Загалом, мова може йти про сотні тисяч кандидатів на громадянство ФРН. Багато з них втратили культурно-етнічний зв'язок з німецьким народом і виводять свої претензії на німецьке громадянство від одного, давно померлого німецького дідуся. Коли йдеться про такі значущі чинники, як життєві інтереси сотень тисяч людей і питання громадянства, у справу вже втручається політика, і вона з чисто правової переходить у політичну площину.
Ці пояснення роблять зрозумілим прагнення Федерального адміністративного відомства запобігти раптовій та одночасній появі маси претендентів на громадянство ФРН, які могли б отримати право на в'їзд до країни та на всі соціальні блага, що належать громадянам. Це може порушити внутрішню стабільність і перевищити можливості соціальних систем ФРН.
Успадкування німецького громадянства
Наступним питанням, яким задаються зацікавлені особи, є проблематика успадкування німецького громадянства. Нащадки натуралізованого в період війни в індивідуальному або колективному порядку російського німця не успадковують автоматично і без будь-яких інших умов це громадянство в момент і в силу народження. Закон знає випадки, коли набуте громадянство може автоматично втрачатися, навіть проти волі зацікавленої особи. Слід обирати між наступними типовими ситуаціями:
ь батько є громадянином Німеччини, дитина народжена після укладення шлюбу між німецьким батьком і матір'ю-іноземкою. Дитина набула німецьке громадянство в момент і в силу народження;
ь батько є громадянином Німеччини, дитина народжена поза шлюбом. Шлюб між батьками укладено до 31 вересня 1968 року. У цьому випадку дитина набула німецьке громадянство в момент і в силу народження. Набуття громадянства відбулося шляхом легітимації дитини як шлюбної через подальше укладення шлюбу між її батьками до зазначеної кінцевої дати;
ь батько є громадянином Німеччини, дитина народжена поза шлюбом. Шлюб між батьками укладено після 31 вересня 1968 року. У цьому випадку дитина не набула німецьке громадянство в момент і в силу народження. Тут слід рахуватися з відмовою відомства видати посвідчення громадянина. Остаточно це питання правотлумаченням ще не вирішено;
ь мати є громадянкою Німеччини, батько - іноземець, дитина народжена поза шлюбом. Мати ніколи не укладала шлюб із батьком дитини. Дитина набула німецьке громадянство в момент і в силу народження;
ь дитина народжена після 1 січня 1975 року, на момент народження дитини її мати мала громадянство Німеччини. Дитина набула німецьке громадянство в момент і в силу народження, незалежно від цивільного стану матері (заміжня чи ні) на момент народження;
ь шлюбна дитина народилася від німецької матері та іноземного батька до 31 березня 1953 року. Випадок безнадійний, що не дає підстави для вимоги про надання німецького громадянства. Вирішальне значення тут має ненімецьке громадянство батька дитини;
ь мати є громадянкою Німеччини, батько іноземець, дитина народжена поза шлюбом. Шлюб між батьками укладено до 31 вересня 1968 року. Німецьке громадянство дитина набула в момент і в силу народження як позашлюбна дитина німецької матері. Вона втратила це громадянство в результаті легітимації як шлюбної дитини іноземного батька. Так гласила буква чинного тоді законодавства про громадянство. Багато серйозних юристів вважають таке положення таким, що суперечить конституції, щодо дітей, народжених після 1 квітня 1953 року. Маю сказати, що на теперішній час це питання слід вважати проясненим. Зміна цивільного стану матері (шлюб з іноземним батьком дитини) не веде до втрати громадянства їхньою спільною дитиною;
ь мати є громадянкою Німеччини і перебуває у законному шлюбі з іноземним батьком своїх дітей. Шлюбні діти народжені між 1 квітня 1953 року та 31 грудня 1974-го. Цей важливий для практики випадок я хотів би розібрати детальніше.
Декларація про своє бажання стати громадянином Німеччини
Згідно зі старим законом про громадянство, німецькі матері передавали своє громадянство лише позашлюбним дітям. Оптимальним з точки зору закріплення громадянства була відмова від подальшого вступу в шлюб із батьком позашлюбної дитини. Винятки є всюди, але до кінця 1974 року діяв принцип передачі громадянства виключно по батькові - для шлюбних і по матері - для позашлюбних дітей.
Для шлюбних дітей німецьких матерів стаття 3 абз. 1 закону «Про внесення змін до закону „Про імперське та державне громадянство від 1974 року“» (Art. 3 Abs. 1 Gesetz zur Aenderung des Reichs - und Staatsangehoerigkeitsgesetzes 1974) передбачала надання німецького громадянства шляхом подання письмової декларації про своє бажання стати німецьким громадянином. Таку декларацію можна подати до будь-якої офіційної німецької установи як у самій Німеччині, так і за кордоном.
У питанні з поданням такої заяви справа, однак, стоїть не так просто. Загальний строк подання декларацій закінчився в 1977 році. Об'єктивні перешкоди для своєчасного подання декларації не з вини зацікавлених осіб дають їм право у додатковий шестимісячний строк вчинити акт віддачі необхідного волевиявлення. Відлік шестимісячного строку починається з моменту усунення цих перешкод.
