Чи можна вивести з себе дуже стриманого англійця? Я намагалася, але безуспішно. Я цікавилася, чому у ваннах англійців два крани – з холодною та гарячою водою, хоча весь світ давно користується змішувачами (відповідь: «Так, ви маєте рацію, це негігієнічно»). Я питала, навіщо British Airways фарбує хвости літаків у неймовірні кольори («Так, наша королева теж цим невдоволена»). І чи правда, що у принца Едварда нетрадиційна сексуальна орієнтація («Ходять такі чутки»). І ось нещодавно кажу одному джентльмену: «Наші студенти, які навчаються в Англії, стверджують, що хімія на першому курсі ваших університетів за складністю поступається програмі нашого дев'ятого класу, а математика – програмі нашого восьмого. То чому ж тоді вважається, що англійська система освіти – найкраща у світі?» Джентльмен змінився на обличчі й з роздратуванням відповів: «Якщо в нас така погана освіта, чому стільки ваших приїжджає вчитися саме до нас?» Дійсно, чому?
Британці пишаються своїми університетами не менше, ніж своєю королевою. Однак для нас багато що в системі вищої освіти Англії здається дивним. В Україні для отримання першої вищої освіти навчаються щонайменше чотири роки, у них – три. У нас вища освіта – загальна освіта. У них – спеціалізована. Вивчаючи бізнес у британському університеті, ви проходите лише ті дисципліни, які мають відношення до цього предмета – маркетинг, менеджмент, економіку тощо. І жодної історії чи філософії, якими напихають навіть студентів наших політехів. Ми виходимо з вишів, знаючи про все, але потроху. Вони знають щось одне, але дуже добре. І це дає нам право вважати британців обмеженими, а їм нас – дилетантами. «Коли ви приходите до лікаря, що для вас важливіше – щоб він був начитаний чи міг поставити вам правильний діагноз?» – запитала мене випускниця Оксфорда, впевнена в тому, що Конан Дойл – великий піаніст. Ну що тут відповіси?..
СТАРІ...
У Британії лише два приватні університети, решта 96 – державні. Це означає, що більшість англійських університетів перебуває під невсипущим оком контролюючих держорганізацій. Однак якість освіти в різних держуніверситетах різна. Самі англійці нерідко керуються правилом: чим старший університет, тим кращий. І ділять усі університети на дві групи: старі та нові.
Старих університетів у Британії близько сорока. Найстаріші – Оксфорд, Кембридж і St. Andrew's – засновані в XIII-XV століттях. Якщо англієць говорить про когось, що він здобув блискучу освіту, йдеться про один із цих університетів. До цієї ж категорії відносять і «просто старі» університети, відкриті в XIX столітті, – університети Лондона, Манчестера, Бірмінгема (їхня висока репутація теж поза всяким сумнівом).
Абсолютна більшість британських університетів, як і наших, має під своїм дахом кілька різних факультетів. Особливий випадок – Оксфорд і Кембридж. Тут приблизно по 30 коледжів, і кожен із них – маленький університет. Так, право можна вивчати в кожному коледжі, але «суміжні» з цим предметом дисципліни в різних коледжах можуть відрізнятися.
У суперництві двох найстаріших університетів перемагає Кембридж – він консервативніший (сюди досі не дуже охоче приймають іноземців) і тут академічніша атмосфера. Якщо в Оксфорді почуваєшся помолоділим років на десять, то в Кембриджі замислюєшся про вічне. Англійці жартують: «У Кембриджі ви працюєте, а в Оксфорді розважаєтеся». У Кембриджі справді більше навантажень на студентів. Якщо в Оксфорді ви три роки вивчаєте одну дисципліну, то в Кембриджі за той самий час повинні вивчити дві (наприклад, спочатку історію, а потім бізнес). Каролайн Льюелен, співробітниця освітньої компанії Albion Educational Services: «Кембридж – для тих, хто потребує ширшої спеціалізації. Але велика компанія, яка наймає хіміка, віддасть перевагу випускнику Оксфорда – тому що цей предмет потрібно вивчати довше».
Академічність освіти, якою славляться Кембридж і Оксфорд, у деяких випадках є недоліком. Принаймні, у викладанні деяких «прикладних» дисциплін ці університети трохи поступаються молодшим британським вишам. Наприклад, бізнес і менеджмент найкраще викладають в LBS та UMIST, а проєктування електроніки – в Bath та Imperial College.
Тим не менш, конкурси до двох найстаріших британських університетів – одні з найвищих у Британії. Марина Сергєйчева торік намагалася вступити до Оксфорда. За її словами, на кожне місце претендували 13 осіб, і це ще був один із найнижчих конкурсів в університеті. Втім, в Оксфорді є не дуже популярний коледж – St. Hildas, де конкурс не перевищує 8 осіб на місце. Але приймають туди лише дівчат. Причому самі дівчата туди не особливо прагнуть: «Я навіть не подумала подавати документи до St. Hildas, – каже Лінда, яка провалилася на іспитах до «змішаного» коледжу Оксфорда. – Я шість років навчалася в школі для дівчат, і мені набридло дивитися на хлопців круглими від жаху очима».
