Українському школяреві вступити до чеського вишу можна одразу після закінчення української школи і при цьому навіть не потрібно проходити зовнішнє незалежне тестування. Але готуватися до вступу потрібно за 1-1,5 роки до нього (це час на вивчення чеської мови), а вступати до вишу доведеться паралельно з навчанням у випускному класі. При цьому потенційного студента чекають складні вступні випробування.
Обираємо місце навчання
Але передусім варто визначитися з майбутнім місцем навчання. У цьому українським хлопцям допоможуть корисні сайти в Інтернеті. На сайті www.studyin.cz є загальна інформація англійською мовою про систему вищої освіти в Чехії, список усіх чеських вищих навчальних закладів з посиланнями на їхні офіційні сайти та посилання на інші освітні ресурси.
Що ж стосується підбору навчального закладу, то найбільш корисним для вступника є англомовний сайт Чеського національного академічного пізнавально-інформаційного центру (www.naric.cz). Справа в тому, що тут є автоматична база пошуку вищих навчальних закладів та навчальних програм. Шукати можна за ключовими словами, наприклад, «право» або «біологія», за мовою навчання (чеська або англійська), а також за науковим ступенем, який хоче отримати студент. Система видасть загальну інформацію про виш з посиланням на його офіційний сайт, інформацію про спеціальності, які там є, а також про вартість проживання та навчання, якщо це приватний виш або програма англійською мовою.
Продовжити пошук альма-матер можна на www.vejska.cz (тут, до речі, є інформація про вступні іспити та підготовчі курси) та на www.vysokeskoly.cz. Незважаючи на те, що інформація на сайтах подана чеською мовою, тут вбудована функція перекладу на англійську.
Процес вступу
Вступна кампанія в державних вишах Чехії починається задовго до кінця навчального року. Заяву на вступ у більшості з них, як правило, потрібно подати до кінця лютого (точну дату краще уточнити на сайті конкретного університету), а вступні іспити проходять з квітня по червень. Виняток лише в тому випадку, якщо абітурієнт планує вступати на творчі спеціальності. Тоді з подачею документів потрібно вкластися до листопада. А іспити доведеться складати вже в січні-лютому. Що стосується приватних вишів, то вони приймають заяви навіть влітку.
Якщо говорити про інші документи, які потрібно подати для вступу, то їх список такий: атестат або диплом бакалавра з додатком, завірені нотаріально та перекладені чеською мовою (якщо на момент вступу цих документів ще не буде на руках, то, як правило, можна домовитися, щоб донести їх пізніше); документ про нострифікацію (визнання) документів про освіту, а також сертифікат про знання чеської мови (але його вимагають не завжди). Також для вступу потрібно буде приїхати на вступні іспити. Ну а вердикту від вишу варто чекати в червні-липні. До речі, в Чехії, як і в багатьох європейських країнах, розгляд документів платний. В середньому за це потрібно буде заплатити 10-20 євро.
Випробування на міцність
На відміну від інших європейських, чеські виші не приймають іноземців лише за документами. Незалежно від того, до приватного чи державного вишу вони вступають, все одно доведеться скласти вступні іспити.
У приватних вишах при прийомі, як правило, обмежуються лише співбесідою чеською мовою. А от з державними все складніше. Студенту доведеться складати або вишівські іспити з профільних предметів та іспит з чеської мови, або пройти так звані порівняльні іспити (NSZ, сайт – www.scio.cz). NSZ складаються з двох частин: тест, в якому визначаються загальні здібності студента до навчання, а також тест з основ суспільних наук (філософія, право, психологія, економіка тощо). В середньому складання одного такого іспиту обійдеться в 500 чеських крон (20 євро).
Крім того, в деяких вишах від вступника можуть вимагати сертифікат, що підтверджує знання чеської мови на рівні B1 або B2. Є два варіанти його отримання. Перший – закінчити підготовчий курс чеської мови в Чехії при виші або в одному зі спеціалізованих освітніх центрів. Другий – скласти сертифікований іспит з чеської мови, який проходить двічі на рік (восени та навесні) в Чеському центрі в Києві (розклад тестів – на kiev.czechcentres.cz). Він складається з читання, аудіювання, твору, лексико-граматичного тесту (тільки для рівня B2) та усної частини. Коштує він, залежно від рівня, – 190 (для рівня B1) або 200 євро (для B2).
Але й це ще не все. Щоб абітурієнта з України допустили до навчання в Чехії, йому потрібно пройти процедуру нострифікації (визнання) свого атестата. Як правило, для цього йому доведеться складати іспити з двох предметів чеської шкільної програми. Що це будуть за предмети – вирішують місцеві Відділи освіти (їх список – на www.naric.cz), куди й потрібно подати необхідні документи. А це – заява на проходження процедури визнання атестата, його копія з додатком, завірена нотаріально та перекладена чеською, академічна довідка зі школи з оцінками та кількістю прослуханих навчальних годин за останні два роки. Коштує нострифікація 1000 чеських крон (40 євро).