Класичною перешкодою для подання декларації було існування Радянського Союзу. Починаючи з 1990 року діють інші правила. У всякому разі, компетентні німецькі установи постановили, що для мешканців Росії та Казахстану, які до 1992-93 років подали заяву про своє бажання стати громадянами Німеччини, вона може бути без проблем визнана як своєчасно подана декларація. Для громадян України німецька влада вважає запізнілими всі декларації, подані після 1 січня 1993 року.
Ці дії компетентних німецьких інстанцій базуються на внутрішньовідомчих посадових інструкціях і в багатьох випадках не відображають реалій життя. Схематичний чиновницький підхід не враховує тяжкої долі російських німців у воєнний і післявоєнний час. Крім того, незнання факту натуралізації матері є дуже поширеним. Про це жінки не розповідали навіть на смертному одрі, побоюючись підвести своїх рідних і близьких. Тільки після розпаду СРСР з'явилися можливості для реальних дій і запитів до іноземних архівів про долю родичів. Тому залишається велике питання — чи є незнання долі матері такою об'єктивною перешкодою, що виникла не з вини заявника?
Ще одна важлива деталь. Вона стосується нащадків депортованих у 1941 році вглиб СРСР жінок, які набули германське громадянство за «Списком німецького народу України». Зрозуміло, що в далекому Казахстані чи неосяжному Сибіру ці жінки ніколи не бачили жодного німецького солдата й жодного чиновника окупаційної адміністрації. У цій ситуації неюристу логічно не може спасти на думку подавати якісь декларації чи наводити довідки в німецькому посольстві про, можливо, існуюче германське громадянство. Навіть звернення до німецького посольства призвело б до однозначної відмови дипломатичних чиновників визнати прохача громадянином чи громадянкою ФРН. Цю ситуацію слід визнати об'єктивним чинником, що перешкоджав поданню необхідної декларації.
Інша справа — індивідуальне набуття німецького громадянства. Тут від зацікавлених осіб можна очікувати власної ініціативи та наведення довідок про значення цього громадянства і шляхи його передачі нащадкам. Як завжди, і тут можливі індивідуальні випадки. Наприклад, дівчинка віком одного року була натуралізована у складі сім'ї своїх батьків. Через кілька місяців сім'ю повернули в СРСР. Батьки дівчинки невдовзі померли, вона виховувалася в родичів і не знала про своє громадянство. Тільки в 1999 році запит до Держархіву ФРН дозволив установити це громадянство. У цьому разі нащадки громадянки Німеччини повинні подати необхідну декларацію протягом пів року після отримання інформації про громадянство матері.
Тому я настійно рекомендую всім зацікавленим особам і в теперішній час подавати такі декларації про своє бажання набути німецьке громадянство. Слід звертати увагу на негайне подання свого волевиявлення. Інакше можна буде знову зіткнутися з аргументом про запізніле подання необхідної декларації. Я також вважаю, що заява про видачу посвідчення громадянина може бути витлумачена як така декларація. З міркувань обережності все ж рекомендую, незалежно від інших обставин, окремо подати цю декларацію. Її ключова фраза має звучати приблизно так: «Я хочу стати громадянином Німеччини» (Ich will deutscher Staatsangehoeriger werden). Декларація має бути написана німецькою мовою та містити власноручний підпис заявника.
Подання клопотання про встановлення німецького громадянства до Федерального адміністративного відомства в багатьох випадках закінчується відмовою. Вона оформлюється спеціальним рішенням про відмову (Ablehnungsbescheid). Протягом одного місяця після отримання відмови її треба оскаржити також у Федеральному адміністративному відомстві. Відхилення протесту потрібно оскаржити шляхом подання позову до адміністративного суду міста Кельн (Verwaltungsgericht Koeln).
Слід також пам'ятати про строки вчинення різних юридично значущих дій.
Зачіпка для тих, у кого вже минули всі строки подання протесту чи скарги до суду. У ряді випадків ці особи можуть подати клопотання про встановлення німецького громадянства безпосередньо до адміністративного суду Кельна, незважаючи на закриття відомчого провадження за своєю заявою.
Матеріальна допомога й активність дипломатів
Я хотів би повідомити позитивну новину для багатьох заявників, які проживають за кордоном. Питання «спискового» громадянства є вельми актуальними, а юридична ситуація свідчить на їхню користь. Тому судові органи ФРН надають правомочним позивачам матеріальну допомогу для ведення судового процесу у своїй справі про набуття громадянства. Для отримання держдопомоги вам необхідно звернутися до німецького адвоката, який єдино уповноважений оформлювати та подавати заяви про матеріальну допомогу. Я хотів би ще раз наголосити: ФРН оплачує закордонним позивачам ведення справи про «спискове» громадянство в компетентному німецькому суді. Настільки важливим є це питання для всіх сторін.
До мене дійшли відомості, що німецькі закордонні представництва, особливо в Україні, активно намагаються відрадити зацікавлених осіб від подання заяви про набуття громадянства. Для цього співробітники посольства проводять інформаційні зустрічі, виїзні семінари тощо. Постає законне питання — де були співробітники посольства та виїзні семінари в 1991-93-х роках, коли, на загальну думку фахівців, декларація про своє бажання стати німецьким громадянином могла бути подана у визначений строк?
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.