Місто в місті
Якщо до наших військово-морських училищ більше пасує термін «територія», то до американської академії ВМС — «місто» або навіть «держава». Верховну владу в Аннаполісі здійснює суперінтендант віце-адмірал Річард Нотон, якого за очі називають президентом і потрапити на прийом до якого, мабуть, так само складно, як і до самого господаря Білого дому, хоча резиденція суперінтенданта, обгороджена табличками «приватна власність», розташована неподалік від входу. Будинки офіцерського складу попереджувальними написами не забезпечені, зате мають назви — на верхній сходинці ґанку виведено військове звання та повне ім'я власника. Власні імена мають також вулиці та споруди. Гуртожиток гардемаринів, наприклад, називається Bancroft Hall — на честь командувача сухопутними та морськими силами США Джона Банкрофта, який заснував академію. Стверджують, що це найбільший гуртожиток у світі, довжина коридорів якого становить вісім кілометрів.
А починалося все з маленького армійського форту та десяти акрів. Сьогодні ж академія ВМС США володіє 330 акрами доглянутої землі, своїм невеликим навчальним флотом, яхт-клубом, комплексом навчальних і спортивних споруд, а також власним навчальним ядерним реактором. Під час нашого візиту всі академічні площі та авеню були завалені снігом. Але на боротьбу з заметами чомусь ніхто не вийшов. Як ми не придивлялися, побачити гардемарина з лопатою так і не вдалося: американська військово-морська адміністрація в принципі вважає нераціональним використовувати майбутнього офіцера флоту, навчання якого обходиться країні в $285 тис., на господарських роботах. Для цих цілей найнято спеціальну фірму з відповідною прибиральною технікою. Але оскільки синоптики обіцяли швидкий прихід весни, господарники явно не поспішали.
Леді та джентльмени
Чутки про те, що в Аннаполісі навчаються лише діти заможних американців, сильно перебільшені. Багаті оболтуси віддають перевагу вишам із не настільки жорсткими порядками.
Академія ВМС — це навчальний заклад здебільшого для вихідців із середнього класу, які після закінчення (до випуску доходить лише 80% гардемаринів) отримують можливість пробитися до найвищих кіл суспільства. Наприклад, випускник 1947 року Джиммі Картер став президентом і нобелівським лауреатом. Ще один нобелівський лауреат, який здобув освіту в Аннаполісі, — випускник 1873 року Альберт Майкельсон, який дуже точно розрахував швидкість світла. У почесних списках випускників академії ВМС США в Аннаполісі також значаться 200 конгресменів, президенти п'ятисот провідних американських компаній, три голови об'єднаного комітету начальників штабів, чотири тисячі адміралів і генералів та 54 астронавти.
Наприклад, комендант гардемаринів кептен (капітан першого рангу) Джой Лідіг (друга особа в академії після суперінтенданта) не приховує, що за його не дуже заможних батьків здобути елітну освіту він міг тільки в Аннаполісі. Щоправда, для цього знадобилася рекомендація члена конгресу. Деякі нинішні гардемарини вступили до академії навіть із рекомендацією президента США. Але переваг при вступі ці тексти з впливовими підписами не дають. Торік із 14 тис. абітурієнтів було прийнято лише 1 200 осіб.
20% першокурсників — дівчата. Причому жодних знижок на слабку стать не робиться. Леді в американському флоті повинна вміти робити все, що роблять чоловіки. Останній чоловічий бастіон у ВМС США, куди поки що не пускають прекрасну половину американського людства, — підводні човни, але й він будь-якої миті може впасти під натиском емансипації.
Тут, мабуть, треба уточнити, що рекомендація для вступу до академії ВМС — це не форма протекції, а свого роду гарантія. Той, хто рекомендує, ніби ручається своїм добрим ім'ям за те, що його протеже за жодних обставин не зганьбить честь справжнього американця та офіцера ВМС і взагалі гідний належати до касти обраних.
Між іншим, перші заповіді в кодексі честі гардемаринів аж ніяк не політичні: не брехати, не красти, не шахраювати й не терпіти цих неджентльменських якостей в інших. Тому сумки, особисті комп'ютери та гаманці (гардемарин отримує стипендію $600) тут ніхто не ховає. За всю історію було зафіксовано лише один випадок крадіжки: колишній випускник виніс з академічного музею меморіальну шаблю. Після його смерті вона спливла на аукціоні і за сприяння ФБР повернулася на своє законне місце.
