Експерти не можуть підтвердити факту масового повернення росіян з країн Європейського Союзу
«Известия» вустами голови комітету з міжнародних справ Ради Федерації Костянтина Косачова стверджують, що одним із мотивів для «поверненців» стала «демонізація Росії, її громадян та співвітчизників, які проживають за кордоном». Як підтвердження наводиться кілька історій анонімних росіян, які повернулися на батьківщину з європейських країн.
З іншого боку, ще восени минулого року з'явилася доповідь Комітету громадянських ініціатив «Еміграція з Росії в кінці ХХ – на початку XXI століття», згідно з якою починаючи з 2013 року Росію щорічно залишають від 120 до 150 тисяч осіб, які, однак, не завжди враховуються офіційною статистикою, оскільки багато хто воліє не зніматися з реєстраційного обліку в РФ. Чи можна тепер говорити про зворотний тренд? Якщо росіяни потягнулися з Європи назад на батьківщину, то наскільки масово і що їх до цього підштовхує?
Дані німецької статистики та ситуацію з росіянами, які живуть у Німеччині, на прохання «Радіо Свобода» проаналізував директор департаменту Європейського Союзу та США у Фонді Генріха Бьолля (Німеччина) Сергій Лагодінський.
– Які є дані про динаміку приїздів та від'їздів росіян з Німеччини – не туристів, а тих, хто залишається в країні надовго, отримує там вид на проживання?
– Даних міграційної служби ФРН за 2016 рік поки немає. Як завжди, статистика потребує певного часу. А от за 2015 рік вони є. Ось дві цифри. Перша – кількість людей, які в 2015 році покинули Німеччину з метою постійного проживання в Росії: їх було 11 800. Але це не тільки росіяни, а просто ті, хто до цього був на постійному місці проживання в Німеччині і переїхав з тих чи інших причин до Росії. Друга цифра – число людей з російським паспортом, які покинули Німеччину, – але це означає від'їзд не тільки до Росії, а просто за межі ФРН. Куди саме – такої статистики немає. Якщо ми подивимося на цю цифру, то побачимо, що в 2015 році з Німеччини виїхали 10 584 особи з російським паспортом. Підкреслю: це люди, у яких є тільки російський паспорт, а не подвійне громадянство.
– А скільки всього росіян живе постійно в Німеччині?
– Людей тільки з російським паспортом у Німеччині, за оцінками, близько 230 тисяч, а ось осіб з подвійним громадянством, і російським, і німецьким, у 2014 році було близько 570 тисяч. Ось тому в тому, що стосується цифр, названих у статтях, про які ми говоримо, мені здається, не треба піддаватися на провокацію. Якщо там йдеться про 30 тисяч людей, які повернулися до Росії з країн Європейського Союзу взагалі, то давайте виходити з кількості росіян, які живуть у Європейському Союзі, – це близько 720 тисяч, за різними даними. Якщо додати до них тих, у кого подвійне громадянство, то таких тільки в Німеччині майже 600 тисяч. Тобто ми вже перевалюємо за мільйон триста тисяч, навіть без урахування осіб з подвійним громадянством з решти країн ЄС. Можливо, 30 тисяч з них і виїхали назад до Росії. Ми ж не у світі часів холодної війни живемо, коли було важко виїхати і ще важче повернутися, а в глобальному світі, де люди переїжджають туди і назад.
– Якщо говорити про туди і назад: що можна сказати про кількість росіян, які переїхали до Німеччини за той же 2015 рік, коли свіжіших даних немає?
– За 2015 рік до Німеччини переїхали на постійне місце проживання 21 633 громадянина Росії. Тож у підсумку виходить, що приплив був помітно більшим за відплив. Якщо ж брати 2016 рік, то тут доводиться спиратися поки не на статистичні, а на емпіричні факти, які ми просто бачимо в Берліні, в інших великих містах. Тут просто величезна кількість людей, які приїжджають до Німеччини, запакувавши валізи, для того, щоб працювати, якось вибудовувати тут своє життя, оскільки вони почуваються в Росії в даний момент не дуже затишно. Велика тема зараз у Німеччині, взагалі в Європі – це біженці з російськими паспортами. Збільшилася кількість політичних біженців з Росії, окрема велика історія – це біженці з Чечні, одна з найбільших груп етнічних біженців, які прибувають, наприклад, до Німеччини.
