З користю для всіх
Запрошуючи до себе іноземців і навіть фінансуючи найздібніших з них, французи аж ніяк не займаються благодійністю, як можна було б подумати. Так вони формують лояльність до своєї країни, її сприятливий імідж у зарубіжних еліт. Адже молодий іноземець, закінчивши французький вуз, назавжди залишиться носієм і пропагандистом їхньої національної культури, їхнього стилю мислення, їхнього способу життя. До того ж приплив іноземців дає державним університетам (особливо провінційним) новий імпульс до розвитку, вдосконалення, модифікації програм, перетворює їх з вузів регіонального значення на міжнародні освітні центри. А державних університетів по всій Франції майже сто. Уявіть, сто або більше міжнародних вищих шкіл. Це зв'язки, це контакти, це інформація, участь у всіляких проектах. Це й великі гроші, якщо мислити економічними категоріями сучасності. Тому можна сміливо сказати, що Франція дивиться на освіту з позиції завтрашнього, а не вчорашнього дня.
Студенти у Франції мають чимало соціальних пільг та привілеїв. Можливо, така надмірна опіка й суперечить сучасній політиці, значною мірою формуючи пасивних, звиклих покладатися на державу громадян, але спробуйте щось тут змінити — і студенти виходять на барикади, революційним шляхом домагаючись скасування невигідних для себе законів. Як би там не було, турбота уряду про молоде покоління обіцяє чималі вигоди іноземцеві, який вирушив під сень триколору за знаннями. Тому не випадково кожен десятий студент у країні — іноземець.
Усі французькі університети — державні, приватні вузи теж є, але не мають статусу університетів. І що характерно, диплом державного навчального закладу котирується у Франції вище, ніж приватного, яким би хорошим останнє не було. Виняток становить, мабуть, лише така сфера діяльності, як міжнародний бізнес. Звісно, всесвітньо відома бізнес-школа Insead тут поза конкуренцією, хоча й традиційні французькі вищі школи комерції останнім часом набирають обертів і все впевненіше почуваються у світових рейтингах.
Французький диплом передбачає справді фундаментальну підготовку, можливо, навіть надто фундаментальну. Держава дбає про це, щороку виділяючи величезні суми на оснащення навчальних закладів, бібліотек і гуртожитків. Втім, і Франція не може не враховувати вимог часу, і, як наслідок, з'являється дедалі більше прикладних, практично орієнтованих програм навчання, у створенні яких беруть участь підприємства та компанії, потенційні роботодавці випускників. І, звісно, головна новина останніх років — перехід на загальноєвропейську модель освіти за схемою LMD «Ліценціат-Магістр-Доктор» (ступінь «ліценціат» у цьому випадку аналогічний бакалавру). З 2005 року нова схема впроваджується повсюдно, залишаючи в минулому складну багатоступеневу модель вищої освіти, прийняту раніше, яка, щоправда, дозволяла навчатися поетапно і обирати університетський диплом з п'яти-шести можливих. Новий же спосіб організації, як передбачається, сприятиме більшій мобільності студентів усередині ЄС і взаємному визнанню дипломів на ринку праці.
Обираємо найкраще
Значна частина французьких вищих навчальних закладів зосереджена в Парижі та столичному окрузі. Тут понад десяток університетів, деякі пронумеровані, деякі називаються на ім'я передмістя (наприклад, Нантер). Найвідоміший бренд — Сорбонна (причому університетів з такою назвою в Парижі три — результат адміністративного поділу 1968 року, але всі вони входять до єдиної структури). Але Сорбонна не єдиний вуз у Франції. У кожного столичного та провінційного університету є свій пріоритетний напрям підготовки учнів, свої факультети, свої знамениті професори. Океанологу краще вирушити до Середземноморського університету Марселя, хіміку та філософу — до одного з університетів Бордо, а філологам — до Пуатьє. Університет Монпельє славиться викладанням природничих наук і медицини, університет Страсбурга — історією, юриспруденцією та німецькою мовою.
