Прага при світлі газових ліхтарів
Перший газовий ліхтар у Празі та на території Чехії вперше осяяв навколишній простір 15 вересня 1847 року в столичному районі Карлін. У цей день всього 200 газових ліхтарів засвітилося на головних вулицях Старого та Нового міста. Ще десятки подібних світильників прикрасили магазини та громадські будівлі. І це було тільки початок.
Протягом наступних двох років загальна кількість вуличних газових ліхтарів збільшилася до 534. Крім цього, з'явилися найсучасніші на той період світильники також під аркадами будинків і в деяких готелях. Газові лампи поступово з'явилися не тільки в парках, садах і на набережних, освітлювали вони також і громадські туалети.
До створення зовнішнього вигляду нових джерел світла залучали архітекторів і скульпторів. У 1882 році в Празі стояло 16 ліхтарів з вісьмома відгалуженнями, 11 чотириріжкових канделябрів і 55 газових світильників з трьома гілками. До сьогоднішнього дня збереглося лише два восьмиріжкових – на Градчанській площі та Лоретанській вулиці, а також один з чотирма відгалуженнями – на Площі Дражицького, що біля Карлового мосту.
Втрачати своє значення та витіснятися електричними ліхтарями газові вуличні світильники почали в кінці XIX – на початку XX століття. Однак ще в 1940 році столичні вулиці освітлювало 9 тисяч ліхтарів різного розміру, підключених до системи газифікації. Але саме цей період і став переломним. Старовинні ліхтарі тоді почали зникати досить стрімко. Останніми в електричні ліхтарі в 1985 році були перетворені вже згадані два гігантських канделябри на Градчанській площі та Лоретанській вулиці.
Здавалося, що старовинним лампам з газовою душею прийшов кінець. Однак доля була до них прихильною і в 2002 році почалася ера відродження газової романтики. Перших 9 ліхтарів були знову повернуті на празьку Міхалську вулицю. До кінця 2010 року газ зашипів і в світильниках Карлового мосту. І нині в Празі налічується 680 газових ліхтарів.
«Розташовані вони на всьому протязі Королівського шляху – біля Порохових воріт, на Староміській площі, на Карловому мосту, який є єдиним у світі мостом, повністю освітленим газовими ліхтарями, – розповів «Радіо Прага» ліхтарник-аматор Ян Жаковец. – А нині ми стоїмо на Градчанській площі біля історичного вуличного канделябра з вісьмома відгалуженнями. У 1882 році подібних ліхтарів у Празі було шістнадцять. Нині ж збереглося лише два таких канделябри».
Один ліхтар з вісьмома відгалуженнями стоїть на Градчанській площі перед Празьким градом, а другий зовсім недалеко встановили на Лоретанській вулиці. Висота канделябра на Градчанській площі – 8 метрів, ширина – 4 метри.
«Всі вуличні канделябри запалюються за допомогою центрального диспетчерського пульта. Вручну це можна зробити за домовленістю, в особливих випадках», – говорить Ян Жаковец. Різдвяні свята таким особливим періодом без сумніву і є.
«Кожен день ми, звісно, на вулицях не з'являємося, але іноді здійснюємо прогулянки Прагою «при світлі газових ліхтарів». Ми прагнемо довести, що старовинні газові ліхтарі й сьогодні залишаються невід'ємною частиною центру нашого міста. І, звісно, ми хочемо продемонструвати ремесло ліхтарників. Сьогодні воно вже зникло. Однак раніше ліхтарники були частиною життя міста, як і нічні сторожі», – розповідає Ян Жаковец.
Якщо вам пощастить, і ви зустрінете на вулицях ліхтарника, то можна не тільки подивитися, як працюють професіонали, але й самим спробувати за допомогою довгого жердини «оживити» газовий ліхтар. «На кінці бамбукової жердини знаходиться гачечок, яким, потягнувши за особливе кільце, відкривається газ. На кінці жердини ліхтарника також тліє гніт, який і запалює полум'я. У цей момент лунає характерний хлопок. А взимку старовинні ліхтарі через газ, що надходить, характерно шиплять. На відміну від «мертвої» електричної лампи, у газовому ліхтарі горить живий вогонь».
Як і належить, справжній ліхтарник одягнений у спеціальний мундир. Ось що з цього приводу розповів Ян Жаковец: «У першій половині XX століття, коли газових ліхтарів було багато, ліхтарники були професійними працівниками газових компаній. Їх навіть іноді називали «вартовими ліхтарів». І, природно, у них були свої костюми. Ми знайшли старі фотографії цих мундирів, які дуже скидалися на гірницькі, і замовили копії. Щоб усе було достовірно!»