Із 61,9 млн німецьких громадян, наділених виборчим правом, у неділю у виборах взяли участь близько 79% - вельми вражаючий результат для Європи, однак цілком звичайний у Німеччині - німці сотні років славилися своєю дисциплінованістю. Навіть у Баварії, де напередодні відкрився традиційний щорічний пивний фестиваль Oktoberfest, ця обставина не завадила бундесбюргерам проголосувати: тут до урн для голосування з'явилися 82% виборців. Виняток становив лише 160-й виборчий округ у Дрездені: через смерть кандидатки від Націонал-демократичної партії Керстін Лоренц вибори на цій дільниці, де мешкають приблизно 219 тис. виборців, були перенесені на два тижні.<\/p>
Втім, результат виборів на цій дільниці вже не може вплинути на остаточний розподіл місць у Бундестазі. Результати виборів виявилися такими, що всі п'ять основних партій-претенденток з повним правом можуть назвати себе переможницями.<\/p>
СДПН набрала 34,2% голосів, втративши порівняно з виборами 2002 року понад 4%. Тим не менше канцлер Шредер вийшов на трибуну і заявив: «Я зрозумів, що німці бажають бачити мене і далі канцлером країни». Чому? Просто основні противники соціал-демократів - ХДС\/ХСС - усупереч усім прогнозам набрали лише на один відсоток більше - 35,2%. Таким чином, вони теж перемогли, але ця перемога виявилася умовною. Ангелі Меркель не вдасться, як вона збиралася, створити правлячу коаліцію з вільними демократами.<\/p>
Ліберальна партія - тріумфатор цього вечора: згідно з попередніми даними, вільні демократи набрали 9,8% голосів (на самому початку передбачалося навіть, що їхній успіх виражається двозначною цифрою - 10,4%, однак пізніше результат лібералів дещо «схуд»). Це другий за величиною показник ВДП за всю історію Німеччини, більше партія набрала лише на перших повоєнних виборах до парламенту - близько 15%. Однак що вільним демократам робити з такою перемогою - зовсім незрозуміло, адже через несподівану слабкість ХДС\/ХСС «чорно-жовтого» уряду, як уже говорилося, не буде.<\/p>
«Зелені», набравши 8,1% голосів, порівняно з минулими виборами втратили лише 0,4%, однак опинилися перед тією ж дилемою: колишній «червоно-зелений» уряд у такому вигляді існувати не може, а з ким іти в коаліцію - незрозуміло. Справжні ж переможці, соціалісти з так званої «лівої партії» під керівництвом Грегора Гізі та Оскара Лафонтена, які здобули 8,7% голосів і збільшили тим самим свій результат 2002 року більш ніж удвічі, опинилися в ізоляції. Незважаючи на успіх, вони залишаються в Німеччині політичними парвеню, з якими не бажає мати нічого спільного жодна з присутніх у Бундестазі нового скликання партій. Як Шредер з Фішером, так і Ангела Меркель з Гвідо Вестервелле ще до виборів відхрещувалися від можливості хоч якось домовитися зі спадкоємцями НДРівської СЄПН, після виборів же всі вони ще раз підкреслили: із соціалістами ми жодних переговорів не вели і вести не будемо.<\/p>
Таким чином, ситуація склалася унікальна: жодна з традиційних коаліцій не в змозі сформувати уряд. Тому як журналісти, так і партійні боси взялися за гарячковий перебір варіантів нетрадиційних коаліцій.<\/p>
Найбільш імовірним на даний момент видається варіант так званого «слонячого весілля» - велика коаліція, що складається з ХДС\/ХСС і СДПН. Теоретично це цілком можливо, але проти говорять два фактори. По-перше, Шредер уже зараз заявив, що піде на таку коаліцію тільки в тому випадку, якщо збереже за собою посаду канцлера. Як обґрунтування своїх домагань він висунув абсолютно єзуїтський аргумент: звичайно, за традицією партія, яка набрала найбільше голосів, висуває канцлера зі своїх лав, але ж ХДС\/ХСС - не одна партія, а дві, тож СДПН, мовляв, набрала більше відсотків, ніж будь-яка з двох консервативних «двійнят». Ідея сумнівна: ХДС\/ХСС у всі часи йшла на вибори єдиним списком і утворювала в Бундестазі одну фракцію.<\/p>
Але є ще один вихід: канцлером стає не Шредер і не Меркель, а хтось третій. Наприклад, баварський прем'єр-міністр і голова ХСС Едмунд Штойбер. Але цей варіант уже належить до фантастичних. Крім того, хто б не став канцлером Великої коаліції, історичний досвід показує, що подібним чином складені уряди мали величезні внутрішні суперечності й часто виявлялися тому просто недієздатними.<\/p>
У підсумку ясно те, що нічого не ясно. На питання, хто ж буде канцлером і хто з ким утворить яку коаліцію, не дасть відповіді навіть найбільш досвідчений політолог. Зрозуміло лише одне: протягом щонайменше одного тижня німецькі політики вестимуть гарячкові переговори один з одним. Усім іншим надається право терпляче очікувати результатів цих переговорів.<\/p>