Коротше кажучи, якщо ви не дуже впевнені в собі, забудьте про старі англійські університети. Тим більше що в Британії є ще 60 «нових» університетів. До них відносять колишні інститути (насамперед політехнічні), які отримали статус університетів після реформи освіти 1992 року.
...І НОВІ
На вході до Thames Valley University мене зустріла дівчина азійської зовнішності. Пропуск до університету виписав індус. Поки я йшла коридором, я зустріла десяток африканців. Серед багатих англійців нові університети великою популярністю не користуються, тому сюди з радістю приймають студентів з-за кордону. Так, до Thames Valley студентів готові прийняти без спеціальних англійських тестів.
Ще одна перевага нових університетів – сюди нерідко беруть тих, кому «за 30», у той час як вік вступників до «старих» англійських університетів – 19-23 роки. Звісно, нові університети відстають від старих за рівнем викладання та досліджень, зате практичні заняття тут на високому рівні. «Один наш темношкірий студент, у минулому водій таксі, одразу після Thames Valley отримав місце телепродюсера на ВВС», – каже Полін Бар, директор з роботи з іноземними студентами цього університету.
Зазвичай на спілкування з викладачем у нових університетах відводиться приблизно чверть навчального часу, решту часу студент має займатися сам. Одні вважають це хорошою підготовкою до самостійного життя, однак деякі студенти цього не розуміють і часто запитують: «І що ми тут робимо?»
Oxford Brookes University не має жодного стосунку до знаменитого університету. Просто він розташований на околиці міста Оксфорда. Тим не менш, Oxford Brookes – один із найкращих нових британських університетів, який уже встиг завоювати популярність серед іноземних студентів.
Нові університети навіть не намагаються змагатися зі старими за рівнем освіти, зате вони можуть дати фору «старичкам» з точки зору гнучкості навчальних програм – тут постійно вводять сучасні курси. Можливо, тому випускники нових університетів мають хороші шанси працевлаштуватися. Наприклад, після Oxford Brookes знаходять роботу 97% студентів, а після Thames Valley University – 85%. Втім, нижче 84% в жодному з англійських університетів цей показник не опускається.
ІСПИТИ
Вступ до англійського вишу – дуже тривала і складна процедура, і пройти її можна лише в Британії. Річ у тім, що вступних іспитів як таких у британських університетах немає. Туди приймають за результатами тесту A-Level, який складається в останньому класі британської школи або у спеціальних коледжах. Втім, про все по порядку.
Готуватися до вступу англійці починають з 15-16 років в останньому класі середньої школи. Вони складають іспити на отримання сертифіката GCSE, і якщо результати хороші, учнів переводять до старшої школи, де їм належить навчатися останні два роки. У старшій школі англійці обирають 2-5 предметів, які вони вивчатимуть в університеті (саме з них доведеться складати заключний тест A-Level), а також самі університети (їх має бути не менше шести). Причому, якщо у списку обраних вами університетів значиться Оксфорд, Кембриджа там уже бути не повинно (і навпаки).
Перелік університетів, а також результати GCSE школярі надсилають до UCAS – організації, яка координує процес вступу до вишів. У комплекті документів мають бути також прогнози викладачів про те, які оцінки ви отримаєте за A-Level (усього оцінок сім: А, В, С, D, E, F, G; найвища – А). Якщо університет вами зацікавиться, вам повідомлять, що ви вже майже прийняті. Але з однією умовою – якщо складете A-Level на такі-то позначки. Наприклад, для вступу на медичний факультет Манчестерського університету потрібно скласти один іспит A-Level на «відмінно» і два – на «добре», тобто набрати ABB. А Кембридж і Оксфорд нерідко вимагають від вступників ААА, а іноді й АААА. Самі англійці вважають, що скласти A-Level на такі позначки майже нереально. Втім, якщо вас не прийняли до «Оксбриджа», свої запрошення вам може надіслати десяток менш «крутих» університетів.
Нові університети можуть прийняти вас і за результатами підготовчого курсу – foundation course, який можна пройти за пів року (старі університети зазвичай визнають лише A-Level). Крім того, всім іноземцям необхідно скласти мовний тест IELTS. Набрати потрібно мінімум 5,5 бала – такий результат означає, що ви вільно володієте мовою.
Але все ж основна перешкода для наших школярів на шляху до британських університетів – це злощасний A-Level. Є кілька можливостей підготуватися до цього тесту, але про це йтиметься трохи нижче. А поки що про іншу проблему – про гроші.
ГРОШІ
Хоча більшість університетів Англії державні, вони аж ніяк не безкоштовні. Так, громадяни Британії до недавнього часу дійсно не платили за навчання. Тепер британські виші стягують плату – максимум 1.000 фунтів на рік (приблизно $1.700). Іноземці мають платити в 5-10 разів більше.
