У фінських школах планують відмовитися від предметів
Втім, як зазначає Бі-бі-сі, цю ідею підтримують далеко не всі, і висловлюються побоювання, що її здійснення призведе до падіння рівня шкільної освіти.
Фінська реформа освіти
Протягом майже двох десятиліть Фінляндія займає вищі позиції в міжнародних рейтингах якості шкільної освіти. Вона пишається однією з найкращих у світі систем просвітництва. Фінські 15-річні школярі регулярно демонструють найвищі бали в міжнародній програмі з оцінки освітніх досягнень учнів PISA в галузі читання, математики та науки.
Здатність фінських шкіл успішно готувати учнів, які починають навчатися з 7 років, у яких короткий шкільний день, тривалі канікули, порівняно невеликі домашні завдання і немає іспитів, завжди вражала експертів у галузі початкової та середньої освіти в усьому світі. І, незважаючи на ці успіхи, Фінляндія активно займається реформуванням своєї системи освіти, оскільки в країні вважають, що в цифрову епоху вона не може більше спиратися цілком на оволодіння книжковими знаннями вдома та в класі.
У серпні 2016 року всі фінські школи перейшли до більш інтерактивних методів навчання: учням тепер дозволяється самим обирати цікаві для них теми та формувати курс навчання на основі цього вибору. Залучення нових технічних засобів і джерел за межами школи – наприклад, музеїв або вчених, становить найважливіший елемент нової системи.
Мета цієї моделі викладання, відомої під назвою проблемно-орієнтоване навчання (ПОН), дати дітям навички, необхідні в XXI столітті, говорить професор педагогічної психології в університеті Гельсінкі Кірсті Лонка. Серед цих навичок, за її словами, найважливіше місце займає здатність до критичного мислення, розпізнавання хибних повідомлень та вміння протистояти агресії в соціальних мережах. Сюди ж відносяться і такі суто технічні навички, як вміння встановити антивірусну програму та підключитися до принтера.
«Раніше навчання завжди передбачало вивчення певних предметів і запам'ятовування величезної кількості фактів, – наприклад, граматики чи арифметики, до цього додавалися інші предмети, наприклад суспільствознавство, – зауважує Кірсті Лонка. – Але в реальному житті наш мозок поводиться інакше – ми не мислимо в категоріях окремих предметів, наша мисленнєва діяльність має синтетичний або холістичний характер. А якщо задуматися про проблеми сучасного світу – глобальні кризи, міграція, економіка, «епоха постправди», – з'ясовується, що ми не готуємо наших дітей до зіткнення з цим новим інтеркультурним світом.
Я вважаю, що було б серйозною помилкою вселяти нашим дітям, що вони житимуть у простому та зрозумілому світі, і що якщо вони завчать певну кількість фактів, то все буде гаразд. Ми хочемо вчити їх думати, вчити їх розуміти – саме це і є найважливішим у нашій системі. Це також приносить учням задоволення та відчуття повноти та щастя життя», – говорить Лонка.
Як Фінляндія виживає традиції класних кімнат
Загальноосвітня школа Хаухо розташовується в мальовничій сільській місцевості, серед лісів та озер, всього за 40 хвилин їзди на північний захід від міста Хамінлінна. Це невелика школа – в ній навчаються всього 230 дітей віком від 7 до 15 років. Атмосфера тут дуже домашня. При вході діти роззуваються і ходять у шкарпетках, замість стільців та парт у деяких класах використовуються надувні гімнастичні м'ячі, а в коридорах встановлені бруси для вправ.
Вчителі не заперечують проти смартфонів у класах; вони вважають, що школярам корисно навчитися користуватися ними для пошуку потрібної інформації, а не просто як засобом зв'язку з друзями. У цей холодний день школярі зі старших класів під час великої перерви не відводять очей від екранів своїх телефонів, а діти молодшого віку віддають перевагу іграм на свіжому повітрі, незважаючи на снігопад.
Завуч Пекка Пааппанен – великий шанувальник системи ПОН і шукає нові шляхи включення її в освітню програму школи. «Ми з іншими вчителями обговорюємо різні ідеї, а потім я виділяю для них час і місце в розкладі занять, – пояснює він. – Я вважаю, що в рамках нової системи викладачі отримують більше можливостей, ніж раніше, але не в усьому. Ми відмовляємося від деяких старих традицій, але не поспішаємо відмовитися від усього – перед нами стоїть надто складне завдання, і ми не маємо права на помилку».
Увага – до реальних проблем Європи
Одним із великих проєктів минулого року була тема імміграції – у ті місяці, коли потік нелегальних мігрантів захльостував країни Західної Європи. Як говорить Алексіс Стенхолм, ця тема була обрана з тієї причини, що багато учнів школи ніколи або майже ніколи не стикалися особисто з мігрантами чи імміграцією. Ця тема була включена до занять німецькою мовою та до уроків з релігії.
