Відродження «Дударського фесту» почалося в 2006 році
Початок дударських вечірок було закладено ще в 1990 році, коли майстри Алесь Лось і Тодар Кашкуревич виступили разом у Вільнюсі на фестивалі «Skamble kankles». Невдовзі до них приєднався майстер Алесь Жура. А. Лось, Т. Кашкуревич і А. Жура почали збиратися і грати разом. У 1991 році Ігор Міхно розучив набір білоруських, латиських і литовських танців і поклав початок традиції танцювальних вечірок під волинку, які проходили в різних містах Білорусі (Мінську, Гродно, Бресті та інших). Традиційні білоруські дуди (волинки) стали активно розширювати сферу застосування.
У 1992 році успішне розширення білоруського руху волинкарів привело до того, щоб провести в Мінську перший фестиваль волинок. Для нього була підготовлена своя концепція, яка передбачала, що Дударський фест об'єднає традиції волинок Балтійського регіону, куди згідно з історією свого розвитку входить і Білорусь. Тому спочатку фест отримав назву «Дударський Балтійський фест».
Найперший «Дударський Балтійський фест 1992» включав у себе цілий набір різноманітних заходів. Це були концерти, зустрічі, танцювальні вечірки, реконструкції білоруських обрядів. Крім цього, відбулася перша в Білорусі конференція волинкарів. Фестиваль пройшов настільки успішно, що наступного року був проведений «Дударський Балтійський фест 1993».
Події фесту – концерти та інші заходи – привернули увагу вчених-етнографів, фольклористів, істориків і подарували волинці велику кількість прихильників. Фестиваль розгорнувся до міжнародних масштабів – брали участь майстри волинки не лише з Білорусі, а й Латвії, Литви та навіть Шотландії. Ініціаторами та організаторами дударських фестів у 1992-1993 роках були Центр етнокосмології «Кривія», фірма «Волколака» та Фонд розвитку традиційної етнічної культури.
У 2002 та 2003 роках у Заслав'ї (під Мінськом) пройшли два фестивалі волинкарів «Заславський Дудник». Фестиваль вписався в рамки більш масштабного фестивалю середньовічної традиції та культури «Заславський набат». У будівлі Заславської школи мистецтв відбулися дві конференції на тему традиційності та манери гри на білоруських дудах з доповідями А. Лося та В. Пузині, а на відкритому концертному майданчику відбулися показові виступи у двох номінаціях: сольна волинка та волинка в оркестрі. Грали дударі з Білорусі – були представлені Мінськ, Гомель, Гродно, Могильов, Заслав'я. Виступали і патріарх білоруської волинки Володимир Пузиня, музиканти А. Жура, З. Сосновський, В. Колоцей та інші. Організатором фестивалю «Заславський Дудник» став Василь Гринь із Заслав'я.
Протягом 2003-2006 років фестивалі не проводилися, але волинковий рух у Білорусі розширювався і посилював позиції. Юрась Панкевич, Денис Сухий та Алесь Сурба відкрили власні майстерні з виробництва волинок. Білоруські дуди проникли практично в усі стилі музики – від фолк-джазу до важкого року. Було покладено початок «Дударському клубу», а також «Дударському братству святого Василія».
У 2006 році керівник гурту середньовічної музики «Стары Ольса» Змітер Сосновський прийняв рішення зайнятися відродженням Дударського фесту і сам став його продюсером. Нині фестиваль проводиться щороку, навесні, і привертає до себе масу уваги преси та просто зацікавлених людей.