Кожна спеціалізація має свою групу лідерів з-поміж французьких університетів. Розібратися з цим допоможуть у спеціальному державному агентстві з просування французької освіти за кордоном EduFrance. До речі, його спеціалісти радять обирати провінційний вуз. Придивіться до університетів Оверні, Лотарингії, Лімузена, Франш-Конте, Нормандії та Корсики — вони фінансуються щедріше, тому студентський світ там облаштований краще: більше університетських гуртожитків, студентських їдалень і лабораторій. Життя тут набагато дешевше, злочинність нижча в кілька разів.
У Парижі важко знайти житло, нелегко з гуртожитками, та й ціни високі, що породжує міф про дорожнечу французької безкоштовної освіти. Водночас провінційні побутові витрати цілком порівнянні з нашими: можна вкластися в 500 євро на місяць. До того ж таке поняття, як «університетське місто», для Франції — сучасна реалія. У Марселі, Бордо, Греноблі чотири університети, а в Ліллі й того більше — шість. У таких центрах освіти нікого не дивує велика кількість іноземців серед студентського населення, тому до різноманітних проблем місцеві жителі ставляться з розумінням. Та й атмосфера в університетських містах більш комфортна, контактна. Крім того, Франція — країна з досить багатим набором кліматичних зон, а навчання можна зробити приємним, якщо помістити себе улюбленого в те середовище, яке віддаєш перевагу з дитинства. Гірські лижі, гори, чисте повітря — Гренобль. Спека Середземномор'я, пальми, бронзова засмага — Корсика, і т. д.
Але навчатися у Франції можна не лише в університеті. Крім них, є ще близько 300 спеціалізованих вищих шкіл (Grandes écoles). Найпрестижніші з них цінуються роботодавцями вище за будь-який університет. До числа Grandes écoles належать школи комерційні, інженерні, агрономічні, військові, цивільного та державного управління, педагогічні, юридичні, художні, релігійні та ін. Перші з них були створені ще до Французької революції: Гірнича школа - у 1783 році, Королівська будівельна школа - роком пізніше. Як правило, шлях у великий бізнес і велику політику лежить саме через них.
У найвідоміші школи (наприклад, Еколь Нормаль, Вищу комерційну школу, Політехнічну школу, Національну школу адміністрації) нелегко вступити навіть французу, не кажучи вже про іноземця: студентів приймають на основі конкурсу за наявності початкової вищої освіти (два роки) або після дворічного навчання на підготовчому відділенні. Навчальний зазвичай курс триває три роки.
Втім, у деяких із цих шкіл працюють спеціальні короткострокові програми для іноземних студентів. Можна пройти й повний курс - у школі з трохи менш гучним ім'ям, але не менш цінованою освітою. Наприклад, у юридичних, інженерних та художніх школах. Під егідою EduFrance створено окремі сайти, присвячені освіті в галузі мистецтв, інженерних наук та юриспруденції, на яких детально описано вимоги до наших студентів, терміни подачі документів та умови отримання стипендій. Скажімо лише, що загальною вимогою є початкова вища освіта (не менше трьох курсів вузу, а для юристів - вузівський диплом) і знання французької мови (інженерам достатньо й англійської). До речі, найбільше можливостей отримати стипендію саме у майбутніх інженерів. Документи на участь у цих програмах приймаються EduFrance на початку кожного року.
Як стати французьким студентом
Насамперед варто звернутися до вже не раз згаданого в цій статті агентства EduFrance. Ніхто, крім самих французів, не знає краще за всі тонкощі вступу до французького вузу та подолання неминучих перешкод на шляху іноземців. До того ж французький уряд щорічно виділяє певну кількість стипендій для наших студентів, окремі вузи розробляють спеціальні програми залучення іноземців і відкривають мовні курси та літні школи для них, тож це ще й спосіб бути в курсі останніх новин і обрати найоптимальніший варіант навчання у Франції.