Брехня також карається вкрай жорстоко — аж до вигнання. Щоправда, підозрюваний має можливість захистити своє ім'я на раді гардемаринів і навіть, як у справжньому суді, надати свідків зі свого боку. Якщо рада визнає, що він винний, слово за комендантом. Тільки він уповноважений виявити милосердя. Але якщо рада гардемаринів винесе виправдувальний вердикт, як би погано комендант не ставився до підозрюваного, він зобов'язаний виконати волю ради.
За твердженням Лідіга, він не пригадає жодного конфлікту в академії на конфесійному чи національному ґрунті, а тим більше бійки — це не по-джентльменськи. І кептен Лідіг без жодної хибної скромності заявляє: «Керувати найкращими молодими людьми Америки для мене — велика честь!»
Плебеї та патріції
Особливої уваги заслуговує педагогічний та виховний досвід, розроблений в Аннаполісі. Тут немає так знайомої нам дідівщини, з якою безуспішно боролася Радянська Армія і так само безуспішно продовжує боротися вітчизняна. Точніше сказати, вона є, але в офіційній формі. Першокурсників в Аннаполісі називають плебеями. Вони не мають права виходити за межі містечка, зобов'язані завжди бути у формі, завжди ходити строєвим кроком, їм заборонено з'являтися в місцях розваг, належить у робочий час тримати двері своїх кімнат відчиненими. Не лише офіцер, а й кожен старшокурсник має право і просто зобов'язаний усіляко «допомагати плебею освоюватися у військовій реальності». Простіше кажучи, побачивши плебея, він має право проекзаменувати його з будь-якої дисципліни, перевірити порядок у його кімнаті і покарати суспільно корисними роботами. Але при цьому молодшого не можна ображати і не можна використовувати його в особистих цілях. Як, наприклад, це робиться у нас.
Причому принципово важливим є саме те, що у вихованні молоді беруть участь усі старші гардемарини, весь колектив академії. Головна мета - навчити вчорашніх школярів підкорятися. Другий етап - навчити їх командувати, зробити з них лідерів, але відбувається це вже на старших курсах. А до цього, як кажуть, треба ще дожити, що виходить, на жаль, далеко не в усіх.
До речі, після закінчення американської академії ВМС можна стати не лише офіцером флоту, а й морським льотчиком і навіть морським піхотинцем. Остаточне визначення - після третього курсу. Але ще раніше гардемарину доведеться обрати навчальну спеціалізацію: озброєння та енергетика, точні науки або гуманітарні. Ті, хто віддав перевагу гуманітарним дисциплінам, в обов'язковому порядку вивчають іноземні мови. Російська через складність особливою популярністю не користується. Але для гардемарина Петера Жукова, емігранта в третьому поколінні, вона майже рідна. Девід Бак (прізвисько Бензобак) два роки жив у Росії з батьками і обрав російську із симпатії до наших дівчат. Каже, що брати за дружину випускницю Аннаполіса навіть ворогові не порадить - така одним махом перетворить сімейне вогнище на авіаносець.
Можна повірити. Але лейтенант Джулія Мейсон, чемпіон академії на стометрівці брасом, знайшла вихід із становища: її обранець - офіцер корпусу морської піхоти. Тільки справжній «шкіряний комір» міг змиритися з тим, що наречена приходить на побачення в уніформі. Взагалі, навіть у гардемаринів ВМС США є 25 різних варіантів форми одягу - від парадної для прийомів до банної. Але вінчатися Джулія, швидше за все, буде в білій сукні і неодмінно в академічній каплиці - таке право розігрується за лотерейними квитками. Що поробиш - на урочистості в головний військово-морський храм країни утворилася чимала черга.
З паркуванням гардемаринських автівок теж є деякі проблеми. В одній з аудиторій ми застали купу гардемаринів, які корпіли над якимись паперами. Думали, що пишуть листи на батьківщину. Виявилося - оформлюють кредит на автомобілі. Після третього курсу це дозволено. Чим старший гардемарин - тим більше в нього свобод.