Цікаво, що вартість навчання в найкращих британських університетах відрізняється від вартості навчання в найслабших далеко не на порядок. У Кембриджі навчання для іноземців коштує близько 6.300 фунтів на рік, а в Luton – 5.100. Якщо ваша спеціальність потребує занять у лабораторіях (хімія, фізика тощо), платити доведеться приблизно в 1,5-2 рази більше, а якщо вона пов’язана з медициною – у 2-3 рази більше.
Додайте до цього витрати на життя. Наприклад, тиждень проживання в гуртожитку LSE обійдеться у 40-90 фунтів, у Warwick – 30-40 фунтів. Але оскільки місць у гуртожитках на всіх не вистачає, доводиться винаймати житло, а воно обходиться дорожче: у Лондоні кімната в квартирі коштує 45-100 фунтів (в інших британських містах житло не набагато дешевше).
За їжу приготуйтеся платити як мінімум 70-100 фунтів на тиждень (якщо в Англії я знаходила забігайлівку, де можна було пообідати за 5 фунтів, вважала, що мені дуже пощастило). Додайте сюди традиційні походи до пабів, і виявиться, що витрати на життя становитимуть як мінімум 6.000 фунтів на рік, тобто приблизно стільки ж, скільки власне навчання. Причому на стипендію можете не розраховувати. Випадки, коли університети хоча б частково покривають вартість навчання іноземцям, надзвичайно рідкісні. Отримати стипендію можуть лише дуже талановиті студенти. А ступінь таланту визначається позначками за тест A-Level.
ПІДГОТОВКА
Якщо гроші для вас не проблема, дійте. Тим, чиї амбіції обмежуються новими університетами, варто звернутися до одного з них – як уже зазначалося, для вступу туди достатньо пройти foundation course в одному з них, а потім подати документи до будь-якого нового університету. Навчання триватиме не більше року і коштуватиме в середньому 7.000 фунтів. Наприклад, рік навчання на foundation course в Oxford Brookes коштує 6.220 фунтів.
Підготовка до A-level потребує значно більших зусиль і коштів. Найправильніший, але й найдорожчий спосіб підготовки до тесту – навчання в приватній британській школі (іноземців до державних не приймають). Краще віддавати дитину до англійської школи з 10 років, але це дуже дорого: рік навчання в пристойній школі коштує 8-15 тисяч фунтів. Тому краще віддати дитину або в останні два класи британської школи, або в так званий Sixth form College – коледж, навчальна програма якого відповідає двом останнім класам звичайної школи. До того ж коло предметів, які можна складати на A-level, у школах і Sixth form College зазвичай обмежене. До речі, змиріться з тим, що вашій дитині доведеться дотримуватися правил, прийнятих у школі – наприклад, щотижня відвідувати церкву.
Підготуватися до A-level можна і в незалежних tutorial college (підготовчих коледжах) – їх в Англії близько п'ятдесяти. Звертатися краще до тих, що акредитовані британською організацією CIFE. У хороших коледжах близько 30 предметів на вибір і більше можливостей для індивідуальних занять, хоча кількість учнів у групі й так невелика. Такий підхід дає прекрасні результати. «Приблизно 95-98% наших випускників, зокрема й іноземних, вступають до університетів», – каже директор Oxford Tutorial College Ральф Денісон.
Деякі tutorial college за своєю відомістю можуть дати фору найзнаменитішим університетам. Знайомі англійці, дізнавшись, що я збираюся їхати до Cambridge Tutors College, закочували очі: «О-о, тобі так пощастило!» Уже на місці ситуацію прояснив директор коледжу Девід Лоу: «У нас чудова репутація. Ноттінгем з наступного року заснував стипендію для одного студента нашого коледжу. Оксфорд і Кембридж теж щороку бронюють по два місця і виділяють по шість стипендій для наших випускників. Трохи помовчавши, Девід скромно додав: „Ці університети хочуть найкращих абітурієнтів і знають, що їх можна взяти саме у нас“. Приблизно половина „найкращих абітурієнтів“ коледжу – це студенти з Азії. Але на тих, хто потрапить до коледжу, чекають ще всі випробування: навчатися їм доведеться по 6-8 годин на день, а потім кілька годин витрачати на домашні завдання. Але справа того варта. Девід показав мені список результатів A-level своїх студентів. 19 мали по чотири відмінні оцінки, а один – навіть п'ять. Найгіршим результатом був ABB (з такими оцінками приймають до LSE, Ноттінгема та інших не менш іменитих університетів).
І, нарешті, Camttridge Tutors College – один із небагатьох, а можливо, і єдиний в Англії, чий foundation course визнають деякі старі британські університети. Наприклад, якщо ви успішно пройдете foundation course у цьому коледжі, вас автоматично приймуть до університету King's.
Залишається додати, що підготовка з кожного предмета в британських tutorial college коштує в середньому 3 тисячі фунтів на рік (нагадаємо, що предметів має бути щонайменше два). Помножте цю суму на два роки, необхідні для підготовки до A-Level. А потім приготуйтеся до витрат на університет. Але хто сказав, що хороша освіта дешева?