15-річні школярі проводили опитування на вулицях міста, щоб з'ясувати думку місцевих жителів про імміграцію, а потім відвідали найближчий центр для нелегальних мігрантів, де розмовляли з його мешканцями, які очікують на рішення про надання їм притулку у Фінляндії. Результати їхньої роботи обговорювалися по відеозв'язку з учнями школи в Німеччині, де здійснювався подібний проєкт.
«Реакція наших учнів на цю тему була дуже сильною, вони вперше серйозно задумалися над багатьма питаннями і стали піддавати сумніву усталені думки, – згадує Алексіс. – Якби ми просто обмежилися звичайними трьома уроками, результат був би зовсім іншим».
Чи ефективний цей метод?
Однак не всі викладачі поділяють ентузіазм щодо методу проблемно-орієнтованого навчання. Наприклад, учитель фізики Юссі Тануанпаа побоюється, що отримані таким чином знання не будуть достатньо глибокими, щоб підготувати їх до вищої освіти. Він викладає фізику в містечку Лієто, неподалік від Турку. За його словами, до 30% учнів старших класів, які записуються на курс вищої математики, змушені переходити на нижчий рівень.
Його також турбує те, що цей метод збільшує розрив між менш і більш здібними учнями, адже у Фінляндії цей розрив завжди в минулому був мінімальним.
«Ця модель викладання хороша для найздібніших дітей, які розуміють, чому саме вони навчаються в ході експерименту. Вона надає їм свободу у визначенні темпу навчання, вони переходять до наступного етапу, коли відчувають себе готовими до цього, – каже вчитель. – Але менш здібні діти не завжди можуть розібратися в цьому і потребують постійної підтримки викладача. Розрив між найздібнішими і не дуже здібними дітьми вже зараз стає все ширшим, і я дуже боюся, що в майбутньому він стане ще більшим», – зауважує Юссі.
Інші викладачі побоюються, що нові методи ведуть до збільшення їхнього робочого навантаження, а старші викладачі опиняються в незручному становищі, тому що не володіють комп'ютерними знаннями та навичками, які природні для їхніх молодих колег.
Викладач педагогічного факультету Гельсінського університету Ярі Салмінен зазначає, що подібні методи навчання випробовувалися в минулому, ще сто років тому, і не принесли успіху. «Багато гостей з інших країн запитують мене – навіщо вам змінювати систему, яка приносить такі хороші результати? Для мене це теж загадка, тому що у нас немає жодних даних на шкільному рівні, що проблемно-орієнтоване навчання покращує результати в цілому», – каже Салмінен.
Аннелі Раутайнен, співробітниця національного агентства Фінляндії з освіти, погоджується з тим, що нова модель навчання вітається не всіма. За її словами, вона впроваджується поступово; від шкіл вимагається впроваджувати лише один проект ПОО на рік. «Ми хочемо стимулювати вчителів до роботи з новою моделлю, але розгортаємо її повільно. Предмети та оцінки за ними зі шкільної програми нікуди поки не поділися, але ми хочемо, щоб при навчанні ставилася мета з набуття навичок», – пояснює вона.
А як щодо результатів?
«Ми не дуже поки цікавимося статистикою, але сподіваємося, що результативність нового методу проявиться в успішності наших дітей, яка оцінюється міжнародними програмами, такими як PISA», – каже вона.
Хоча реформа шкільного викладання підтримується далеко не всіма, більшість школярів та їхніх батьків у Гаухо налаштовані позитивно. 14-річна Сара каже, що стала менше втомлюватися, а вчитися їй стало цікавіше. Анна того ж віку каже, що старша сестра їй заздрить, тому що в її час вчитися було не так цікаво.
Каїса Кепсу, діти якої навчаються в місцевій школі, каже, що знайомі їй батьки позитивно поставилися до змін у навчальній програмі. «Між нами була дискусія на тему того, що дітям необхідно, як і раніше, запам'ятовувати основні факти, і я з цим згодна, – каже вона. – Але також важливо підвищувати їхню мотивацію та інтерес до світу. Школа може бути цікавою, я вважаю».
ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ФІНСЬКІ ШКОЛИ ВІД ІНШИХ?
• Праця вчителя користується повагою в суспільстві та добре оплачується.
• Відсутні інспекції шкіл або перевірки вчителів.
• Система шкільної освіти централізована, і більшість шкіл фінансуються з бюджетних коштів.
• Шкільний день не перевищує 5 годин, а літні канікули тривають 10 тижнів.
• Оцінки учням дають вчителі, які їх навчають. Єдиний державний іспит складають старші школярі, які навчаються до 18 років.
• Середня наповнюваність школи становить 195 учнів; середній розмір класу – 19 учнів.
• Успіх фінської моделі освіти пояснюється повагою в суспільстві до викладання та начитаності, а також невеликим та етнічно однорідним населенням.
• В останні роки Фінляндія не досягає таких же високих показників за програмою PISA, як у попередні роки.