До такого небезспірного висновку дійшов журналіст Dagens Naeringsliv (видання норвезьких ділових кіл) Х'єтіль Віедсванг.
Заява Ердогана
Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган застеріг лідерів ЄС проти перетворення організації на «християнський клуб», що стане перешкодою для початку переговорів про вступ Туреччини до членів ЄС. «Або Європейський Союз є важливим гравцем на міжнародній арені, або обмежується формулою «християнського клубу», - сказав Ердоган 2 жовтня в інтерв'ю турецькій редакції CNN. Прем'єр описав дискусію в ЄС навколо Туреччини як тест на відповідність організації плюралізму та демократичним цінностям.
Міністри радяться
Міністри закордонних справ країн-учасниць Європейського Союзу зустрілися 2 жовтня в Люксембурзі для обговорення формату переговорів з Туреччиною про її членство в ЄС. За планом переговори мали розпочатися наступного дня, 3 жовтня. Австрія пропонувала як альтернативу повномасштабній участі Туреччини в ЄС статус «привілейованого членства». При цьому сам статус не був визначений. Такий регламент Туреччина відкинула, попередивши, що не вступить у переговори, якщо австрійську пропозицію буде прийнято.
Австрія наполягала також на одночасному початку переговорів ЄС з Туреччиною та Хорватією. Крім того, Австрія запропонувала включити до порядку денного положення про те, що переговори не обов'язково мають закінчитися прийняттям Туреччини до Європейського Союзу. На позицію Австрії великий вплив справили результати червневого опитування громадської думки, проведеного в країні: вісім із десяти австрійців висловилися проти прийому Туреччини в ЄС. Оскільки відповідно до регламенту ЄС рішення про прийом нових членів ухвалюються одноголосно, опозиція Австрії могла зруйнувати багаторічний переговорний процес.
Жорстка лінія
Австрія не входить до числа країн, які раніше вдавалися до такого роду шантажу у взаєминах з Євросоюзом, тому подібна реакція була для багатьох країн-членів вельми несподіваною. «До цієї дискусії потрібно підходити з усією серйозністю. Головне, що нас турбує, - чи зможе Євросоюз прийняти таку велику країну, як Туреччина, разом з усіма її проблемами. Саме тому просимо заздалегідь окреслити межі, у межах яких ми готові вести діалог», - так коментував позицію на переговорах офіційний представник австрійського канцлера.
Без мандата на переговори, підтриманого всіма країнами організації, ЄС просто не міг розпочати розмову з Туреччиною в понеділок, 3 жовтня. За пошук прийнятного рішення взялися представники Великобританії, які вже пів року головують в ЄС.
Покарання за війну
Зрештою, на зустрічі в Люксембурзі рішення про початок формальних переговорів з Туреччиною було підтримано всіма 25 міністрами країн Євросоюзу. Разом із цим рішенням розглядалося питання про початок аналогічних переговорів з Хорватією. Проблеми з цією країною полягають у недостатньому, на думку країн ЄС, бажанні Хорватії співпрацювати з трибуналом, що розглядає військові злочини в колишній Югославії. Переговори з Хорватією відкладено на березень, оскільки ЄС вважає, що співпраця ще не досягла належного рівня. Це питання є однією з головних умов початку переговорного процесу.
Думка журналіста
«Туреччина вступила в переговори з Європейським Союзом щодо членства в цій організації. Турецьке членство означає кінець ЄС, принаймні того Євросоюзу, який замислювався і планувався з самого початку», - так розпочинає свою статтю «Кінець ЄС» журналіст Х'єтіль Віедсванг. У понеділок 3 жовтня, у другій половині дня 25 членів Європейського Союзу сказали «так» початку переговорів з Туреччиною щодо її членства в організації. Якщо задуми лідерів Євросоюзу збігаються з їхніми заявами, то це означає, що Туреччина зможе стати членом ЄС після 2015 року, - вважає норвезький журналіст.
Думка представника країни, громадяни якої двічі висловлювалися на референдумах проти вступу в ЄС, вельми цікава тим, що в ній простежується очевидна незгода з рішенням більшості. «Це знаменує собою кінець ЄС, але немає причин для жалю. Турецьке членство навряд чи означатиме кінець організації, що має адміністративну штаб-квартиру в Брюсселі, членами якої до 2020 року стануть, імовірно, абсолютна більшість європейських держав. Це означає раптову зупинку старої мрії про «дедалі міцніший союз», - продовжує Віедсванг. У цьому журналіст абсолютно правий: за всіх перипетій ЄС кількість чиновників із високими зарплатами та набором привілеїв тільки зростатиме.
Сполучені Штати Європи
Трохи шкода, що настав кінець проекту, батьками якого в 1950-ті роки були Жан Моне, Робер Шуман і Альтьєро Спінеллі, пише журналіст. Моделлю для союзу вони бачили Сполучені Штати Америки. Їхній задум не виглядав абсолютно нездійсненним, але вважалося, що досягти результатів можна буде після зміни кількох поколінь. Перші шість членів союзу європейських країн розмовляли різними мовами, у минулому воювали одне з одним, але мали багато спільних рис.