– У публікації в «Известиях» йдеться про те, що росіянам стало гірше і в плані атмосфери, тобто ставлення до них, зокрема в Німеччині, і в плані суто економічних можливостей. Наскільки це відповідає реальності?
– У цій статті є слова голови комітету з міжнародних справ Ради Федерації Костянтина Косачова. Він якимось чином зміг зрозуміти, що «демонізація Росії та її громадян» є мотиватором від'їзду на батьківщину. Я не зовсім розумію, на чому ґрунтувався пан Косачов, жодної цифри він не навів, жодного дослідження тут не наведено. Я не можу собі уявити, яким чином «демонізація Росії» може спонукати когось переїхати, зірватися з життя тут.
Я знаю дуже багато людей тут, ми спілкуємося, вони критично налаштовані щодо європейського підходу до політики Росії, вони симпатизують Росії, але – вони симпатизують Росії тут. Їм тут дуже зручно. Вони критикують відкрито позицію Європейського Союзу, Німеччини, Меркель і так далі, вони голосують (ті, у кого є громадянство ФРН) за радикальні партії, типу «Альтернативи для Німеччини», у якої один з головних гасел – зняття антиросійських санкцій. Але я не бачу мотивації для цих людей їхати. Тобто ці якісь здогадки пана Косачова, мені здається, вибудовуються в певну кампанію. Вчора я побачив три або чотири статті, де якісь дами, нібито повернені з Голландії та зі Швеції, розповідають, як їм було погано на Заході. Багатьом людям погано, є психологічні проблеми, є економічні проблеми, природно, у багатьох, але я не бачу жодного тренду тут.
– Нещодавно в російській пресі була досить гучна історія німецької родини Мартенс, яка втекла до Росії, звідки виїхала ще на початку 90-х років, оселилася в сибірському селі, оскільки була незадоволена уроками сексуального виховання в німецьких школах. Нещодавно вони повернулися назад до Німеччини. У Німеччині ця історія якось обговорювалася?
– У російськомовних колах вона обговорювалася, а в німецькомовних резонанс викликала невеликий – як завжди, треба було перекласти, подивитися, кого це взагалі цікавить. Так, було кілька статей на цю тему. Це була історія, яку тут сприйняли дещо з усмішкою. Хоча в принципі, якщо дійсно ці люди своїх дітей туди-сюди возили, там усміхатися нема чому, взагалі це дуже сумна історія. Є ця тема сексуального виховання в школах, на яку роблять наголос багато російськомовних батьків, у тому числі й їхні організації. Багато німецьких ЗМІ на це дивляться трохи іронічно.
Точно так само, як з іронією та здивуванням було сприйнято заяву голови партії Einheit («Єдність»), російськомовної партії, яка тут не відіграє жодної ролі, окрім того, що вона організовувала демонстрації проти нібито зґвалтування дівчинки Лізи. Лідер цієї партії якось з'їздив до Криму і сказав, що півмільйона російськомовних німців уже сидять на валізах і збираються переїжджати до Криму. Але я дивлюся, кількість вихідців із Росії, за статистикою, у Німеччині не зменшилася, мабуть, відклали валізи. Постійно спливають такі «качки», якісь непорозуміння.
Що стосується цих 30 тисяч, які переїхали до Росії з Європи, то, можливо, вони й переїхали, чому ні? Але коли бачиш, який медіафон створюється цій темі, яка мотивація вкладається в уста цих нібито переїхавших назад людей, то розумієш, що це чергова агітаційна, пропагандистська кампанія, – вважає директор департаменту Європейського Союзу та США у Фонді Генріха Бьолля (Німеччина) Сергій Лагодінський.
Одна з історій, розказаних «Известиями», стосувалася росіянки на ім'я Наталя, яка вирішила повернутися на батьківщину після 19 років, проведених у Празі. Причини? «Рівень русофобії сягав такої міри, що в Празі їздив автотранспорт з антиросійськими вивісками, а на вулиці ви могли отримати зауваження через те, що говорили російською мовою», – стверджує Наталя. Наскільки типові такі скарги? На запитання Радіо Свобода відповідає Магда Фалтова – чеська правозахисниця, голова НКО «Асоціація інтеграції та міграції», яка займається правами мігрантів.