Гроші на навчання
Одна з найголовніших «приманок» Чехії для іноземців: освіта в державних вишах безкоштовна для всіх студентів без винятку, якщо вони мають намір навчатися чеською мовою. Тому на плечі студента – лише витрати на проживання. Платити за навчання доведеться тільки в тому випадку, якщо він вступає до приватного вишу. Там ціна знань стартує від 2000 євро на рік. Однак, як і в інших європейських країнах, у Чехії теж є стипендіальні програми для іноземців. Повний їх перелік є на сайті Міністерства освіти, молоді та спорту Чехії – www.msmt.cz/international-cooperation-1/scholarships (інформація англійською). Зупинимося на найпопулярніших з них.
НАВЧИТИСЯ В БРНО. Південно-Моравський центр міжнародної мобільності (www.jcmm.cz) щорічно проводить конкурс для студентів-іноземців не з ЄС, які хочуть повчитися в магістратурі чи аспірантурі чеською мовою у вишах міста Брно (у пріоритеті – технічні та природничо-наукові спеціальності). Стартує він, як правило, у грудні. Щоб взяти в ньому участь, потенційному стипендіату потрібно заповнити онлайн-заявку на сайті центру, а також додати до неї диплом про отриману освіту (якщо його ще немає на руках, то можна подати виписку з університету про те, що студент навчається на останньому курсі), CV, мотиваційний лист і два рекомендаційні листи, а також, якщо є, сертифікат про знання чеської. Все це потрібно встигнути зробити до 30 січня.
Варто зазначити, що паралельно з участю в конкурсі на стипендію студенти повинні самостійно вступити до чеських вишів. До речі, їхній вибір обмежений, адже на стипендію можна претендувати, тільки якщо вступати до вишів-партнерів центру, а це: Університет ім. Масарика, Університет ім. Менделя, Університет ветеринарії та фармацевтики і Технічний університет. Ну а список з 20-30 щасливчиків оголосять уже в кінці червня. Вони отримуватимуть щомісячну стипендію в 6000 крон (236 євро) протягом першого року навчання. А якщо будуть добре вчитися, то потім фінансово підтримувати стипендіатів уже буде їхній виш.
ГРОШІ ВІД ВИШЕГРАДСЬКОГО ФОНДУ. А Міжнародний Вишеградський фонд (visegradfund.org) дає стипендії на навчання у вишах країн Вишеградської четвірки, куди крім Угорщини, Польщі, Словаччини входить і Чехія. У цього фонду є спеціальна стипендіальна програма для українських студентів, які хочуть повчитися протягом семестру чи двох (максимум – 4 семестри) в магістратурі чи в аспірантурі в чеських вишах. Конкурс на цю стипендію стартує щороку в грудні, а останній термін подачі документів – 31 січня.
Усі потенційні стипендіати повинні заповнити онлайн-анкету на сайті фонду, а також додати до неї такі документи: завірений переклад диплома про освіту, академічну довідку з оцінками (тільки для магістрів), навчальний план, лист-запрошення з обраного вишу та рекомендаційний лист (тільки для аспірантів). Вже в середині травня відбіркова комісія оголосить список переможців. Щороку їхня кількість змінюється, але, наприклад, минулого року до вишів Чехії вирушило 10 українців. Вони отримали стипендію в 2300 євро за семестр, а також у деяких випадках (якщо приймаючий університет знаходився на відстані більше 1500 км від місця, де знаходиться потенційний стипендіат) їм ще й частково оплачувалася дорога до місця навчання.
ІНШІ МОЖЛИВОСТІ. Крім того, для наших студентів, випускників вишів та аспірантів ще доступні стипендії (від 2 до 10 місяців навчання) в рамках договору між українським та чеським міністерствами освіти. Докладніше про них можна дізнатися тут – http://www.msmt.cz/international-cooperation-1/scholarships. За словами організаторів, найчастіше українські претенденти отримують стипендії саме на дослідницькі поїздки, під час яких вони просто вивчають обрані ними предмети або проводять необхідне для своєї наукової роботи дослідження. Однак також в рамках цієї стипендіальної програми можна отримати стипендію і на звичайне навчання.
А документи, які потрібно подати, такі: заповнена заявка, CV, список публікацій, 2 рекомендаційні листи, копія диплома про освіту, виписка з оцінками (крайній термін їх подачі – 31 березня). Переможці звільняються від плати за навчання, а щомісяця вони отримуватимуть 9000 (для тих, у кого немає ступеня магістра) або 9500 (для тих, у кого є) чеських крон (355 або 375 євро).
Сім приводів їхати до Чехії
1. Освіта в державних вишах Чехії безкоштовна як для чеських студентів, так і для іноземних.
2. Навчання йде в ногу з новими технологіями: багато навчальних матеріалів доступні в електронному вигляді, а лекції супроводжуються мультимедійними презентаціями.
3. Кожен студент може самостійно складати собі розклад. Завдяки цьому в нього серед тижня може бути 1-2 вільні дні.
4. Екзамен з конкретного предмета проходить кілька разів під час однієї сесії. Іноді перерва між однією його датою і другою може становити тиждень. Завдяки такій системі студент отримує додатковий час на підготовку.
