Як зазначає у своїй публікації Deutsche Welle, бідність – досить відносне поняття: наприклад, у Швейцарії під цим розуміють зовсім інше, ніж у Румунії чи Росії. При цьому, згідно із загальноєвропейськими критеріями, бідним вважається той, чиї доходи становлять менше 60 відсотків від середнього рівня зарплати в країні після сплати податків. Так, у Німеччині сім'я з чотирьох осіб вважається малозабезпеченою, якщо її щомісячні доходи, залежно від віку дітей, становлять від 1978 до 2355 євро.
Водночас більшість експертів визначають бідність як поняття, що виходить за рамки суто матеріальних потреб – особливо в тому, що стосується дітей. У розвинених країнах бідність безпосередньо не загрожує життю дитини: наприклад, німецькі діти, які живуть у малозабезпечених сім'ях, зазвичай не відчувають ні голоду, ні холоду. І все ж їм доводиться від багато чого відмовлятися.
Зокрема, діти з бідних сімей часто опиняються в соціальній ізоляції – наприклад, тому що батьки не можуть зводити їх у кіно, оплатити відвідування музичної студії, найняти репетитора і дозволити запросити на свій день народження друзів. У багатьох випадках у таких дітей формується занижена самооцінка, їм складно знайти друзів, а пізніше вони не можуть реалізувати свій потенціал і в професійній сфері. З цієї причини, подорослішавши, вони заробляють порівняно мало і таким чином передають бідність «у спадок» уже своїм власним дітям.
Це підтверджують і результати дослідження фонду Бертельсмана (Bertelsmann Stiftung), опубліковані в жовтні 2017 року. За даними експертів фонду, у благополучній Німеччині за межею бідності в якийсь момент свого життя опинявся приблизно кожен п'ятий. «Той, хто одного разу опиняється за межею бідності, залишається там надовго. Позбутися бідності вдається лише надзвичайно малій кількості сімей», – пояснює член правління фонду Бертельсмана Йорг Дрегер (Jorg Dräger).
Втім, на тлі інших європейських країн (не кажучи вже про країни, що розвиваються), ситуацію в Німеччині можна назвати хорошою. За даними європейського статистичного агентства Eurostat, у 2016 році понад чверть усіх дітей у ЄС загрожувала бідність або соціальна ізоляція. Лідером за цим показником стала Румунія: у цій країні на межі бідності перебувала кожна друга дитина. За нею слідує сусідня Болгарія.
В іншому кінці списку знаходяться благополучні скандинавські країни – Данія та Фінляндія. Хороші результати демонструють і деякі країни центральної Європи: Словенія та Чехія займають відповідно 3-тю та 4-ту сходинки. Німеччина знаходиться на 7-й позиції. Втім, якщо врахувати, що навіть у Данії бідність загрожує майже 14 відсоткам дітей, стає зрозуміло, що ця проблема не втрачає актуальності і в найбагатших країнах.
Дослідження на цю тему нещодавно опублікувала і німецька громадська організація допомоги дітям та підліткам Deutsches Kinderhilfswerk. Спеціалісти попросили дітей та дорослих назвати причини бідності та можливі варіанти вирішення проблеми. На думку більшості опитаних, держава кинула своїх громадян напризволяще: три чверті респондентів зазначили, що влада ФРН робить для боротьби з бідністю «мало» або «дуже мало».
Багато хто вважає основною причиною бідності й те, що «у багатьох жителів Німеччини занадто низькі доходи», а «матері або батьки-одинаки отримують недостатню підтримку від держави» як у плані фінансів, так і догляду за дітьми.
Що ж стосується заходів боротьби з бідністю, то пріоритетом для респондентів є не підвищення соціальних та дитячих допомог, а покращення якості послуг з догляду за дітьми в школах та дитячих садках, а також надання якісних та безкоштовних освітніх програм.