Якість навчання робить виші країн Південно-Східної Азії конкурентоспроможними на міжнародній арені
Експорт освіти
За останні десять років кількість студентів, які здобувають вищу освіту за межами країни проживання (мобільних студентів), зросла майже на 70%. За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, таких студентів у 1999 році налічувалося 1,68 млн, а вже у 2008-му їх виявилося 2,9 млн. За прогнозами IDP, організації, що займається просуванням австралійської освіти, до 2025 року кількість мобільних студентів досягне 7,2 млн осіб.
Лідерами міжнародної освіти, як і раніше, залишаються США, Великобританія, Австралія, Канада та Нова Зеландія, а також Німеччина та Франція. На їхню частку припадає понад 60% мобільних студентів. Однак у боротьбу за залучення іноземних студентів активно включилися і Японія, Китай, Південна Корея, Сінгапур та Малайзія. Основною причиною припливу студентів до цих країн є не лише хвиля інтересу до азійського світу, а й можливість заощадити на навчанні та проживанні. З іншого боку, студенти приносять значний прибуток економікам країн, які активно розвивають індустрію освіти. Прикладом може слугувати Австралія, яка у 2007 році отримала від експорту вищої освіти дохід 4,2 млрд австралійських доларів. Конкуренція у цій сфері велика, адже світовий обсяг експорту освітніх послуг – $1,5 трлн.
Але крім фінансової вигоди провідні країни-експортери освіти отримують ще низку переваг. По-перше, щоб забезпечити безперервність освіти для мобільних студентів, виші цих країн підтягують навчальні плани та програми до міжнародних стандартів, використовують дистанційні форми навчання або відкривають кампуси в інших країнах. Сучасні технології дозволяють бути студентом закордонного вишу, не виїжджаючи з країни проживання. По-друге, постійно вдосконалюється соціальна та побутова інфраструктура студентських містечок, виші та університети фактично стають містоутворюючими «підприємствами». Виникає ціла індустрія послуг для студентів, яка допомагає їм у навчанні, побуті та працевлаштуванні. По-третє, це стимулює вдосконалення наукової бази, інакше не залучити молодих перспективних учених, а саме за якістю науково-дослідних робіт оцінюється сьогодні діяльність вишів у більшості країн. На цих оцінках будуються світові рейтинги університетів. По-четверте, населення розвинених країн швидко старіє, і поповнення кадрів, які йдуть на пенсію, відбувається в тому числі завдяки міжнародним випускникам національних вишів.
Гонка за американцями
Незважаючи на деякі обмеження при працевлаштуванні та складнощі з отриманням студентської візи, США, як і раніше, посідають перше місце із залучення студентів-іноземців. За даними Інституту міжнародної освіти (IIE), у США навчається 582,9 тис. іноземних студентів, або 20% від загальної кількості мобільних студентів. Основні постачальники студентів для американських вишів – Індія (14,4%), Китай (11,6%) та Південна Корея (10,7%). Найбільш популярні програми, які обирають студенти-іноземці, – бізнес та менеджмент, а також інженерні спеціальності.
Великобританія з 376,2 тис. зарубіжних студентів (11,3% від загальної кількості мобільних студентів) посідає друге місце у світі. Країни-донори – Китай (13,3%), Індія (6,4%) та США (5,9%). Найбільш затребувані у міжнародних студентів предмети для вивчення ті ж, що й у США.
Австралія навчає 202,4 тис. мобільних студентів (6,3% від їх загальної кількості), які приїжджають в основному з Китаю (25,3%), Індії (13,6%) та Малайзії (7,7%). Найбільшим попитом у них користується управління та комерція (52,7%), потім слідують предмети, пов'язані з інформатикою та інформаційними технологіями (15%).
Існує кілька причин домінування цих трьох країн на ринку міжнародної освіти. Основна – вони першими розробили довгострокові стратегії залучення іноземних студентів та підтримують їх різними ресурсами. Охопивши колись своїми пропозиціями велику кількість країн, США, Великобританія та Австралія і сьогодні залишаються привабливими для Індії та Китаю, які мають найбільше населення у світі. Не останню роль відіграло також зростаюче превалювання англійської над іншими мовами світу. Ну і зрозуміло, що громадяни з країн з економіками, що розвиваються, прагнуть вчитися у багатих державах.
