Від'їзд молодих лікарів загрожує спровокувати кадрову кризу в іспанській охороні здоров'я
Експерти, говорячи про стрімку втрату позицій Іспанією, називають кілька причин. І головна серед них – у політиці скорочення державного сектора в системі охорони здоров'я та збільшення приватних клінік. Вже не перший рік галузь постійно трясе від нескінченних мітингів і маніфестацій, на які виходять іспанські лікарі та медсестри, протестуючи проти реформи охорони здоров'я та приватизації державних центрів і лікарень у ряді автономій.
Наймасовіші хвилювання приватизація викликала в Мадриді. Протести лікарів отримали у журналістів влучну назву «мареа бланка» (біла хвиля) – для привернення уваги громадськості медики виходять на демонстрації в білих халатах.
Причому всередині країни ситуація з доступністю медичної допомоги дуже неоднорідна. Так, на півночі, в Арагоні, відсоток лікарів високий (46,6 лікаря на 10 тисяч осіб), а на півдні, в Андалусії, та в центральній частині, в Кастилії і Ла Манчі – низький (30,1 лікаря).
В останні роки в Іспанії склалася парадоксальна ситуація: медичні факультети університетів з кожним роком випускають все більше дипломованих спеціалістів, а лікарів при цьому в країні все менше. Причина в тому, що випускники не можуть знайти собі роботу – кількість робочих місць скорочується, вакансій для молодих спеціалістів майже немає, зростає безробіття серед медиків. І через відсутність перспектив на батьківщині іспанські лікарі їдуть в інші країни. Тенденція «професійної еміграції» в медичному секторі посилилася саме в останні три роки.
Є й ще одна причина погіршення ситуації з кадрами в охороні здоров'я Іспанії – нововведення в системі освіти, спеціалізації та отримання медичних дипломів. Істотно зменшилася кількість місць у національній системі підготовки лікарів-спеціалістів (MIR) – інтернатурі. Про важкі трудові будні інтернів завдяки однойменному серіалу тепер знають усі. Але не всі при цьому розуміють, що, не ставши інтерном, випускник медвузу ніколи не буде гінекологом, урологом, кардіологом, алергологом, неврологом, будь-яким іншим лікарем...
Сьогодні, щоб працювати в державній клініці або розпочати приватну практику в Іспанії, студент-медик повинен витратити на освоєння професії 11 років: 6 років – навчання в університеті, рік – підготовка до вступу в інтернатуру MIR і ще 4 роки – навчання в інтернатурі.
Але кількість місць в інтернатурі не відповідає кількості випускників медичних факультетів. «Згідно з офіційними даними, сьогодні в країні 35 тисяч студентів-медиків, хоча насправді нас більше – близько 40 тисяч, університети занижують дані, – розповідає Хуан Пабло Карраско, президент Координаційної ради студентів-медиків. – Щорічно медичні факультети випускають 7 тисяч осіб, при цьому кількість місць в інтернатурі сьогодні не дотягує навіть до шести тисяч. Кожен сьомий з нас не зможе завершити освіту і стати лікарем-спеціалістом».
Тобто щорічно як мінімум тисяча випускників іспанських медичних факультетів залишається не біля справ і опиняється перед дилемою: або міняти професію і тоді коту під хвіст шість років навчання, або чекати наступного року і намагатися вступати знову, або брати долю у свої руки і їхати за кордон – продовжувати навчання і працювати.
І таких тих, хто їде, все більше. До літа цього року понад 3,4 тис. новоспечених спадкоємців Гіппократа і Ескулапа, вирішивши емігрувати, отримали спеціальний сертифікат профпридатності, що підтверджує, що людина вивчала в університеті медицину. Більшість з них – молоді лікарі, які не мають професійної спеціалізації, тобто ті, хто не потрапив до інтернатури.
Місце тих, хто їде іспанців, займають лікарі-імігранти – в основному з країн Центральної та Латинської Америки. Однак експерти серйозно говорять про те, що галузь у найближчі роки чекає серйозна кадрова криза.
Наталя ТІМАШОВА.
«Новые известия»