Дослідження бізнес-школи університету Мічиган (США) показують, що частина жінок впевнена: MBA – прерогатива чоловіків. Інші вважають, що роботодавець не дасть їм на навчання ні грошей, ні часу. Треті думають, що кар'єрні перспективи після MBA не надто райдужні. Є навіть ті, хто побоюється, що в бізнес-школі «буде багато математики». Інше дослідження (GMAC) показало: зазвичай середній вік вступників на програми MBA – 28 років, а жінки після 25 років, як правило, обтяжені сім'єю, тому вони миряться з думкою, що MBA не для них. Нарешті, деяких жінок відштовхує надто конкурентна атмосфера і в школі, і в бізнесі загалом.
Ті ж, хто все ж таки наважився на вступ, нічим не відрізняються від своїх однокурсників-чоловіків – як за результатами, так і за враженнями від навчання. Згідно з дослідженням Брунельського університету (Великобританія), жінки-випускниці бізнес-шкіл не лише отримують підвищення по службі та вищі зарплати, але й починають по-іншому дивитися на себе, колег та компанію. Вони можуть розмовляти з керівництвом і ставити правильні запитання, піддавати сумніву позицію інших.
Підтримку жінкам, які навчаються, надають і самі бізнес-школи, і такі організації, як Асоціація жінок MBA (www.mbawomen.org) та «Форте фаундейшн» (www.fortefoundation.org). Багато шкіл пропонують стипендії «виключно для жінок», а деякі (наприклад, Стенфорд, Гарвард і Стерн) проводять окремі рекрутингові заходи, щоб розвіяти міфи про те, що MBA та сім'я – поняття несумісні. У день початку занять багато студенток з подивом виявляють, що тільки для них бізнес-школа надає масу додаткових послуг і ресурсів – наприклад, кімната матері та дитини, клуб батьків (тут можна познайомитися з близькими за духом сімейно-орієнтованими однокурсниками). Гарвард і Стенфорд, окрім іншого, розробили нову ініціативу із залучення жінок (втім, і чоловіків теж): школа готова приймати людей, які тільки починають будувати кар'єру. Це, на думку Ейлін Чанг, помічника директора приймальної комісії Гарварда, має сприяти появі жінок-абітурієнтів – адже за такої схеми вони отримують запас часу на професійне зростання до створення сім'ї.
І все ж, на думку Рут Сімпсон із Брунельської бізнес-школи (Великобританія), «багато програм MBA відстають від реального світу: управління вже давно не базується на ієрархії, контролі та видачі вказівок – воно передбачає налагодження зв'язків, здатність переконувати, розвиток особистісних навичок». Рут Сімпсон вважає, що програми MBA мають забезпечувати можливість розвитку емоційного інтелекту (Emotional Intelligence), вміння працювати в команді, комунікативні та лідерські навички. Програма має робити акцент на soft skills, які комусь можуть здатися «типово жіночими». (Втім, далеко не всі бізнес-школи поділяють цю точку зору.) Нерозв'язаною залишається й інша проблема: у програмах бізнес-шкіл досі мало кейсів про жінок-лідерів, недостатньо також викладачів жіночої статі.
Що робити тим, кого не влаштовує домінуюча роль чоловіків і чоловічого підходу в бізнес-школах? Для них призначені програми MBA, створені спеціально та виключно для жінок.
Як усе починалося
Вперше ідея створення такої програми виникла у двох випускниць гарвардської програми PhD in Business. У 1972 році вони знову зустрілися в alma mater: Маргарет Генніг із жіночого коледжу Сіммонс запросили вести семінар «Жінки в менеджменті», а Енн Джардім викладала в Гарварді психологію лідерства. Рік потому між ними відбулася розмова про домінуючу роль чоловіків у бізнес-школі. Маргарет згадала, як її попросили покинути їдальню, в якій обідали виключно представники сильної статі, а за спостереженнями Енн, у аналізованих кейсах жінки фігурували виключно як джерело проблем і в жодному разі не вирішували їх! Втім, і топ-менеджерів серед жінок на той час було небагато, а студенток у Гарварді налічувалося всього 60-70 (для порівняння: зараз у Гарварді навчається 630 жінок, 35% від загальної кількості слухачів). Словом, за результатами спілкування дві вищезгадані дами вирішили створити суто жіночий заклад – Школу менеджменту в коледжі Сіммонс (Бостон, США). Гарвардська бізнес-школа, у свою чергу, вклала $25 тис. у заснування Інституту досліджень та розробки кейсів (які покликані демонструвати ефективні управлінські рішення бізнес-леді) при цій школі.