Показники Канади та Нової Зеландії із залучення мобільних студентів скромніші. У канадських вищих навчальних закладах навчається трохи більше 100 тис. іноземців. Основні постачальники студентів – Південна Корея (21%), Китай (16%) та Японія (8%). Серед основних предметів, які вивчають іноземці в Канаді та Новій Зеландії, – бізнес (35 і 49%), точні та природничі науки (15 і 17,4%).
В університетах Нової Зеландії зарубіжних студентів близько 67 тис., серед них найбільше китайців (59,8%) і набагато менше американців (5,6%) та австралійців (4,8%). Очевидно, що потік іноземних студентів до Канади та Нової Зеландії зростатиме завдяки не тільки привабливішим фінансовим умовам навчання та проживання, а й хорошим перспективам подальшого працевлаштування та отримання виду на проживання.
Наразі у вишах Німеччини налічується понад 261 тис. іноземних студентів. Якщо якихось три-чотири роки тому в основному це були студенти з європейських держав, то зараз тут домінують китайці – 11% та турки – 9%, все більше поляків (сьогодні 5,9%) та росіян (5%). Іноземці надають перевагу бізнесу та праву – 27,4%, інженерні дисципліни (19,8%) за популярністю поступаються гуманітарним (22,4%).
У Франції навчається 247,5 тис. мобільних студентів. Франкомовні студенти з Марокко (13,8%) та Алжиру (9,4%) витіснили китайців на третю позицію (4,8%). Тут найбільш затребувані спеціальності, пов'язані з бізнесом та управлінням (40,6%), гуманітарними дисциплінами та мистецтвом (20,7%), точними та природничими науками (15,4%) та інженерними науками (11,5%).
Загалом на частку Німеччини та Франції припадає 17,4% усіх мобільних студентів. Студентів-іноземців приваблює насамперед безкоштовне навчання в університетах Франції (всі французькі вищі школи комерції, інженерної справи та мистецтв – платні) та помірна вартість навчання в німецьких вузах. Крім того, вузи цих країн відкрили викладання низки програм англійською мовою: близько 100 таких програм пропонує Франція та близько 300 – Німеччина. Необхідно зазначити, що викладання англійською мовою в неангломовних країнах стає нормою для сучасного світу вищої освіти.
З англійським акцентом
Японія, Китай, Південна Корея, Сінгапур та Малайзія, які довгий час були студентськими донорами більш розвинених країн, сьогодні все активніше залучають іноземних студентів і досягають на цьому шляху певних успіхів. Насамперед вони хочуть конкурувати за студентів, які поповнюють аудиторії університетів Австралії, США та Нової Зеландії.
В Японії навчається близько 120 тис. іноземців. Це в основному студенти з Китаю (63%), Південної Кореї (13,5%) та з Тайваню (3,6%). Із загальної кількості студентів, які навчаються в Японії, 1,5% становлять американці.
Японський уряд не задоволений такою кількістю зарубіжних студентів і минулого року оголосив про плани залучити до країни до 2012 року не менше 300 тис. студентів-іноземців. Для цього воно має намір спростити візові процедури, поліпшити якість студентського побуту, вжити заходів для збільшення кількості іноземців, які вивчають японську мову, а також допомагати іноземним випускникам японських вузів у працевлаштуванні. Для реалізації плану відібрано 30 найкращих університетів країни. Майже всі японські університети пропонують від однієї до п'яти післядипломних програм англійською мовою в таких галузях, як бізнес, інженерія, інформаційні технології та сільське господарство.
Китай демонструє високі темпи зростання чисельності зарубіжних студентів. Якщо у 2003 році їхня кількість досягла приблизно 88 тис. осіб, то минулого року їх уже було 144 тис. Цікавий національний склад студентів: Південна Корея – 33%, Японія – 9,5%, США – 7,5%. Студенти з Росії займають шосте місце у цьому списку – 3,7%.
