Сім'я Ромейке отримала політичний притулок у США, відмовившись відправляти дітей до німецької школи
«У школі учнів виховують в антихристиянських традиціях, а в підручниках йдеться не про Бога, а про вампірів та відьом», – були переконані батьки-християни. Яке ж було їхнє здивування, коли одного разу на порозі їхнього будинку з'явилася поліція. Незважаючи на протести батьків, поліцейські посадили дітей у машину та відвезли насильно до школи…
Справа в тому, що, на відміну від США та ряду європейських країн, у Німеччині діти починаючи з шестирічного віку зобов'язані не просто отримувати освіту, а саме відвідувати школу. У Пруссії ввели цю практику ще у XVIII столітті. Батьки, незадоволені державною системою навчання, можуть віддати дітей до приватних шкіл, що мають державну ліцензію. Вчитися вдома можна лише у виняткових випадках, наприклад, через інвалідність дитини або її тривалу хворобу. Але й у цьому випадку педагог, який приходить додому, повинен мати диплом, визнаний у Німеччині, а навчання будуватися за державними стандартами.
Про те, наскільки справедливий цей закон, сперечатися можна довго, але факт полягає в тому, що сім'ї, які не виконують цю вимогу, прирікають себе на важке життя. За різними оцінками, зараз у Німеччині від 40 до 80 дітей шкільного віку не відвідують школу з релігійних міркувань. Але держава не збирається миритися з порушниками. Так, у 2002 році були засуджені до різних грошових штрафів члени релігійної громади Zwlf Stmme, які не пускали дітей до школи. Інша релігійна сім'я, християни з Гессена, мали сплатити з тієї ж причини 130 тис. євро (!) штрафу.
Порушникам закону може загрожувати й цілком реальне тюремне ув'язнення і навіть позбавлення батьківських прав. Так, ще одну пару з Гессена засудили до тримісячного обмеження волі за «систематичне та вперте ухилення» від навчання дітей у школі. Наших переселенців, баптистів з Казахстану, позбавили батьківських прав за небажання посилати дітей на уроки сексуального виховання.
До речі, це не перша сім'я переселенців, що вступила в боротьбу з німецькою владою. Так, конфлікт між членами громади євангелістських християн-баптистів і окружним відділом народної освіти міста Падерборна тривав багато років.
Батько трьох дітей Євген Лефлер забрав старшу дочку зі школи, вирішивши навчати її вдома: «Особливо нас турбувало вільне сексуальне виховання дітей. Дітям дають знання, які повинні мати дорослі, і цим їх позбавляють дитинства. Тому ми сказали школі: «Ні!»
Релігійних батьків гнітить у сучасній школі недостатнє, на їхню думку, християнське виховання і на противагу – «занадто багато розмов про секс». Водночас органи освіти впевнені, що навчання вдома породжує «паралельні світи» та відокремлює дитину від суспільства. «Спільне навчання в школі переслідує не лише освітню мету, але й слугує розвитку соціальних зв'язків», – переконана експерт зі шкільного права Міністерства культури Мартіна.
Поки ж сім'ям, які бояться німецької школи як вогню, залишається лише втеча за кордон, у «вільний світ». Так, сім'я з Гамбурга, якій погрожували штрафами та позбавленням батьківських прав, в результаті тривалої боротьби здалася і поїхала з шістьма дітьми до Австрії. До Австрії переселилася і згадувана сім'я баптистів з Падерборна.
Уве Ромейке, який обрав США, подякував суду за «сприятливий» вирок, а його адвокат Майк Доннеллі, який представляє американську асоціацію із захисту домашнього навчання HSLDA, навіть назвав цей вирок «ганебним для Німеччини». «Західна країна, яка визнає основні права людини, повинна визнавати і право на освіту, а не переслідувати дітей, які бажають навчатися вдома», – обурювався юрист.
Приклад сім'ї Ромейке надихнув й інших німців. Ще кілька послідовників домашнього навчання подали документи до посольства США, бажаючи отримати притулок з політичних мотивів.
Ирина ФРОЛОВА.
Русская Германия