Ще один «жіночий» вуз – Міжнародний тренінг-центр для жінок (International Training Centre for Women, I.T.W.) – відкрився в Амстердамі в 1989 році. Вже до 2002 року кількість випускниць перевищила 5 тис. А в жовтні 1998 року тут з'явилася програма MBA для жінок. Заняття проводять викладачі з Великобританії, Німеччини, Франції, Індонезії. За словами директора центру Елсьє Дійкграафф, «перевага жіночої програми в тому, що однорідне оточення під час навчання дозволяє жінкам краще проявляти себе «на практиці» в подальшому».
Нарешті, у червні 2005 року в британському Університеті Бедфордшир відкрився Центр для жінок-підприємниць. Директор центру Дон Джордан каже, що «ідея створити першу у Великобританії програму MBA для жінок народилася після вивчення результатів дослідження, проведеного Асоціацією MBA. Воно виявило, що за останні десять років кількість жінок, які навчалися на програмах MBA у Великобританії, не змінювалася і становила 27%. Інше дослідження показало, що жінки охочіше вступали б на програми MBA, якби організатори враховували наявність у слухачів сімейних обов'язків».
Відчуйте різницю
Засновниці Школи менеджменту Сіммонс вважають, що жінки-менеджерки часто краще, ніж чоловіки, можуть мотивувати співробітників до роботи в команді та ефективного міжособистісного спілкування. Тому програма MBA в цьому навчальному закладі, на відміну від звичайної, покликана допомогти жінкам пізнати власні сильні сторони та можливі проблеми під час сходження кар'єрними сходами. Гнучкий розклад занять і вибір тривалості програми від 11 до 36 місяців дозволяє навчатися й діловим мамам – тут за останньою партою можна побачити дитину з книжкою-розмальовкою. До речі, 22 з 27 викладачів – жінки! Кожна п'ята студентка вступає на програму MBA, не маючи диплома про вищу освіту, але в усіх за плечима солідний досвід роботи. З особливостей навчального процесу: тут студенти більше працюють у групах, ніж конкурують у підготовці індивідуальних проєктів. У програмі є всі традиційні «бізнес-шкільні» предмети, плюс додатково вивчаються різні сторони організаційної поведінки чоловіків і жінок, їх мотивації тощо.
MBA британського Університету Бедфордшир орієнтована на власників (2/3 слухачів) і менеджерів (1/3) малих і середніх підприємств. Основа – рефлективне навчання, наприклад, ведення персонального щоденника розвитку. Студенток оцінюють переважно за проєктними роботами, презентаціями та персональними щоденниками. Тільки чотири з десяти дисциплін передбачають традиційні іспити, а замість фінальної дисертації тут захищають проєкт з лідерства. Серед традиційних дисциплін – маркетингова стратегія, підприємництво, управління персоналом, стратегічні фінанси та електронний бізнес.
Курс триває два роки і являє собою комбінацію самостійного навчання за матеріалами, записаними на компакт-диску, віртуальних класних занять, особистих зустрічей з викладачами у зручний час та доступу до електронних ресурсів університету. Перша група почала навчання в жовтні 2005 року, наступна стартувала в березні 2006 року. Тривають розмови про набір третьої у вересні 2008 року та поширення програми за кордон.
Кому і навіщо?
Студентки Школи менеджменту Сіммонс, як правило, старші за звичайних «бізнес-школярів» (середній вік – 35 років) і мають за плечима більш солідний стаж роботи (в середньому – десять років). Випускниця одинадцятимісячної програми MBA Школи менеджменту Сіммонс Камілла Мік (колишній менеджер з продажу в компанії, що пропонує натуральні продукти харчування) пояснює: «Я відчуваю, що отримала б хорошу освіту де завгодно, але тут я буду вчитися з рівними мені. Школа з великою увагою ставиться до всіх специфічних проблем, які заважають жінкам будувати кар'єру. За час навчання я дізналася про себе багато нового».