Ідея отримала новий колосальний імпульс, коли Єврокомісію у 80-х і 90-х роках очолював Жак Делор. Спільний ринок став Європейським Союзом з відкритими внутрішніми ринками, прозорими кордонами, спільною валютою та надією на Конституцію, яка мала посилити федеративні засади організації. Про політичну силу задумів Делора свідчить той факт, що проект продовжував іти заданим курсом довгий час після того, як сам Делор перестав вершити долі ЄС. Подальшому розвитку проекту не завадило навіть ослаблення західного співробітництва, спричинене падінням «залізної завіси».
Трансформація
Але з включенням Туреччини проект завершиться. В Євросоюзі проживатиме приблизно півмільярда людей, а п'яту частину його населення становитимуть турецькі мусульмани. Найбільша країна ЄС буде також його найбіднішою державою. Створення чогось схожого на «наддержаву» при такому різноманітті не вкладеться в десятиліття. Це потребує століть. У перехідний період Європа нагадуватиме щось таке, що найбільше схоже на зону вільної торгівлі. Найважливішим завданням організації стане підвищення ефективності дії ринків та зміцнення взаємодії в таких сферах, як боротьба зі злочинністю та протидія терору.
Цього цілком достатньо хоча б тому, що жителі Євросоюзу вважають титанічні зусилля у справі зміцнення організації порожньою ідеєю, своє ставлення вони чітко висловлюють в опитуваннях громадської думки та під час голосування щодо прийняття європейської Конституції.
Зміни на краще
Разом з тим, прийняття Туреччини до членів ЄС призведе до великих позитивних змін у Європі, вважає норвезький журналіст. Це надасть європейській економіці нові конкурентні переваги, оскільки в неї ввіллється новий динамічний гравець. Європейський ринок робочої сили зміцниться за рахунок притоку молодих і відносно добре освічених молодих людей. Туреччина цілком може стати життєво важливим культурним та економічним мостом із мусульманськими країнами-сусідами Європи. Цих передумов більш ніж достатньо, щоб переговори про вступ країни до ЄС мали великі шанси на успіх.
Австрія залишилася єдиною в опозиції прийняттю Туреччини до повноправних членів ЄС, а підтримуючих рішення було набагато більше, серед них особливо важливими є сприяння Франції та Німеччини, продовжує Х'єтіль Відсванг. Однак і надалі вирішення питання не буде простим, оскільки явна більшість громадян країн Євросоюзу виступають проти членства Туреччини в організації. Французький уряд пообіцяв своїм громадянам проведення референдуму до того, як рішення про прийом Туреччини до ЄС стане актуальним.
Тим не менш, переговори про вступ нададуть ситуації нового розвитку. Десять років — цілком достатній час для подальшого звикання одне до одного. Представники Туреччини в результаті отримають місця в європейських інституціях та додаткові канали взаємодії з організацією. Європейський капітал спрямується в Туреччину, це стане ще одним важелем тиску на лідерів країни і сприятиме наближенню Туреччини до європейських стандартів правової держави.
В інтересах більшості
Поки Європа чекає, новообраний прем'єр-міністр Єнс Столтенберг пообіцяв, що його уряд керуватиме Норвегією щонайменше два терміни роботи Стортингу (парламент Норвегії). «Не виключено, що Туреччина опиниться в ЄС раніше за Норвегію. Якщо керуватися результатами громадської думки, то це саме те, чого бажає більшість населення країни», — так закінчується стаття «Кінець ЄС» у газеті Dagens Naeringsliv.
Рясно процитована стаття цікавить нас не сама по собі, а з точки зору перспектив розвитку відносин з Євросоюзом. Спробуймо поміркувати, яким чином турецький діалог може позначитися на наших відносинах з ЄС. Видається, що вести справи з «оновленим» Євросоюзом для нас буде простіше. По-перше, з прийняттям Туреччини до ЄС буде похована формула, висловлена одним із німецьких політиків: «До Євросоюзу можуть входити лише країни, географічно розташовані в Європі». По-друге, приклад Туреччини переконує, що у відносинах з ЄС цілком доречний здоровий торг: Туреччина змінила кримінальне законодавство і готова обговорювати визнання геноциду вірмен у 1815 році лише в обмін на гарантії ведення серйозних переговорів із конкретним порядком денним. По-третє, для нас, як і для Туреччини, дуже важливий вільний доступ на ринки ЄС та об'єднання зусиль із «Великою Європою» у боротьбі з терором і криміналом. Ми додали б до цього переліку також скасування візових обмежень.
І, нарешті, нашим чиновникам зовсім не завадила б робота в структурах Євросоюзу. Це послужило б зміцненню відносин з ЄС. Можна сподіватися, що адекватне розуміння функціонування інституцій ЄС змінить негативне ставлення до Союзу — як з боку політичної еліти, так і з боку більшості наших громадян.
Павло ПРОХОРОВ.
ІА Росбалт