Є табу, але немає сорому
Почати треба з того, що Африка дуже різна. Це і мусульманські країни, де стосунки між чоловіком і жінкою регламентуються нормами шаріату. Це і православна Ефіопія. А на території більшості країн картина дуже строката: є і католики, і протестанти, і мусульмани, і прихильники традиційних місцевих культів. До речі, традиційні вірування африканців ніби пронизують і християнство, і іслам.
Але про мусульманські країни та громади мова не йтиме — там стосунки між чоловіком і жінкою приблизно такі ж, як у Саудівській Аравії чи Ірані, хоча, звісно, з місцевим колоритом. Спробуймо розповісти про стосунки чоловіків і жінок у так званій Чорній Африці.
Головна риса сексуальних стосунків серед немусульманського населення Чорної Африки — відсутність настанови на сексуальну скромність, поняття сексуального сорому. Секс сприймається як факт побутового життя, такий самий, як миття посуду чи прання білизни.
Португальський місіонер, який жив у Мозамбіку в середині минулого століття, писав: «Поняття подружньої зради в них практично відсутнє. Якщо чоловік дізнається, що його дружина мала інтимні стосунки з іншим чоловіком, він іде до кривдника і вимагає компенсації. Зазвичай це курка або дві. Іноді постраждала сторона може вимагати козу — це максимальний розмір компенсації. Якщо сторони не можуть домовитися, вони йдуть до вождя, який вирішує конфлікт за невелику винагороду. Я жодного разу не чув ні про злочини, ні навіть про факти розлучення на ґрунті подружньої невірності».
Нині багато європейців, які побували в Африці, вважають, що майже всі місцеві жінки — платні жриці кохання. Так, справді, у багатьох країнах майже будь-яка жінка згодна на секс за $10-15. Але це не проституція в європейському розумінні цього слова. Африканській жінці (якщо вона не вихована в суворо релігійній або вестернізованій сім'ї) не потрібно долати для цього серйозний психологічний бар'єр: «Я продаю своє тіло за гроші». До платного сексу ставляться так само просто, як до пропозиції виконати за хороші гроші нескладну роботу, що є дуже привабливим, особливо в умовах хронічної бідності. У суспільстві також немає негативного ставлення до такого роду заробітку. Про це можуть знати чоловік і діти самої жінки, та їй і не спадає на думку це приховувати. Якщо в Європі чоловік, який заохочує свою матір, дружину чи сестру до таких заробітків, сприймається як дикість, то для більшості сімей Тропічної Африки це буденність, на яку ніхто й уваги не звертає.
Звісно, є й професійна проституція. Вона розвинена практично в усіх країнах. Іноземців особливо приваблює Ефіопія, зокрема її столиця Аддис-Абеба, яка ще на початку століття здобула славу одного з головних напрямків секс-туризму. Саме до Ефіопії злітаються під час місяця рамадан багатії з арабських країн. Пити віскі та розважатися з вродливими жінками на батьківщині в період посту якось непристойно. А в християнській Аддис-Абебі — чому б і ні?
Загалом, у Тропічній Африці європейські зразки та настанови щодо сексу не прижилися. Відсутня настанова на сексуальну скромність, поняття сексуального сорому. Повсюдно поширені лише традиційні зразки сексуальної поведінки, норми послуху старійшинам, полігамії, віра в дієвість магії, сексуальні табу кровних родичів. Громадська думка виявляє лібералізм щодо дошлюбних сексуальних контактів, водночас часто засуджуються гомосексуалізм, кровозмішення (особливо порушення сексуального табу).
Втім, у сучасній Африці, особливо в містах розвинених країн, гомосексуальні стосунки — досить поширене явище. Багато чоловіків не бачать протиріччя в тому, щоб перебувати у шлюбі з жінкою і час від часу мати гомосексуальні контакти. У ПАР існує Національна коаліція із захисту прав геїв і лесбійок, до якої входять 74 добровільні некомерційні організації. Подібні організації існують і в інших країнах, наприклад у Замбії та Зімбабве. Якщо поглянути на історію Африки, ми також побачимо чимало прикладів гомо- та транссексуалізму. Так, вождь-жінка на ім'я Нзінга, яка на території сучасної Анголи протягом 40 років не давала португальським колонізаторам просунутися від узбережжя вглиб континенту, носила чоловічий одяг і утримувала гарем із молодих чоловіків, яких вона називала дружинами і змушувала одягатися, як жінок. А в Дагомеї в XIX столітті в армії існували цілі полки, укомплектовані жінками, які вважалися чоловіками. Вони не могли вступати у звичайний шлюб і мали сексуальні стосунки лише між собою.