Однокурсниця Камілли, Гейл Біргер, випускниця дворічної програми MBA, запевняє, що школа допомогла їй вирішити проблеми, з якими вона стикалася, керуючи великою юридичною компанією. Кілька разів траплялися неприємності через те, що вона «переступила» вище керівництво, запустивши декілька ініціатив без їх згоди: «Багато жінок не усвідомлюють, наскільки дотримання ієрархії важливе для чоловіків – і це саме те, на чому не раз робився акцент під час навчання».
За словами засновниць Школи менеджменту Сіммонс, багато студенток зізнаються: у звичайній бізнес-школі вони побоялися б ставити питання, що їх цікавлять, щоб не здатися непідготовленими. А тут кожна студентка знає, що якщо їй потрібна додаткова підготовка, наприклад, з математики, то вона її отримає.
А що в Старому Світі?
На програмі MBA Університету Бедфордшир навчають жінок, у яких є сім'ї, представниць британських нацменшин (37% слухачок) і жінок без вищої освіти з усіх куточків країни. Для вступу кандидатки повинні мати мінімум два роки досвіду роботи (менеджером або вище) і диплом про вищу освіту (при значному досвіді – необов'язково). Дон Джордан каже: «Хоча перший випуск буде лише восени 2007 року, слухачки вже зараз показують відмінні результати». Студентки зізнаються, що вони стали більш впевненими в собі, навчилися розмовляти «на рівних» з великими компаніями, розставляти пріоритети, розбиратися в тому, з ким із компаній-партнерів варто розвивати стосунки, а з ким – ні; покращили техніку ведення переговорів; навчилися підвищувати вартість послуг для клієнтів; аналізувати та планувати розвиток і зростання бізнесу; розуміти потреби клієнтів; втілювати в життя ідеї, про які раніше й не думали, та ін. За словами слухачки Лідії Селбі, гендиректора «Селбі Консалтинг», «команда лекторів чудово стимулює формування бізнес-ідей через обговорення ситуацій з реального життя, а online-сесії дозволяють робити це разом з однокурсницями та викладачем».
Але думки самих студенток – не істина в останній інстанції. Чи котируються «жіночі» дипломи у роботодавців? Браян Мойніген, президент одного з департаментів Bank of America, відповідає: «Програма MBA Школи менеджменту Сіммонс була дорогою до вершин для багатьох наших цінних співробітників. Вони здатні поєднувати аналітичне мислення та глибоке розуміння того, як стратегія і виконання працюють разом». А ось Джерланда Міліото, директор британського рекрутингового агентства Recruit2Day, зізнається, що про програми «тільки для жінок» (і зокрема, програмі MBA в британському Бедфордширі) не чула. Але зазначає: «Я не бачу причин, з яких мої клієнти-роботодавці могли б віддати перевагу випускниці звичайної програми MBA випускниці програми тільки для жінок, адже у своєму резюме і ті, й інші в графі «освіта» пишуть: «MBA». Швидше, навпаки, мале або середнє підприємство може віддати перевагу тому, хто навчався саме на програмі, призначеній для працівників таких фірм, а не мультинаціональних корпорацій».
Погляд у майбутнє
Можна сперечатися про те, наскільки довговічні програми в стилі girls only і чи будуть вони затребувані, якщо жінки оцінять привабливі пропозиції традиційних бізнес-шкіл. Але Маргарет Хенніг впевнена: «Хтось може подумати, що зараз проблеми гендерної нерівності в бізнесі не існує, але жінки, як і раніше, недостатньо представлені на вищих керівних посадах. Коли в 1974 році була відкрита програма МВА Школи менеджменту Сіммонс, частка жінок у радах директорів становила 2%. І сьогодні вона, як і раніше, невелика. Потреба в програмах «тільки для жінок» зникне тоді, коли співвідношення зміниться. Але до цього ще далеко».