Процвітанню піратства є безліч пояснень. Головне – світова економіка перебуває у критичній залежності від морського транспорту: ним сьогодні перевозиться близько 90% усіх міжконтинентальних і близько 45% внутрішніх товарів. Тому будь-який теракт на морських комунікаціях матиме великий суспільний і політичний резонанс. А це і потрібно терористам.
Після закінчення «холодної війни» США та Великобританія вдвічі знизили військову присутність у Світовому океані, Росія – майже повністю. Великі ділянки акваторії опинилися поза зоною постійного контролю. Американці навіть вважають піратство своєрідними «дивідендами миру», що виплачуються за закінчення «холодної війни». Послаблено адміністративний контроль за великими острівними територіями з боку нових незалежних держав – вони не можуть утримувати на морі необхідні сили. Іноді в урядів цих країн просто немає політичної волі. Більшість суден світового торгового флоту зареєстровано в Панамі, Гондурасі та Ліберії – країнах, які не мають військово-морських сил, необхідних для припинення морського піратства.
Після терактів у США 11 вересня 2001 року заходи безпеки на повітряному транспорті були значно посилені, тому терористи переключили свою увагу на море. Їх приваблює протяжність морських комунікацій, що дає більше, ніж на літаку, часу для операції, велика кількість і різноманітність об'єктів можливого впливу, їх віддаленість від національних інфраструктур. Є й технологічні фактори. У піратів з'явилися засоби, що дають їм переваги у швидкості, раптовості, вогневій потужності навіть при нападі на великотоннажні судна з численними екіпажами.
За даними страхового фонду Ллойда, у світі зареєстровано 89 тис. пасажирських і вантажних суден водотоннажністю понад 100 тонн, у тому числі близько 55 тис. суден – понад 500 тонн. Сумарний тоннаж світового торгового флоту – 64 млн тонн. Рекордним за кількістю нападів був 2000 рік – 469 випадків, у 2002 році зареєстровано 370 нападів, у 2003 році – 445. Скорочення кількості «компенсується» жорстокістю піратів: у 2004 році вони застосовували зброю більш ніж у 100 випадках. Є статистика за регіонами: Південно-Східна Азія та Далекий Схід – 189 нападів, прибережні води Африки та Червоного моря – 93, Індійського океану – 87, Америки – 72. Взагалі 70% актів морського піратства відбувається у шести регіонах: це узбережжя Індонезії, Бангладеш, Нігерії, Індії, Малаккська протока та Аденська затока. Відзначаються випадки піратства біля берегів Сомалі, Шрі-Ланки та Південної Америки.
Але перше місце посідає Малаккська протока, що розділяє Малайзію, Сінгапур та Індонезію, – в середньому по сотні нападів на рік. Протяжність протоки 990 км. Це найкоротший шлях навколо Азіатського континенту. Протокою йде до третини (за тоннажем) усієї світової морської торгівлі, щодоби з Близького на Далекий Схід доставляється 11 млн барелів нафти і проходить до 900 суден. Більша частина піратських нападів записана на рахунок повстанців індонезійської провінції Ачех у радіусі 30 миль від Суматри. Піратство в Південно-Китайському морі контролює одна зі злочинних тріад, усього в Південно-Східній Азії, за даними російських розвідників, п'ять банд. Піратством займаються і напівлегальні угруповання, що діють під прикриттям офіційних структур деяких приморських держав.
Як і століття тому, пірати беруть корабель на абордаж. Цей прийом не застарів. У таких випадках група, як правило, складається з шести-семи осіб, вона грабує касу, членів екіпажу і швидко покидає корабель. Групи по 70 і більше осіб викрадають вантажі. Напад планується на основі комп'ютерних даних про судновий маніфест. Пірати беруть судно на абордаж з корми – навіть при швидкості, що досягає 17 вузлів і вище. Напад за часом триває від години до шести. Найбільш затребувані вантажі – ліс, металопрокат, мінерали. Буває, судно захоплюють люди, що впровадилися до складу екіпажу. Буває, проникають за допомогою спільника з команди. Сучасні судна з цінними вантажами, але нечисленними екіпажами дуже уразливі для піратів – ті використовують легкі швидкісні катери, які не здатні виявити суднові РЛС. Вони озброєні сучасною штурмовою зброєю, нападають раптово.
З'явилися і нові тенденції в цьому виді злочинного бізнесу. Експерти IMB відзначають скорочення нападів на торговельні судна та їхні вантажі, чіткий розподіл цілей нападу – або отримання викупу за захоплений екіпаж, або захоплення малих суден – буксирів і барж. Майже на чверть збільшилася кількість нападів на танкери. Зрозуміло, що настільки ж зріс і ризик екологічних наслідків. Взагалі найнебезпечніші об'єкти нападу – судна для перевезення зрідженого природного газу та хімічних матеріалів. Цікаво, що судновласники занижують ступінь токсичності таких вантажів. Пірати взяли до уваги і розвиток круїзного відпочинку – ця сфера, очевидно, найближчим часом може отримати у морських терористів популярність.
