою Фійєтт Ромарік проектував вертикальне кладовище в Парижі. – На ділянці землі 25х25 м можна поховати лише 200 осіб. А якщо ховати над землею, один над одним – близько 1480».
Можливо, такий нетрадиційний підхід до похоронної справи допоможе вирішити цю проблему в XXI столітті. «У тій будівлі, яку ми спроектували, у кожного похованого є своя поминальна «гілка», закріплена із зовнішнього боку будівлі. Щороку в день смерті цієї людини вона освітлюється, нагадуючи про нього», – розповідає Велмуруган.
Але є й інші, теж цілком практичні міркування. Масивні могильні плити та каміння на вікторіанських кладовищах Британії нагадують нам про те, що нині живі родичі похованих там рано чи пізно теж помруть. Якщо ви поховані в землі, то все нормально. Але у випадку з вертикальними кладовищами-хмарочосами існує небезпека, що вони перетворяться на занедбаний аналог єгипетських пірамід.
Вихід із такої ситуації – багаторазове повторне використання кожного місця поховання. Це, звісно, не всім припаде до душі, і слова «спочивай з миром» втрачають своє пряме значення. На кладовищі лондонського Сіті вже почали повторно використовувати деякі могили, але при цьому не завжди доводиться турбувати чиїсь останки.
«Спочатку на багатьох із старих ділянок на цьому кладовищі було передбачено поховання шести осіб, – пояснює Гері Беркс. – Деякі могили глибиною понад 3,5 м, а в них поховані лише двоє».
Але для громадської думки Лондона досить важко погодитися з тим, що чиїсь останки будуть викопані. Почнімо з того, що зараз це протизаконно. «Це дуже важливий момент, – підкреслює Беркс. – Якщо могила не використовується понад 75 років, ви маєте право вимагати цю ділянку, а от у випадку з вертикальним похованням це не так».
Прісцила Тревісані більш позитивно ставиться до вертикальних кладовищ. «Ми всі подумали, що це чудовий спосіб вшанувати пам'ять моїх дідуся та бабусі. По-перше, вони лежать поруч один з одним, у місті, яке вони колись обрали для життя, у тихому та спокійному місці, звідки відкривається прекрасний вид на це місто. Ну і по-друге, вони не займають землю на звичайному кладовищі».