– За вашими даними, серед російської громади в Чеській Республіці помітна останнім часом тенденція до повернення на батьківщину, до Росії?
– Ми у своїй роботі нічого подібного не помітили, і офіційна статистика таких тенденцій теж не відображає. У мене немає даних, які б свідчили про різке зменшення кількості громадян Росії, які постійно проживають у Чехії. (За офіційними даними МВС Чехії на кінець минулого року, в країні постійно проживали 36 тисяч громадян РФ – четверта за чисельністю громада після української, словацької та в'єтнамської.) Звісно, статистика завжди працює з деякою затримкою, але й наша практика не вказує на наявність якихось великих змін.
– Ви стикалися зі скаргами на нестерпну русофобську атмосферу в Чехії?
– Я б не сказала, що йде якийсь підйом саме антиросійських настроїв. Правда, однак, що в цілому ситуація для іноземців у нашій країні стає більш проблематичною. Але прояви вербальної, в дуже рідкісних випадках і фізичної агресії спрямовані головним чином проти людей з іншим кольором шкіри, а також проти мусульманок, чий одяг говорить про їхню релігійну приналежність. Є скарги з боку наших клієнтів на те, що іноді в трамваї, коли вони розмовляють своєю мовою, люди звертаються до них – мовляв, говоріть чеською, раз ви в нас у країні. Але ці інциденти нечасті й стосуються не виключно російської, а різних мов. Я не зустрічалася зі скаргами на те, щоб хтось почувався жертвою дискримінації саме тому, що він – росіянин або виходець із Росії. Швидше просто тому, що він – іноземець.
– Загальне погіршення становища іноземців пов'язане з міграційною кризою в Європі?
– Це пов'язано, скоріше, з тим, як цю тему використовують чеські політики і яку реакцію це викликає в суспільстві. Тому що в нашій країні ніякої міграційної кризи немає, мігрантів тут зовсім небагато. Але є страх перед чужим і невідомим.
– Ви думаєте, що ця тенденція триватиме?
– Думаю, так. Восени у нас вибори, і питання міграції та безпеки – одна з «гарячих» політичних тем, причому використовують її представники різних партій, усього політичного спектру.
– Якщо повернутися до російської або російськомовної громади в Чехії: яка в неї тут репутація в очах суспільства та влади? Чи вважається вона проблемною чи, навпаки, добре інтегрованою?
– Як і у випадку, наприклад, з численною українською громадою, це свого роду суміш. Ті росіяни, які переїжджають сюди, щоб працювати або вчитися у вишах, сприймаються як люди з досить великим потенціалом інтеграції в наше суспільство та прагненням до цього. Але є, наприклад, групи іммігрантів з колишнього СРСР, пов'язані з кримінальним світом, – на них дивляться, передусім, влада, як на фактор ризику. Звідси часті розмови про російськомовну мафію. Звісно, свою роль у тому, як у нас сприймають росіян, відіграє і присутність російського бізнесу тут, і політичні моменти – наприклад, відомі зв'язки нашого президента з російськими правлячими колами. Це фактори, які посилюють негативне ставлення до Росії у частини суспільства. Але інша частина, навпаки, ці зв'язки підтримує і симпатизує їм.
– У Європейському Союзі зараз очевидна тенденція до посилення міграційної політики. Наскільки вона помітна в Чехії?
– Весьма заметна. Зараз у нашому парламенті знаходиться проект нового закону про перебування іноземців, суворішого порівняно з чинним. Він передбачає більшу регуляцію, деякі нові обов'язки для постійно проживаючих тут іноземців або ускладнення деяких процедур. Наприклад, зараз іноземець, який приїхав до Чехії з метою трудової діяльності за наймом, може через два роки змінити мотив свого перебування на підприємництво. У новому законопроекті цей термін збільшено до п'яти років. Нам це здається неадекватним. Або, скажімо, передбачається скасування незалежної судової оцінки у разі відмови влади продовжити іноземцю вид на проживання – зараз це одна з трьох інстанцій, передбачених у цьому процесі, – розповідає голова «Асоціації інтеграції та міграції» (Чехія) Магда Фалтова.