Громадянином бути
повинен
Як уже зазначалося, спеціалізацію за родами сил ВМС випускники Аннаполіса отримують уже за стінами академії в спеціальних центрах підготовки. Тут же їм дають базові знання і прищеплюють громадянські якості. Простіше кажучи, вчать любити Америку і американське суспільство в будь-якому його прояві - національному і конфесійному.
Того дня, коли кореспонденти «Итогов» були в академії, на ланч гардемаринам були запропоновані страви мексиканської кухні. У Королівському холі майже в буквальному сенсі за одним столом одразу зібралися 4.300 осіб - весь обліковий особовий склад. Десь у їхніх лавах загубилися три литовці, один естонець і один киргиз, який після закінчення академії, треба гадати, очолить «іссик-кульську озерну флотилію». А взагалі, в академії ВМС США навчаються представники 20-ти зарубіжних держав.
Між іншим, засновник американського військового флоту Джон Пол Джонс адміральське звання отримав на службі в Росії. Потім при дворі Катерини II почалися інтриги, і адміралу довелося поїхати до Франції. Коли його прах вирішили перенести в Аннаполіс, від могили не залишилося й сліду. Упізнали поховання російсько-американського адмірала за характерним запахом - його труна по саму облямівку була наповнена якісним винним спиртом. Американці сміються: «Справжній був адмірал!»
Але це, мабуть, був останній добре п'ючий моряк Штатів. Зараз і в академії, і на флоті США панує строгий сухий закон. І якщо хтось із гардемаринів порушує це правило або, скажімо, користується на екзаменах програмою-підказкою, той, хто помітив порушення, повинен поставити до відома командування.
З нашого погляду - нетовариський вчинок. З американського - громадянський. Як пояснив нам директор виховного напряму кептен Роберт Шульц, у справжнього військового моряка на першому місці мають бути конституція і закони, а вже потім товариськість. І колективізм у них розуміється зовсім інакше. Військовий колектив тут вважається згуртованим, коли курс може щось зробити спільно. І для плебеїв на цей випадок існує спеціальний ритуал. Вони повинні, спираючись один на одного, видертися на спеціально змащену маслом стелу (Herndon Monument) і зняти з її вершини заздалегідь встановлену формену шапочку. Жарт, розвага - а виглядає просто приголомшливо.
А от за слова і переконання в академії ВМС США не переслідують. За твердженням кептена Шульца, багато гардемаринів, та й офіцери теж, не підтримують війну в Іраку і не схвалюють доктрину превентивної війни, розроблену адміністрацією Джорджа Буша. Навіть переконаних марксистів тут не збираються переслідувати. Але, правда, до тих пір, поки вони не перейшли від слів до діла. Тоді інша розмова. Твої переконання не повинні заважати тобі любити Америку і захищати її інтереси!
За період з 1945 року США брали участь у 270 війнах та різних бойових епізодах. У 255 випадках використовувався флот. Така статистика дозволяє американцям сьогодні вважати себе першою морською нацією світу і дещо поблажливо ставитися до британців. Звичайно, британська історія та історія США - важко порівнювані величини. Можливо, також тому американці не викреслили зі свого минулого жодної сторінки. Тут не існує поняття «забуті війни» і однаково шануються ветерани всіх збройних конфліктів. Не важливо, чи були американці в них переможцями чи переможеними.
Після закінчення занять Військово-морська академія США в Аннаполісі приходить у броунівський рух. Бігають тут усі. Подейкують, що на алеях академії можна застати й суперінтенданта. Тому, мабуть, у збройних силах США практично неможливо знайти огрядного адмірала чи генерала. Зайва вага - це як вирок до дострокової відставки. А розлучатися завчасно з погонами в Америці ніхто не поспішає. І не тільки тому, що служба в армії чи на флоті - заняття вельми прибуткове. Як нам здалося, американці взагалі вельми марнославні, а військова служба вважається однією з трьох найбільш шанованих у суспільстві професій після президента і сенатора. Тим більше якщо ти закінчив академію ВМС в Аннаполісі.
Микола ЗІМІН,
Олег ОДНОКОЛЕНКО.