Тероризм як такий асоціюється в першу чергу з «Аль-Каїдою». Відома ця організація і на морі. За даними того ж страхового фонду Ллойда, «Аль-Каїда» сформувала військову флотилію з 16–19 різнотипних вантажних суден. Більшість із них терористи придбали у 2002–2003 роках через маклерську суднову контору в грецьких Салоніках, близько третини куплені у піратів Індонезійського архіпелагу. Мала водотоннажність плавзасобів (200–300 тонн) дозволила уникнути їх реєстрації в Міжнародній морській організації IMO та інших подібних структурах. Флотилія «Аль-Каїди» розділена на два загони. Один базується в районі Африканського Рогу і націлений на дії у західній частині Індійського океану. Другий – на островах Індонезійського архіпелагу і орієнтований на операції проти суден, що проходять через Малаккську протоку. Два-чотири брандери цієї флотилії переховуються в портах екваторіальних країн Західної Африки і призначені для завдання ударів по найбільших портах Сполучених Штатів.
У вантажних суден змінюється корабельна архітектура, вони перефарбовуються і перейменовуються, озброюються, наприклад, швидкострільними автоматичними гарматами, великокаліберними кулеметами, переносними зенітними (ПЗРК) та протитанковими (ПТРК) комплексами. За бойовим призначенням ці судна поділяються на ударні та брандери. На більшості суден є по два-чотири швидкохідних катери, деякі з них напхані вибухівкою (іноді до трьох тонн) і призначені для таранних ударів. Судна терористів можуть маскуватися під піратські. Різниця між піратами і терористами є. Перші націлені на особисте збагачення, у других – політична і релігійна мотивація і часто відсутність корисливих стимулів.
В арсеналі морських терористів чимало тактичних прийомів. Це захоплення великих вантажних суден і пасажирських лайнерів для отримання викупу і висунення політичних вимог, вибух судна-брандера біля нафтового терміналу, захоплення великотоннажного судна і затоплення його в акваторії великого порту або в так званій вузькості в районах інтенсивного судноплавства, щоб блокувати рух. Це і таранні удари по вантажних і пасажирських суднах з використанням плавзасобів або літальних апаратів – пілотованих і безпілотних. Для прихованої доставки зброї масового ураження до місця масштабної диверсії можуть бути використані звичайні морські транспортні контейнери.
Одна з головних небезпек – захоплення терористами радіоактивних матеріалів. У цьому випадку можливе створення ними радіологічної зброї. І такі матеріали дійсно перевозяться морським транспортом. За останні 30 років між Європою і Японією було понад 30 рейсів з таким вантажем. Причому ці судна йшли найчастіше без охорони, хоч і по прихованих маршрутах, без оповіщення прибережних держав.
Поки на морі, слава богу, не було терактів, подібних до тих, що пов'язані з авіалайнерами. Але можлива шкода від дій морських терористів все ж прораховується. Нещодавнє дослідження в Сандійській національній лабораторії Міністерства енергетики США (SNL) на авіабазі ВПС у штаті Нью-Мексико виявило: напад на танкер, що перевозить скраплений газ, може викликати вибух такої потужності, що він знищить все в радіусі 1,5 км. Імовірність такого нападу вважається надзвичайно малою, однак у Міністерстві внутрішньої безпеки США (DHS) до дослідження поставилися дуже серйозно.
Рекомендації екіпажам у фахівців прості – небезпечні райони проходити у світлий час доби і на максимально високій швидкості. Є кілька тактичних прийомів: завчасне отримання інформації – як правило, по лінії спецслужб; цілодобовий контроль морського і повітряного простору в небезпечних зонах з використанням радіолокаційних та оптико-електронних приладів наземного, повітряного і морського базування. Такі ж прилади, але з більшою роздільною здатністю встановлюються і на суднах. На них же застосовуються палубні загородження, у тому числі електризовані. Посилюється захист життєво важливих постів і відсіків, встановлюється телевізійне спостереження. У вантажних контейнерах монтується апаратура оповіщення про несанкціоноване їх розкриття. Берегові служби екстрено оповіщаються про спроби захоплення судна. І, звичайно ж, команда судна навчається відбиттю нападів. Причому з використанням, наприклад, нелетальної зброї, водометних установок і подібних засобів.
Росії теж є чим боротися з морськими піратами. Ось уже чотири роки «Рособоронекспорт» по лінії Контртерористичного комітету Ради Безпеки ООН пропонує іноземним партнерам більш широку гаму спеціалізованих засобів протидії піратам. Це, зокрема, територіальна автоматизована інформаційна система (ТАІС), а також інтегрована система моніторингу прибережної зони. До неї входять різні РЛС, оптико-електронні засоби, гідро- та магнітоакустичні станції, патрульні кораблі, літаки і вертольоти. Можливості системи можуть нарощуватися. Ці дві системи цілком могли б використовуватися центром стеження за суднами на підході до Сінгапурської протоки на індонезійському острові Батам. А авіаційні компоненти могли б бути включені до складу сил авіаційної підтримки в рамках концепції «Око в небі» (Eyes in the Sky). Вона реалізується Індонезією, Малайзією, Сінгапуром і Таїландом і передбачає повітряне патрулювання над Малаккською протокою.