5. Студентам-іноземцям щомісяця видається так звана «житлова допомога» – близько 50 євро.
6. Іноземці мають право підробляти під час навчання стільки ж годин, скільки й місцеві. Тоді як в інших європейських країнах, наприклад у Великобританії, є значні обмеження в цьому.
7. У Чехії для студентів багато знижок у транспорті, магазинах, кафе, музеях, театрах, кінотеатрах, а також спортивних комплексах. Їхній розмір може коливатися від 10% до 50%.
Сім приводів не їхати до Чехії
1. Чеські ВНЗ все ж не є лідерами міжнародних рейтингів ВНЗ.
2. На відміну від інших європейських ВНЗ, іноземців не зараховують на навчання лише за документами. Їх приймають на тих же підставах, що й місцевих студентів. Тому, щоб потрапити, наприклад, до державного ВНЗ, українцям доведеться скласти серйозні вступні іспити.
3. Далеко не в усіх чеських ВНЗ можна пройти практику під час навчання.
4. Відвідувати лекції необов'язково. Тому тим, у кого погано з самоорганізацією, буде складно вчитися.
5. Те, як іноземні студенти відвідують заняття, контролюють поліцейські у справах іноземців. Вони можуть прийти у ВНЗ і поцікавитися, чи ходить той чи інший студент на пари чи ні. Якщо його відвідуваність залишає бажати кращого, то можуть позбавити студентської візи та відправити додому.
6. Можуть бути проблеми з житлом. Наприклад, не всі приватні ВНЗ можуть забезпечити студента кімнатою в гуртожитку.
7. Через велику конкуренцію, особливо гуманітаріям, складно влаштуватися на роботу після закінчення навчання.
Наші студенти – про навчання в Чехії
Дарья Ткаченко, Університет фінансів та управління (Прага):
«Диплом бакалавра у сфері фінансів я отримала в Університеті підприємництва міста Острава, а за «корочкою» магістра вирушила до празького Університету фінансів та управління, де зараз закінчую навчання.
Перше, що мене вразило в чеських ВНЗ, – це наскільки тут все інформатизовано. Наприклад, у кожній лекційній аудиторії стоять проектори, які використовують викладачі, щоб показувати мультимедійні презентації під час лекцій. А студенти приходять на них з ноутбуками. Ще одна особливість чеського навчання: розклад занять можна «тасувати», як зручно для студента. Можна скласти його собі так, щоб посеред тижня було кілька вільних днів. Завдяки цьому студенти можуть підробляти під час навчання (платять їм десь 4 євро на годину).
Що стосується навчального навантаження, то воно тут не дуже велике. Однак навчатися все одно доводиться систематично, адже протягом семестру проходять тести та контрольні. А з деяких предметів потрібно написати ще й семестрові роботи, щоб потім допустили до іспиту. До речі, сесія в чеських ВНЗ проходить не так, як у нас. Тут нема такого, що всі студенти складають іспит з предмета в один день – у кожного індивідуальний графік складання. Ще іспити можна переносити з однієї сесії на іншу. Але краще цим не зловживати, тому що так може накопичитися багато «хвостів».
Крім того, в моєму ВНЗ можна було пройти практику під час навчання. До речі, студентам допомагали з пошуком місця для її проходження. Наприклад, наш викладач підшуковував нам відповідні вакансії, розповідав, як правильно скласти резюме та написати мотиваційний лист. До речі, десь близько половини всіх студентів так і знаходили своє перше місце роботи, в тому числі і я. Але взагалі роботу після закінчення ВНЗ тут знайти не дуже просто, особливо в столиці. Якщо ж говорити про житло, то в Чехії всі студенти, які не живуть з батьками, отримують так звану «житлову допомогу» – близько 50 євро. Ці гроші дозволяють частково оплачувати кімнату в гуртожитку».
Максим Овчинников, Технічний університет (Острава):
«Я поїхав навчатися до Чехії одразу після закінчення школи. У Технічному університеті міста Острави отримав спочатку ступінь бакалавра, а потім і магістра у сфері права та економіки. Виходячи зі свого досвіду, можу виділити як плюси, так і мінуси чеського навчання. Один із плюсів – навчатися зручно. Адже після вступу у кожного студента з'являється особистий акаунт на сайті університету. Там він може складати розклад, записуватися на заліки та іспити, дивитися оцінки, а також листуватися з викладачами. Крім того, ще в моєму ВНЗ була спеціальна внутрішня інформаційна система, куди викладалися тексти лекцій та додаткові матеріали для самонавчання. Там же студенти проходили невеликі тести, результати яких автоматично надсилалися викладачам.
Ще плюс – добре розвинена студентська мобільність, тому за стипендіальною програмою можна на семестр поїхати до іншого європейського ВНЗ. А, мабуть, основний мінус був у тому, що під час навчання було мало практики. Крім того, іноді доводилося докуповувати навчальну літературу, яка коштує недешево».
За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо директору Празького освітнього центру Ладиславу Комареку та директору компанії Librium LLC Олені Русяєвій.
Людмила КОЛБ,
«Сегодня».