На сайті, «підпорядкованому Китайському інформаційному інтернет-центру», наведено список із 34 університетів Китаю, які пропонують велику кількість магістерських і докторських програм, що викладаються англійською мовою. Величезний освітній ринок Китаю дуже привабливий для зарубіжних університетів, однак жорстка державна регламентація обмежує можливості для іноземної експансії: кожен навчальний заклад повинен у рівних частках належати китайському та іноземному партнерам. Тим не менш, у Китаї відкрили свої кампуси британські університети Ноттінгема (University of Nottingham Ningbo), Ліверпуля (Xi’an Jiao Tong-Liverpool University) та Суррея (Surrey International Institute), а також американські навчальні заклади – університет Джонса Гопкінса (Johns Hopkins University-Nanjing University Center), університет Нью-Йорка (New York University Shanghai). Університет Джорджії проводить літню школу з права в Шанхаї та Пекіні (Georgia Law Summer Program in China), а технічний університет Джорджії – з китайської мови та інженерії (Georgia Tech – Shanghai Summer Program).
Показово, що Китайсько-Європейська міжнародна бізнес-школа (China Europe International Business School – CEIBS) зайняла в рейтингу Financial Times MBA шкіл 2009 року сьоме місце, випередивши багатьох іменитих суперників.
Стрімко зростає чисельність іноземних студентів у Південній Кореї. У 2006 році їх було 22,6 тис., у 2007-му – вже 63,9 тис. Корейський уряд планує, що до 2012 року в країні буде 100 тис. мобільних студентів. Найбільше тут студентів з Китаю (51,3%), Японії (12%), інших азійських країн (7,8%). На частку США припадає 5,2%, а студенти з Росії займають сьоме місце з 2%.
Найкраще викладання університетських програм англійською мовою налагоджено в Корейському передовому науково-технологічному інституті (Kaist), який планує з 2010 року перевести всі дипломні та післядипломні курси на викладання англійською мовою. Університет Йонсей (Yonsei University), Корейський університет (Korea University), а також ряд приватних вузів, наприклад університет Вусонг (Woosong University), пропонують невелику кількість бакалаврських, магістерських і докторських програм у спеціально створених підрозділах, де мовою навчання є англійська.
У Сінгапурі у 2007 році навчалося 86 тис. іноземних студентів. Уряд Сінгапуру розраховує довести до 2015 року їхню чисельність до 150 тис. Та обставина, що англійська мова, поширена в країні з часів британської колонізації, залишилася мовою викладання в національних школах та університетах, безсумнівно, сприятиме реалізації цих планів.
Зараз у Сінгапурі відкриті кампуси рейтингових ВНЗ – французької МВА школи INSEAD, американської післядипломної школи бізнесу університету Чикаго (Chicago GSB), провідної індійської бізнес-школи Інституту менеджменту та центру дослідження менеджменту (S.P. Jain Institute of Management & Research Center of Management), факультет мистецтв Нью-Йоркського університету (New York University Tisch School of the Arts), факультет готельного управління університету Невади (University of Nevada, Las Vegas William F. Harrah College of Hotel Administration), кілька програм з інженерії Массачусетського технологічного інституту (MIT), а також Німецький науково-технологічний інститут (German Institute of Science and Technology).
У боротьбу за міжнародних студентів включилася і Малайзія. У 2003 році їх налічувалося в країні трохи більше 30 тис. Торік мобільних студентів у Малайзії було вже близько 65 тис. В основному це китайці (34,4%), індонезійці (18,5%) і бангладешці (7%). Малайзійський уряд налаштований дуже серйозно: він планує до 2010 року збільшити кількість студентів-іноземців до 100 тис. Багато малайзійських ВНЗ мають програми з викладанням англійською мовою. Свої кампуси в Малайзії відкрили австралійські університети Кюртін (Curtin University of Technology Sarawak Campus), Монаш (Monash University Malaysia), Свінберн (Swinburne University of Technology Sarawak Campus), британський університет Ноттінгема (University of Nottingham Malaysia Campus) та Німецько-Малайзійський інститут (German-Malaysian Institute).
Вибір країни для здобуття освіти – справа суто індивідуальна. Але вже сьогодні з великою часткою впевненості можна припустити, що потенційні студенти зі східносибірських та далекосхідних регіонів Росії в недалекому майбутньому все частіше обиратимуть для свого навчання азійські країни. Так ближче і дешевше.
Андрій ШУЙСЬКИЙ,
експерт Parta.org