За повну заборону на носіння в громадських місцях паранджі та нікаба бельгійські депутати проголосували одностайно
Відсутність дієздатного уряду – прем'єр-міністр Ів Летерм подав у відставку в понеділок – не завадила депутатам нижньої палати бельгійського парламенту ухвалити в четвер увечері один із найгучніших законопроектів, що мають загальноєвропейське значення.
За повну заборону на носіння в громадських місцях жіночого мусульманського одягу – паранджі та нікаба, що закривають обличчя, – бельгійські депутати проголосували одностайно. Лише два парламентарі утрималися при голосуванні.
Тепер законопроект перейде на розгляд верхньої палати парламенту, але голосування по ньому може відбутися пізніше звичайного через урядову кризу. Але в позитивному рішенні ніхто не сумнівається: проти паранджі спільно виступили і валлонські, і фламандські партії, протистояння між якими вже не раз паралізувало державу.
Ліберал Дені Дюкарм після оголошення підсумків голосування привітав своїх колег та всіх жителів Бельгії з перемогою демократії. «Ми перша європейська країна, яка відсунула засув, за яким величезна кількість жінок перебували в рабстві, і ми розраховуємо, що за нами підуть Франція, Швейцарія, Італія, Нідерланди, всі країни, де є розум», – цитує AFP слова політика. Свобода від верховенства традиції над свободою волі – «фундамент універсальних цінностей», стверджує його однопартієць Даніель Баклен. «Через обличчя проявляється людяність», – цитує він французького філософа Емманюеля Левінаса.
Критики закону зазначали, що в Бельгії і так діють правила, прийняті на муніципальному рівні, щодо заборони «масок» та інших форм приховування обличчя, за чим має слідкувати поліція. Закон має символічне значення, погоджуються депутати, які не включили до нього жодного слова про іслам чи релігію взагалі.
У законі не йдеться безпосередньо про мусульманські головні убори. Заборона стосується всіх, хто приховує свої обличчя. Тим, хто «в громадських місцях з'явиться в одязі, що повністю або частково приховує обличчя настільки, що (ці люди) не будуть ідентифіковані», відтепер загрожує штраф або тюремне ув'язнення на строк від одного до семи днів. Винятки передбачені лише для учасників розважальних заходів, наприклад, карнавалів, які проводяться за згодою муніципальної влади.
Правозахисники рішенням бельгійських депутатів, навпаки, обурені. Amnesty International оголосила про створення «небезпечного прецеденту», при якому, посилаючись на захист рівноправності статей та свободу самовираження, законодавці «порушують право на свободу віросповідання тих жінок, які носять паранджу або бурку» з релігійних міркувань.
У Бельгії, де проживають 10,5 млн осіб, мусульманами себе вважають 400 тис. осіб, і лише «маргінальна частина» з них, визнають самі депутати, дотримується ортодоксального розуміння ісламу, що вимагає від жінки максимального приховування свого тіла. Однак страх перед ісламізацією суспільства накопичується, причому ультраправі сили його посилено культивують.
Подібний до бельгійського закон зараз обговорюється у Франції, де з подачі президента Ніколя Саркозі тривають гарячі дебати щодо «національної ідентичності». У листопаді минулого року громадяни Швейцарії на референдумі ввели заборону на будівництво мінаретів.
Різного ступеня жорсткості заборони на носіння традиційного мусульманського одягу діють у багатьох країнах. Так, у Голландії заборонено з'являтися в паранджі та нікабі в будь-яких громадських місцях, при цьому на хіджаб (головну хустку, що не закриває обличчя) заборона не поширюється. В освітніх закладах носити хіджаб не можна на території восьми федеральних земель Німеччини. У Туреччині, Марокко, Алжирі, Тунісі та Узбекистані його заборонено носити в школах, вишах та держустановах. З березня 2009 року список країн, де заборонено носити хіджаб в освітніх закладах, поповнився Киргизстаном.
Олександр АРТЕМ'ЄВ.
Газета.Ru er="0">