Неконтрольована пристрасть як привід для війни
Говорячи про сексуальні стосунки на континенті, роздираному війнами та міжетнічними конфліктами, не можна оминути й таку тему, як масові зґвалтування. Звісно, цей вид злочинів завжди супроводжує будь-які ситуації, де має місце насильство одних людей над іншими. Так, у 1917 році в мозамбіцькій провінції Баруе спалахнуло повстання. Португальців та їхніх поплічників із числа місцевого населення вирізали сотнями. Повстання, звісно, було придушене. Але страх перед бунтівною провінцією у португальців тримався до початку 1960-х років — про це свідчать архіви, — португальські спецслужби стежили за ситуацією в Баруе і регулярно писали звіти керівництву.
А причиною повстання було саме сексуальне насильство. Португальці вирішили збудувати дорогу. На будівництво зганяли місцеве населення, як чоловіків, так і жінок. Цим скористалися місцеві охоронці. Насильство з їхнього боку набуло масового характеру. Ґвалтували навіть п'ятирічних дівчаток. Зрештою чоловіки не витримали.
Страшно читати документи сучасних правозахисних організацій, що розповідають про трагедії, які сталися з жінками в сучасній низці воєн, що вже кілька років тривають у Центральній Африці. «Я поїхала в місто, щоб купити весільну сукню, - розповідає одна з потерпілих, що живе в Конго. - Дорогою мене зупинила група військових. Я навіть не знаю, хто вони були. Говорили нашою мовою. Можливо, повстанці, можливо, руандійці, а можливо, просто бандити. Вони забрали мене в табір, де протягом трьох тижнів удень я працювала - прала та готувала, а вночі мене всі ґвалтували. Потім я їм, напевно, набридла, і мене просто викинули з машини в лісі». Таких історій - тисячі, і це ще не найгірша, часто жінок калічать або вбивають.
Є свідчення і про сексуальні зловживання в таборах для біженців. У Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне працівники таборів часто вимагають сексуальні послуги в обмін на розподілювану ними гуманітарну допомогу - продовольство та медикаменти. Як повідомляє доповідь головного комісара ООН у справах біженців, близько 1.600 дітей з таких таборів свідчили про сексуальні домагання. Є свідчення дорослих. Розповідає біженка з Фрітауна (Сьєрра-Леоне) Гелен Камара: «Начальник табору сказав мені, що якщо я не буду співмешкати з ним або не віддам йому одну з дочок - їх у мене семеро, - жодного продовольства ми не отримаємо». Інший біженець у Сьєрра-Леоне сказав західному кореспонденту: «Якщо ти не можеш запропонувати дружину чи дочку, отримати допомогу буде дуже важко».
Амок мирного часу
На жаль, масові зґвалтування відбуваються в Африці не лише під час воєн. У найблагополучнішій країні континенту - ПАР - наприкінці 1990-х років прокотилася просто-таки хвиля зґвалтувань. Як повідомляли західні інформагентства, кожні 17 секунд у країні скоювався цей злочин. І це лише офіційно зареєстровані факти! Особливо страшно те, що серед частини африканців побутує міф про те, що чоловік, хворий на СНІД, видужає після сексуального контакту з незайманою. Жертвами хворих людей стали десятки тисяч молодих дівчат і дівчаток. Як каже статистика, у Замбії - теж відносно благополучній країні - захворюваність на СНІД серед жінок у чотири рази вища, ніж серед чоловіків.
А у Свазіленді - крихітній країні, що межує лише з ПАР і Мозамбіком, король видав указ, згідно з яким кожна незаміжня жінка повинна носити на голові umcwasho - широку пов'язку. У незайманих вона має бути жовто-синьою, у тих, хто втратив незайманість, - червоно-чорною. Відсутність пов'язки карається штрафом у $150 - величезні гроші для небагатої країни. Такий самий штраф має заплатити чоловік, який ризикне доторкнутися до незайманої без «серйозних намірів». Король вирішив, що це втримає молодь від розпусти і призупинить епідемію СНІДу, від якої в країні за останні п'ять років померли понад 20 тис. осіб. Мовляв, яка ж незаміжня зможе показувати кожному зустрічному, що вона вже не дівчина? Скептики критикують цей указ. По-перше, кажуть вони, хто і як це перевірить? По-друге - і це найнебезпечніше - дівчата з жовто-синіми пов'язками стануть першими мішенями для хворих на СНІД насильників.
Звичайно, розповісти про всі аспекти сексуального життя величезного континенту, де проживає понад 10% населення землі та змішані національності, релігії і культурні традиції, у короткій статті неможливо. Ця тема для більш обширного дослідження.