Важливо, що кожен французький університет має право самостійно вирішувати долю кандидата, в тому числі й іноземного, ґрунтуючись на враженнях про його підготовку та мотивованість. Теоретично це означає, що й із блискучим шкільним дипломом можна стати французьким студентом. Але на практиці все ж без одного-двох курсів вузу не обійтися.
Якщо у вас немає французького диплома про середню освіту BAC і ви не входите до числа стипендіатів французького уряду або учасників обмінних програм, то на вас чекає приблизно наступний шлях.
Перший крок - це доведення до досконалості ваших знань мови. За інших рівних умов перевага завжди надається тим, хто краще знає французьку мову. Вступ до університету передбачає обов'язкову перевірку того, наскільки вільно ви спілкуєтеся французькою - для цього призначений тест TCF-U. Складати його не треба тим, у кого є диплом DALF (Diplôme approfondi de langue française). Отримати DALF можна вдома, склавши відповідний іспит в одному з відділень Французького культурного центру.
Для запису на перший курс державного університету необхідно оформити досьє попереднього запису (DAP). Звільняються від цієї процедури ті, хто вступає до приватного вузу або на творчі спеціальності за конкурсом. Обов'язковим документом є й мотиваційний лист, у якому треба обґрунтувати свій вибір, описати, чому ви хочете навчатися в цій країні, в цьому навчальному закладі, цій спеціальності, як плануєте в подальшому використовувати отримані знання, яким бачите процес навчання.
Потрібні й ваші документи про освіту - шкільний атестат і довідка зі свого вузу, де ви повинні навчатися за тією спеціальністю, на яку вступаєте у Франції. Довідка має містити відомості про успішність та кількість прослуханих дисциплін і годин, до неї (як і до інших документів) додається нотаріально завірений переклад. Якщо у кандидата недостатній рівень освіти за певною спеціальністю, але є досвід роботи в даній сфері, він може пройти процедуру «відповідності професійних навичок» (validation d'acquis professionnels), за результатами якої йому буде запропоновано відповідний рівень навчання.
На підставі надісланих документів приймальна комісія визначає рівень, на який може бути зарахований іноземний студент. Французи рекомендують розпочинати процес вступу щонайменше за рік. Повний пакет документів потрібно надіслати до вузу не пізніше січня-лютого (за окремими програмами та спеціальностями терміни подачі документів можуть бути іншими, але, як правило, більшість навчальних закладів закриває прийом наприкінці березня).
Вступити на післядипломне навчання дещо простіше. З вітчизняним дипломом про вищу освіту можна продовжити освіту у французькій магістратурі або аспірантурі, на цьому етапі також легше отримати стипендію або іншу фінансову допомогу.
До речі, незважаючи на те, що французька освіта практично безкоштовна (внески коливаються від 100 до 700 євро за семестр залежно від вишу), при подачі заяви на візу від вас все одно вимагатимуть підтвердження наявності грошей на навчання, а точніше – на життя за кордоном: не менше 5 тис. на рік. Проживання в гуртожитку обходиться в 140-400 на місяць, харчування - в 130-200 залежно від місцезнаходження вишу. Іноземним студентам денних відділень дозволяється підробляти під час навчання, але не більше 19,5 годин на тиждень або 84,5 на місяць. Мінімальна зарплата - 6,72 євро на годину.
Якщо всі етапи успішно пройдені і ви зараховані до вишу, залишиться тільки розібратися в складнощах французького навчального процесу, звикнути до системи модулів, коефіцієнтів, обов'язкових і факультативних предметів, засвоїти принципи виконання типових французьких завдань (dissertation, commentaire compose, explication de texte), навчитися вчасно записуватися на іспити, звикнути до 20-бальних оцінок, отримати тимчасовий вид на проживання (carte de sejour), і якщо не стати справжнім французом, то принаймні спробувати розкрити секрет французької art de vivre - мистецтва жити легко і щасливо.